Головуючий суддя І інстанції – Могильницький М.С.
Суддя-доповідач – Юрченко В.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
24 лютого 2010 року справа № 2-а-19660/09/0570
у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Юрченко В.П.
суддів: Колесник Г.А., Горбенко К.П.
при секретарі Фаліні І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
третьої особи на стороні
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «SDS»
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 11 січня 2010 року
за позовом Публічного акціонерного товариства
«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»
до Комунального підприємства
«Бюро Технічної інвентаризації м.Донецька»
треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «SDS»,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шпон»,
про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
ПАТ «Промінвестбанк» звернулось до суду з позовом до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно відмовив зареєструвати право власності на об’єкт нерухомого майна: приміщення загальною площею 33145.8 кв.м. в будівлі Торгівельного центру літ. Л-7 з прибудовами: літ. Л2-1, Л3-8, Л4-1, Л5-1, розташованих за адресою: м.Донецьк вул.Кірова, буд.90. Підставою для здійснення такої реєстрації позивач зазначає наявність простроченої заборгованості ТОВ «Шпон» за кредитним договором № 3-1/2006 від 01.03.2006 року, та у відповідності до умов іпотечного договору № 15-94/17-1705/08 від 14.03.2008 року і на підставі Закону України «Про іпотеку», - вказане приміщення є предметом іпотеки та позивач, як іпотекодержатель, набув права власності на предмет іпотеки.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність дій відповідача, оскільки право власності на спірні приміщення належить позивачу як іпотекодержателю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, третя особа – ТОВ «SDS» подало апеляційну скаргу, на обґрунтування якої вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідачем правомірно відмовлено у проведені державної реєстрації, оскільки позивачем не сплачено державне мито, не проведено незалежну оцінку майна. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволені клопотання про проведення судової експертизи на предмет відповідності об’єкта нерухомості технічному паспорту цього об’єкта, помилково визначив, що немає необхідності в проведені технічної інвентаризації, не взяв до уваги наявність арешту нерухомого майна власника предмету іпотеки, не прийняв до уваги згоду позивача на проведення реконструкції об’єкта іпотеки.
В судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги. Представники відповідача, третьої особи та апелянта в судове засідання не з’явились з невідомих причин, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Шпон» (третя особа) уклали кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 3-1/2006 від 1 березня 2006 року, відповідно до п.2.1 якого, Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі не більше 2700000.00 грн. Пунктом п.2.2 цього Договору визначено, що датою остаточного повернення сум кредиту є 15 лютого 2009 року. (а.с.186 том 1).
Відповідно до п.п. 1.1.16 Іпотечного договору № 15-94/17-1705/08, укладеного між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «SDS», цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 3-1/2006 від 1 березня 2006 року. (а.с.12-21). Пунктом 1.2 Договору визначено, що в забезпечення виконання Іпотекодавцем та Боржниками зобов’язань, що випливають з кредитних договорів, передається в іпотеку Іпотекодержателю приміщення загальною площею 33145.8 кв.м. в будівлі Торгівельного центру літ. Л-7 з прибудовами: літ. Л2-1, Л3-8, Л4-1, Л5-1, розташованих за адресою: м.Донецьк вул.Кірова, буд.90. Пунктом 1.4 Договору визначено, що оцінка договору іпотеки (заставна вартість) становить 283731955.71 грн.
Розділом 5 Договору встановлено Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації, та зокрема п.п.5.2. встановлено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у п.5.2.1 цього договору. Пунктом 5.2.1 встановлено, що застереження про задоволення вимог Іпатекодержателя згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» вважається Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя і визначає можливий спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя без будь-якого додаткового узгодження з Іпотекодавцем.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ШПОН» має заборгованість перед позивачем станом на 13.11.2009 року за кредитним договором № 3-1/2006 від 01.03.2006 р. Тобто, на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, сума заборгованості не сплачена, незважаючи на встановлений кінцевий строк погашення кредиту – 15.02.2009 року.
З таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач набув право власності на предмет іпотеки. Крім того, між сторонами по кредитному договору та договору іпотеки вказаний факт не заперечувався в суді першої та апеляційної інстанції, тобто між сторонами по договорам не існує спору про право власності.
З метою забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору, позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення реєстрації права власності, яке виникло на підставі договору іпотеки, проте отримав відмову від 28.10.2009 року, яка мотивована порушенням вимог абз.4, 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обмеження», та п.п. 3.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана відмова є протиправною з таких підстав. Згідно ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ” - речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. № 7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 (далі – Положення) у пунктах 1.4. – 1.6. передбачає наступне: Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів. Обов’язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.
Відповідно пункту 2 Положення, - реєстрація виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи. Такими документами згідно Додатку 1 Положення, зокрема, є договори про задоволення вимог іпотекодержателя, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, рішення судів, третейський судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна тощо.
Пункт 3 Положення визначає повноваження реєстратора прав власності на нерухоме майно щодо розгляду заяви та доданих до неї документів. Так, реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об’єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально засвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності.
З таких підстав, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови в реєстрації права власності. Здійснюючи апеляційний розгляд справи, колегія суддів зазначає, що відповідачем апеляційна скарга не подавалась, тобто відповідач погодився з висновками суду першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень» визначено перелік підстав за наявності однієї з яких відповідач може відмовити позивачу у реєстрації права власності на нерухомість. Відсутність проведених інвентаризаційних робіт щодо нерухомості відносно якої подано заяву на дату подання такої заяви, відповідно до вказаної норми, не є підставою для відмови у реєстрації права власності на неї. Частиною 3 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у проваджені Господарського суду Донецької області знаходиться справа № 34/4 пн про припинення діяльності юридичної особи ТОВ «SDS», тобто майнового поручителя по договору іпотеки. Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про іпотеку», - іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення провадження у справі про ліквідацію юридичної особи – іпотекодавця. Тобто, порушення справи про припинення юридичної особи є додатковою підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки та підтверджує обґрунтованість вимог позивача.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо несплати позивачем державного мита при зверненні до відповідача з заявою про реєстрацію права власності, не впливає на правильність судового рішення, оскільки, спірна відмова відповідача не містить такої підстави для відмови в здійсненні реєстрації права власності, і крім того, державне мито позивачем сплачено, що підтверджується платіжним дорученням.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «SDS» – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року у справі № 2-а-19660/09/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Комунального підприємства «Бюро Технічної інвентаризації м.Донецька» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «SDS», Товариство з обмеженою відповідальністю «ШПОН», - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення відповідно до ч.3 ст.160 КАС України, - з дня складення в повному обсязі.
Вступна та резолютивна частина ухвали проголошені в судовому засіданні в присутності представників позивача 24.02.2010 р., повний текст постанови складено 01.03.2010 року.
Головуючий: В.П. Юрченко
Судді: Г.А.Колесник
К.П.Горбенко