ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2010 р. справа № 2а-159/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронова С.В.
при секретарі судового засідання: Литовченко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2009 р. по справі № 2а-159/09/0429 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2009 року позивач звернувся до суду з вимогами, в яких просив визнати дії відповідача неправомірними по нарахуванню і виплаті сум при народжені дитини – неправомірними, зобов`язати відповідача призначити допомогу при народжені дитини відповідно до діючого законодавства України, а також ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого на день народження дитини, зобов`язати відповідача визнати і призначити решту суми одноразової допомоги , що підлягає виплаті на протязі 12 місяців з 01.10.2007 року в розмірі 524,73 грн., стягнути з відповідача суму недоотриманої допомоги , що здійснюється одноразово у дев`ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народжені дитини у розмірі 767 грн., стягнути з відповідача суму недоотриманої решти разової допомоги при народжені дитини, що підлягає виплаті протягом наступних 12 місяців – 1196,76 грн, стягнути з відповідача суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку : за 2007 рік – 377,29 грн., за 2008 рік – 3928,00 грн., зобов`язати відповідача призначити, зробити перерахунок та сплачувати відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» - щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 01.10.2008 року у розмірі - прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років щомісяця, до закінчення строку передбаченої законом виплати.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення та виплаті позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до ст.15 Закону україни «про державну допомогу сім`ям з дітьми», починаючи з 01 жовтня 2007 року до 31 грудня 2007 року у розмірах які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка має малолітню доньку – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13), у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує від нього виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ним трирічного віку.
Відповідачем була призначена позивачці допомога при народжені дитини в розмірі 8500 грн. (одноразово у вересні –3400 грн. та протягом 2007, 2008 років –5100 грн. ( по 425 грн. щомісячно).
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України “Про Державний бюджет України” визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно ст. 12 ЗУ “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”від 21.11.1992 року (з наступними змінами та станом на 1 січня 2007 року) допомога при народжені дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого на день народження дитини.
Відмовляючи в частині стягнення заборгованості по одноразовій допомозі суд першої інстанції, правомірно застосував ст. 56 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”допомога при народженні дитини встановлена в розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Дані положення Закону неконституційними не визнані, тому підстави для задоволення вимог щодо стягнення заборгованості по одноразовій допомозі відсутні.
Так, відповідно до ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”було встановлено наступне:
- абзац 3 частини 2 ст. 56 Закону: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідач проводив відповідні виплати до вищезазначеного порядку та розмірів.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення абзацу третього частини другої статті 56, та п. 14 ст. 71 втратили чинність, як такі, що визнані неконституційним. Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”з урахуванням рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 –з 09.07.2007 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за 2007 рік, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не просить поновити строк звернення до суду, а відповідач просив застосувати наслідки такого пропуску. Тому суду першої інстанції належало вирішити питання щодо застосування наслідку пропуску строку, відмовивши в задоволені позовних вимог.
Проте, суд першої інстанції не вирішив заявлене відповідачем клопотання про застосування строку.
В позовній заяві позивачка не просила визнати причину пропуску звернення до суду поважною та поновити строк, будь-яких інших заяв щодо поновлення строку позивачем не подавалося, за таких обставин колегія суддів приходить до висновку про застосування положень ст. 100 КАС України та вважає за необхідне відмовити в задоволені позовних вимог.
Статтею 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років вставлений з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470,00 грн.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду в січні 2009 року, то його вимоги не підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про доплату за 2008 рік, то суд першої інстанції не вирішив заявлені позовні вимоги, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити позивачу в частині позовних вимог за 2008 рік, оскільки, відповідно до положень п. 23 пп. 7 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” стаття 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” була викладена в наступній редакції: “Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення п. 23 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік не визнавалися неконституційними, що свідчить про їх чинність та про правомірність дій відповідача щодо нарахування і виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі по 130 грн. щомісячно з січня 2008 року. Тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Вимоги позивачки щодо зобов`язання відповідача призначити, зробити перерахунок та сплачувати відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» - щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 01.10.2008 року у розмірі - прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років щомісяця, до закінчення строку передбаченої законом виплати є безпідставними оскільки завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав позивачів, а не тих прав, які виникнуть в майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог за період з жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та ухвалити нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.
У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов`язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності 10 березня 2010 року усі справи які пов`язані з призначенням, перерахунком, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат,соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним сціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг , допомоги, захисту, пільг, речогвого майна, пайків або грошової компенсації розглядаються у порядку цивільного судочинства. Згідно перехідних положень даного Закону адміністративні суди завершують розгляд справ данної категорії , провадження по яких відкрито. Тому судом касаційної інстанції є Верховний суд України, до якого і може бути здійснено оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управлінні праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради – задовольнити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2009 року – скасувати в частині задоволених позовних вимог за 2007 рік.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 за період з жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік – відмовити.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: В.Ю. Поплавський
С.В. Сафронова