УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:
при секретарі:
за участю представників позивача:
відповідача: Мірошниченка М.В., Юхименка О.В.,
Красота А.О.
ОСОБА_5, ОСОБА_6
Комлик О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 28.08.2008 року у справі №2-а-2213/08
(категорія статобліку 2.11.1)
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_6
до
про Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції
визнання нечинним податкового повідомлення- рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач), в якому просив визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2007р. №0005731701/0/13345.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008р. у справі № 2-а-2213/08 позовні вимоги задоволено.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з’ясування обставин у справі, порушення норм матеріального права, зокрема Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Позивач подав письмові заперечення, в яких зазначив, що суд прийняв законне рішення і підстави для його скасування відсутні.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі – без змін.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть спору.
Уповноваженими фахівцями податкового органу було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у грудні 2006 року.
За результатами перевірки складено акт від 21.03.2007р. № 663/172.2225712532.
В акті перевірки відображено, що в порушення абзацу „а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість, заявлене у грудні 2006р., в сумі 3055грн..
На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.04.2007р. №0005731701/0/13345, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3055 грн..
Не погодившись із висновками податкового органу та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинним зазначеного податкового-повідомлення-рішення, як такого, що прийняте з порушеннями норм чинного податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.5.12 ч.5 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення», якщо у наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
17.01.2007р. позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2006 р. разом з додатками, у якій використані дані рядка 26 податкової декларації з ПДВ за попередній податковий період, а саме за листопад 2006р. щодо залишку від'ємного значення ПДВ в сумі 3055 грн.. Ця ж сума відображена у рядках 23,23.2 податкової декларації з ПДВ за грудень 2006р..
Податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2006 року отримана відповідачем 04.12.2006р., в рядку 24 якої як залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду зазначено 3055, 00 грн.. Згідно даних рядка 25 залишок від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 - рядок 25) значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду.
При прийнятті рішення відповідачем врахований факт наявності на особовому рахунку позивача станом на 17.01.2007року заборгованості по податку на додану вартість в сумі 16 235, 01 грн.. На цьому ж наполягав відповідач і в обґрунтуванні апеляційної скарги.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2007р. було відкрито провадження у справі № А27/127-07 за позовом підприємця ОСОБА_6 до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00006911720/0/24729 від 22.06.2006р., яким ОСОБА_6 визначена сума податкового зобов’язання - 16 235, 01 грн..
Згідно абзацу 5 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Отже, визначене відповідачем зобов'язання в сумі 16235,01грн. не було узгодженим на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 3055,00грн. не відповідає нормам чинного законодавства та спростовується наявними у справі доказами.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору, рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду. Тому, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення .
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 року у справі №2а-2213/08 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги. У повному обсязі ухвалу виготовлено 09.03.2010р.
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: М.В. Мірошниченко
О.В. Юхименко