КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

         Справа № 2-а-3619/09                                       Головуючий  у  1 інстанції Ярмола О.Я.

                        Суддя-доповідач Літвіна Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2010 року                                                    м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді          Літвіної Н.М.

суддів:                  Хрімлі О.Г.

                                                        Ситникова О.Ф.

при секретарі:                                Овчіннікові А.А.

               розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А – 2791 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області  від 02 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А – 2791 про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги у разі інвалідності,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Військової частини А – 2791 про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги у разі інвалідності – задоволено частково. Визнано відмову Військової частини А- 2791 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, яка пов'язана з проходженням військової служби, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу неправомірною. Стягнуто з Військової частини А-2791 на користь позивача одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю в розмірі 14647, 90 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач – Військова частина А – 2791 звернувся з апеляційною скаргою та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу на посаді помічника начальника центру - начальника адміністративно - господарської частини 94 центру забезпечення пальним Збройних Сил України.

 30 листопада 2002 року наказом Головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил України позивач був звільнений з військової служби у запас на підставі п. 67 підпункту «Б» (за станом здоров'я) та  з 02 січня 2003 року виключений зі списків особового складу військової частини і направлений для зарахування на військовий облік до Білоцерківського об»єднаного міського військового комісаріату Київської області.

05 червня 2008 року позивачу було встановлено 2 групу інвалідності у зв»язку з захворюванням яке пов'язане з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року N 2011-XII - у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеного вище Закону було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року  № 499 «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», якою затверджено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року.

Відповідно до ч. 2 вказаної Постанови - одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після за закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, захворювання позивача пов'язане з проходженням військової служби.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має підстави для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» .

Посилання відповідача на те, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги у зв»язку з тим, що він у 2007 році не проходив військову службу, колегія суддів до уваги не приймає оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року  № 499 «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» визначено, що одноразова грошова допомога виплачується звільненим з військової служби (зборів) осіб у зв»язку з захворюванням, що сталося після 01 січня 2007 року .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення одноразової допомоги у зв»язку з захворюванням, яке сталося в період проходження військової служби діяв у відповідності з нормами матеріального та процесуального законодавства та з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до ст..200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини А – 2791 - залишити без задоволення , а  постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 09 березня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:            

                      Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 05 березня 2010 року