КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-5625/09 Головуючий у І інстанції Штих К.М.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
суддів: Хрімлі О.Г.
Ситникова О.Ф.
при секретарі: Овчіннікові А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2009 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС за 2006–2008 роки в сумі 36600,00 грн., посилаючись на те, що вона є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 3 групи та зазначені виплати отримані нею в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача одноразову допомогу на оздоровлення за 2006 - 2008 роки в сумі 5190, 00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних обставин.
Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідам 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення допомоги за 2006 рік, судом першої інстанції не було враховано наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв’язку з чим позовні вимоги за цей період є безпідставними.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення на його користь допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегією суддів враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України, позовні вимоги за 2006 – 2007 роки задоволенню не підлягають, оскільки позивач звернулася за захистом своїх прав 09 січня 2009 року.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення на його користь допомоги на оздоровлення за 2008 рік, то судова колегія вважає, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Відповідно до цих змін було встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.
Враховуючи те, що позивачу вказані виплати були здійснені в липні 2008 року, тобто після винесення рішення Конституційного суду України, а тому суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог за 2008 рік, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області – задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 січня 2009 року – скасувати та винести нову.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 02 березня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений 01 березня 2010 року.