КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-11906/08/2570 Головуючий у 1 інстанції Соломко І.І.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
суддів: Хрімлі О.Г.
Ситникова О.Ф.
при секретарі: Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер - агрозбут» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лідер - агрозбут» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Лідер - агрозбут» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач – Приватне підприємство «Лідер - агрозбут» звернулося з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
03 листопада 2008 року Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було проведено виїзну позапланову перевірку з питань розбіжностей в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по податку на додану вартість за період з 01 травня 2008 року по 31 травня 2008 року, за результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки № 791/23/34567989 від 03 листопада 2008 року, яким було встановлено порушення п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 та п. п. 7.4.5, п.7.4, ст. 7, п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03 квітня 1997 року, а саме подання податкових накладних без наявності в них печатки платника податку – продавця. внаслідок чого позивачем було завищено податковий кредит на суму 46485,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0004822320/0 від 12 листопада 2008 року, згідно із яким позивачу визначена до сплати сума податкового
зобов'язання у розмірі 69727, 00 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі
46485, 00 грн. та штрафні санкції - у розмірі 23242, 00 грн.
Податкове зобов'язання було визначено відповідачем згідно із п. п. 17.1.1., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21 грудня 2000 року..
Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03 квітня 1997 року - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно до п. п. 7.2.1 даного Закону - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Крім того, порядок та вимоги до заповнення податкової накладної встановлені «Порядком заповнення податкової накладної», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 пунктом 18 якої встановлено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця . Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було віднесено до податкового кредиту по податку на додану вартість суми, що підтверджуються податковими накладними виданими Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3, які не скріплені печаткою даного підприємця.
Між тим, п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03 квітня 1997 року передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач наданим йому правом не скористався та документів, визначених даною статтею не надав, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), непідтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ту обставину, що відповідачу не надано право встановлювати недійсність податкової накладної, оскільки Державна податкова інспекція вказаних дій не здійснює, а лише перевіряє податкову накладну на відповідність вимогам, встановленими нормативно-правовими актами.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі наявності у суб»єкта підприємницької діяльності – фізичної особи печатки він зобов»язаний її використовувати під час завірення офіційних документів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про визнання недійсними спірних повідомлень-рішень діяв у відповідності з нормами матеріального та процесуального законодавства та з урахуванням всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер - агрозбут» - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 09 березня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 05 березня 2010 року