КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-1037/09 Головуючий у І інстанції – Кузьмін М.В.
Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Глущенко Я.Б.
суддів Земляна Г.В., Федорової Г.Г.,
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про скасування висновків службових розслідувань та поновлення на роботі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2007 року,
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2007 року позивач звернувся у суд з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати висновки службових розслідувань Куликівського РВ УМВС від 06.12.2001 року та УМВС Чернігівської області від 24.12.2001 року; зобов’язати поновити його в ОВС на посаді начальника карного розшуку Куликівського РВ УМВС в Чернігівській області та зарахувати йому час вимушеного прогулу до стажу роботи в ОВС відповідно до займаної посади.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2007 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з посиланням на те, що заявлені вимоги вже були предметом судового розгляду та з цього приводу є таке, що набрало законної сили, судове рішення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду – зміні в частині підстав відмови у відкритті провадження в адміністративній справі щодо вимог про скасування висновків службових розслідувань, а також - скасуванню в іншій частині з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що по справі є таке, що набрало законної сили, рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.
За правилами ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви спочатку з’ясовує, чи належить її розглядати в порядку адміністративного судочинства (п. 5), а вже потім з’ясовує інші підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (п. 6). Зазначені приписи кореспондуються з нормами ч. 1 ст. 109 КАС України, відповідно до яких перш за все суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі через її неналежність адміністративній юрисдикції.
Між тим, суд не дав оцінки матеріалам позовної заяви щодо юрисдикції спору.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Правовий акт – це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти – породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної діє є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб’єктів.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновок службового розслідування не є рішенням суб’єкта владних повноважень в контексті п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб’єктів, а тому адміністративний суд не компетентний вирішувати вимоги про його незаконність та скасування, оскільки відповідно до ст. 19 Конституції України зобов’язаний діяти в межах повноважень, встановлених законом.
Таким чином, зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому оскаржувана ухвала в цій частині потребує відповідної зміни щодо підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Що ж стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача поновити його в ОВС на посаді начальника карного розшуку Куликівського РВ УМВС в Чернігівській області та зарахувати йому час вимушеного прогулу до стажу роботи в ОВС відповідно до займаної посади, судова колегія зважає на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін.
З матеріалів справи убачається, що до подання цього адміністративного позову, ОСОБА_2 звертався зі скаргою на дії начальника УМВС в Чернігівській області щодо його незаконного звільнення за порушення дисципліни, яке виразилося в застосуванні фізичної сили до підлеглого йому співробітника.
Рішенням Чернігівського апеляційного суду від 28.05.2002 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 29.10.2002 року, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні зазначеної скарги та встановлено застосування останнім при вирішенні службових питань фізичної сили до колеги по роботі, що правильно розцінено відповідачем порушенням дисципліни.
Як на підставу пред’явлення даного адміністративного позову, позивач посилається на скасування постанов прокуратури Куликівського району Чернігівської області про відмову в порушенні відносно нього кримінальних справ від 10.01.2002 року та 16.01.2004 року з причин їх однобокості, неповноти та необ’єктивності. Окрім того, посилається на той факт, що зазначена вище скарга подана ним з інших підстав, ніж ті, що слугували для подання вказаного адміністративного позову.
З метою дослідження наведених обставин 12.12.2006 року позивачем подано заяву до Апеляційного суду Чернігівської області про перегляд рішення цього суду від 28.05.2002 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12.01.2007 року в задоволенні цієї заяви відмовлено та встановлено, що обставини, на які посилається заявник, не можуть бути визнанні нововиявленими, оскільки є новими, тобто такими, що виникли і змінилися після постановлення рішення.
Таким чином, даний спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет, але з інших підстав.
За таких обставин, у судді Новозаводського районного суду м. Чернігова не було правових підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог про зобов’язання поновити позивача в ОВС на посаді начальника карного розшуку Куликівського РВ УМВС в Чернігівській області та зарахувати йому час вимушеного прогулу до стажу роботи в ОВС відповідно до займаної посади , у зв’язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в цій частині з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 199, 201, 202, 205, 206, 211 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19 квітня 2007 року - змінити в частині підстави відмови у відкритті провадження в адміністративній справі щодо вимог про скасування висновків службових розслідувань.
Цю ж ухвалу в частині вимог про зобов’язання поновити позивача на посаді та зарахувати час вимушеного прогулу до стажу роботи - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
суддя Земляна В.Г.
суддя Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали складений 01 березня 2010 року.