КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №11/519(2-а-538/08) Головуючий у І інстанції Винокуров К.С.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Літвіної Н.М.,
суддів Хрімлі О.Г.,
Ситникова О.Ф.,
при секретарі Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання перерахувати та виплатити щорічну допомогу до 5 травня, -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2008 року позивач звернувся із позовом до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за 2004-2008 роки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради нарахувати, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_4. різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі - Головне управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є інвалідом війни 3-ої групи, що підтверджується відповідним посвідченням яке міститься в матеріалах справи.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни та встановлено інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Проте, пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Між тим, розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни за 2007 рік позивачу було виплачено у квітні 2007 року, тобто до прийняття рішення Конституційним Судом України у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до ст. 58 Конституції України – закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що державою було в повному обсязі виконано свої обов»язки по виплаті позивачу вказаної допомоги за 2007 рік.
Що стосується вимоги позивача в частині зобов’язання сплатити недоплачену допомогу до 5 травня за 2008 рік, то судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 20 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI було внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким було встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 20 розділу II визнано Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, дане положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» визнано неконституційними з 22 травня 2008 року.
Однак, виплату вказаної допомоги за 2008 рік було здійснено у квітні 2008 року, тобто до винесення рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року
За таких обставин, відповідач Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, здійснивши позивачу виплату разової щорічної грошової допомоги за 2008 рік в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
А тому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд не дав належну оцінку обставинам справи та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 202 КАС України – підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційні скарги Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - задовольнити .
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2009 року – скасувати та винести нову.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання перерахувати та виплатити щорічну допомогу до 5 травня - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 23 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений 22 лютого 2010 року