ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.07.06р.

Справа № А23/163

За позовом  Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", м. Дніпропетровськ 

до  Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська 

про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.06 № № 0005851502/0 8684/10/15-240, 0005861502/08684/10/15-240, 0005841502/08684/10/15-240.

Суддя  Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

   Від позивача Фрідман Б.А. дов. від 05.06.06 №2 представник

ВІд позивача Фрідман В.Б.  дов. від 17.05.06 №1 представник

Від відповідача Стрєлюхін Ю.О. дов. від 02.11.05 №20818/9/10-016 головний держподатковий інспектор юр.відділу

Маринченко Ю.О. дов. від 05.06.06 №9242/9/15-243 головний держподатковий ревізор-інспектор сектору

  СУТЬ СПОРУ:

Позивачем поданий позов про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.06 №№ 0005851502/08684/10/15-240 про завищення бюджетного відшкодування на 63501,00 грн., 0005861502/08684/10/15-240 про сплату 1162,0 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, 0005841502/08684/10/15-240 про сплату 5332,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги з урахуванням поданих позивачем 18.07.06, 27.07.06 письмових пояснень до судових засідань обґрунтовані тим, що відповідачем порушені положення щодо складення акту перевірки. По суті позовних вимог посилається на те, що відповідач неправильно застосовує абз."а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Фактично законодавча база цього пункту полягає в тому, що бюджетному відшкодуванню підлягає тільки та частина від'ємного значення, яка рівняється сумі податку на додану вартість, яка фактично сплачена у попередньому податковому періоді. При цьому в даному випадку будь-який податковий період до лютого 2006 року –є попередній, а не тільки січень 2006 року.

Крім того, позивач у 2005 та 2006 роках декларує від'ємне значення податку на додану вартість, у зв’язку з чим визначення позивачеві оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань з податку на додану вартість неправомірно. В судовому засіданні повноважний представник позивача підтвердив встановлені відповідачем за даними перевірки факти заниження позивачем податкових зобов’язань і податкового кредиту в податкових деклараціях за липень та серпень 2005 року, але встановлена відповідачем розбіжність лише зменшує розмір від'ємного значення сум податку на додану вартість, розрахованих відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, виходячи з правових норм Закону України "Про податок на додану вартість", позивач за видом своєї діяльності не повинен декларувати податок на додану вартість у відповідності із скороченою декларацією, а зобов’язаний проводити декларування по загальній (повній) формі декларації по податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з нормами діючого законодавства, виходячи з фактичних обставин, виявлених під час перевірки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В  :

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська  (відповідачем) проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача, поданої за лютий 2006 року.

Одночасно відповідачем проведено перевірку декларацій з податку на додану вартість позивача з червня 2005 року по лютий 2006 року.

За результатами проведеної документальної перевірки складений акт № 775/152/20279145/ДСК від 19.05.06, в якому, зокрема, зазначено, що у поданій позивачем податковій декларації  за лютий 2006 року позивачем заявлено бюджетне відшкодування в сумі 70000,00 грн. на рахунок платника у банку (рядок 25.1 декларації).

У січні 2006 року сума податку на додану вартість, яка була сплачена постачальникам товарів, робіт, послуг, склала 7007,95 грн., із яких податок на додану вартість із фактично поставленої продукції (робіт, послуг) у січні 2006 року - в сумі  6499,45 грн., сума податку на додану вартість 508,50 грн. включена до ціни товарів (робіт, послуг), поставлених позивачу в податкових періодах 2005 року.

Сума податку на додану вартість 70000,00 грн. заявлена до відшкодування з бюджету в порушення вимог абз."а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки решта суми податку на додану вартість 62992,05 грн. позивачем сплачена постачальникам  товарів (робіт, послуг) за період з липня по грудень 2005 року.

Таким чином, відповідачем зроблений висновок про завищення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 63501,00 грн., на підставі чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.06 № 0005851502/08684/10/15-240, яким  позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 63501,00 грн.

Крім того, під час перевірки відповідачем встановлений факт порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: заниження податкових зобов’язань, зазначених позивачем в податковій декларації за липень 2005 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, на суму 9166,00 грн. Приймаючи до уваги встановлений також факт заниження податкового кредиту за цей період, відповідачем зроблений висновок, що позивачем до складу податкових зобов’язань не віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 5332,00 грн.

Також в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем занижені податкові зобов’язання, зазначені ним в податковій декларації за серпень 2005 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, на суму 1167,00 грн. Приймаючи до уваги також встановлений факт заниження податкового кредиту за цей період, відповідачем зроблений висновок, що позивачем до складу податкових зобов’язань в серпні 2005 року не віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 1162,00 грн.

На підставі викладеного відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

від 26.05.06 № 0005841502/08684/10/15-240, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 5598,60 грн., із яких 5332,00 грн. –основний платіж, 266,60 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

від 26.05.06 № 0005861502/08684/10/15-240, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1220,10 грн., із яких 1162,00 грн. –основний платіж, 58,210 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає, що позові вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 63501,00 грн., заявленої позивачем до відшкодування згідно декларації за лютий 2006 року.

Відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач є платником податку на додану вартість, для якого податковим періодом є один календарний місяць.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.05 внесені зміни до Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема  в пункт 7.7 статті 7, який відповідно до ст.13 "Перехідні положення" Закону України "Про податок на додану вартість" набирає чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 1 січня 2006 року.

До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом, з урахуванням того, що таке бюджетне (експортне) відшкодування надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в новій редакції змінений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Так, починаючи з 01.06.05, відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України  "Про податок на додану вартість").

Як вбачається з матеріалів справи, поданих сторонами документів, позивачем за період з червня 2005 року по лютий 200 року подавались податкові декларації з податку на додану вартість з від'ємним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту таких звітних податкових періодах.

При цьому до лютого 2006 року суми податку на додану вартість з від'ємним значенням заявлялись самостійно позивачем до включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, про що зазначалось ним в податкових деклараціях, при тому що на протязі липня-грудня 2005 року позивачем здійснювалась оплата постачальникам отриманого товару (робіт, послуг), що надавало йому право на бюджетне відшкодування в наступному після такої сплати податковому періоді. (Всього за зазначений період сплачено податку на додану вартість на суму 62992,05 грн., що підтверджено матеріалами справи, не спростовано позивачем).

В січні 2006 року позивачем сплачено податку на додану вартість в складі оплати за фактично поставлений товар у відповідному періоді на суму 6499,45 грн.

Таким чином, виходячи з наведених правових норм в їх сукупності суд вважає, що відповідач дійшов правильного висновку щодо завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2006 року , оскільки позивачем всупереч вимогам пп.7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України  "Про податок на додану вартість" до зазначеної суми включені суми податку на додану вартість, сплачені за товар (роботи, послуги) в інші, ніж січень 2006 року, податкові звітні періоди, і ці суми включались в податкових деклараціях з податку на додану вартість попередній періодів до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Заперечення та доводи позивача з цього приводу суд вважає такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Як зазначено в пп."б" пп. 7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України  "Про податок на додану вартість", у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення передбачених цим пунктом перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Виходячи з викладеного, дії відповідача щодо внесення податкового повідомлення-рішення від 26.05.06 № 0005851502/08684/10/15-240 є правомірними.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 26.05.06 № 0005841502/08684/10/15-240 та № 0005861502/08684/10/15-240, якими відповідач визначив суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за  липень 2005 року, в якій з урахуванням уточнюючих розрахунків позивачем визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в липні 2005 року –20582,00 грн.

В податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року, враховуючи уточнюючи розрахунки, позивачем визначена сума податку на додану вартість з від'ємним значенням  - 41407,00 грн.

Виявлений відповідачем під час перевірки факт порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкових зобов’язань в липні 2005 року на суму 9166,00 грн., в серпні 2005 року на суму 1167,00 грн., позивачем не заперечується, підтверджується наявними матеріалами справи.

З урахуванням встановлених відповідачем порушень від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року повинно складати 15250,00 грн., по декларації з податку на додану вартість за серпень 2005 року –40245,00 грн. Проти зазначених фактів позивач також не заперечує.

Таким чином, приймаючи до уваги визначення поняття податкове зобов'язання в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" (загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом –п.1.6 Закону),  відповідачем зроблений правомірний висновок, що позивачем неправильно визначена сума податку на додану вартість: до складу податкових зобов’язань не віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 5332,00 грн. в липні 2005 року, в розмірі 1162,00 грн. –в серпні 2005 року, тобто занижена сума податку на додану вартість.

У такому випадку відповідно до пп."б" пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.  

Затвердженим відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 № 253 Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (пункт 3.1), виходячи з змін, внесених відповідно до нової редакції  пп.7.7 ст.7 Закону України  "Про податок на додану вартість", передбачено, що податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість) та складає податкове повідомлення у таких випадках:

а) якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання;

г) якщо згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є податковий орган;

ґ) якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації;

д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено чинним законодавством.

Згідно п. 3.2 зазначеного Порядку у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення, в тому числі, за наслідками документальних або камеральних перевірок –за формою "Р";

за формою "В1" –про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку; 

за формою форма "В2" –про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ;

за формою "В3" –про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ.

Таким чином, виходячи з зазначених правових норм та фактичних обставин справи,  суд вважає, що виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.05.06 № 0005841502/08684/10/15-240 та № 0005861502/08684/10/15-240, відповідач правомірно застосував форму "Р" податкового повідомлення-рішення і визначив позивачеві суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість.  

Інші підстави для скасування зазначених податкових повідомлень-рішень із матеріалів справи не вбачаються.

На підставі викладеного суд вважає, що підстав для задоволення вимог позивача немає.

Керуючись ст.94, ст.ст.160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до порядку, встановленому статтею 254 КАС України з урахуванням порядку і строків апеляційного оскарження, визначених статтею 186 КАС України.

       

Суддя

І.Ю. Добродняк

04.08.06