Справа №2-12/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

(заочне)

15 лютого 2007 року                                                                                                     смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області під головуванням

судді                                                                                                      Гапончука В.В.

за участю секретаря                                                                            Літвинчук І.М.

позивача                                                                                              ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любешів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Седлищенської сільської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою до Седлищенської сільської ради Любешівського району Волинської області про визнання права власності на самочинне будівництво, в якій зазначає, що рішенням виконкому Седлищенської сільської ради №НОМЕР_1 та відповідно до постанови колгоспу НОМЕР_2 йому було виділено в безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку земельну ділянку в АДРЕСА_1 Любешівського району Волинської області. 30 вересня 1966 року було складено акт про відведення в натурі меж земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та в цьому ж році ним було розпочато бідівництво житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами. Також вказує, що ним було змінено план забудови і в 1981 році добудовано хлів, а в 1992 році - погріб. Зазначив, що для належного оформлення права власності на збудовані будівлі йому необхідно встановити факт набуття права власності на будівлі, шляхом вступу у володіння.

У зв'язку з наведеним просить визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме хлів і погріб, які знаходяться по АДРЕСА_2 Любешівського району Волинсьокї області.

В суді позивач позовні вимоги підтримав та дав пояснення аналогічні тим, що вказані в позовній заяві, крім того додавши, що земельну ділянку на якій розташований жилий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами він не приватизовував і на даний час не являється її власником.

Представник відповідача Седлищенської сільської ради Матюк В.І. в попередніх судових засіданнях позов визнав повністю та вказав, що не заперечує проти встановлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_2 Любешівського району Волинської області за ОСОБА_1. В судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання, що підтверджується розпискою.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, однак подала в суд заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, оскільки внаслідок незадовільного стану здоров'я брати участі у судових засіданнях не може. Позовні вимоги визнала частково, а саме не заперечує проти визнання права власності позивача на 1/2 частину самочинно збудованого майна, оскільки дані будівлі були побудовані під час їхнього з позивачем шлюбу, тому являються спільною власністю подружжя.

Зі згоди позивача суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалює рішення відповідно до ст.224 ЦПК України.

Заслухавши позивача, дослідивши наявні матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не є підставним та не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст.З76 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм та правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Як зазначено в ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Під час судового розгляду позову ОСОБА_1 не було здобуто доказів, щодо наявності в позивача державного акта, який би посвідчував право власності на земельну ділянку на якій розміщені об'єкти самочинного будівництва.

Керуючись ст.376 ЦК України, счт.ст.125, 126 ЗК України, ст.ст.10, 60, 212, 224, 225, 226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Седлищенської сільської Ради Любешівського району Волинської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухомого майно, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги Волинському апеляційному суду.