Справа №2-179/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          12 березня  2010   року                            Печерський районний  суд м. Києва  в складі:

головуючого   - судді                                                                                               Волкової С.Я.

при секретарі                                                                                                             Соловей Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України, начальника Управління державної охорони України, начальника підрозділу Управління державної охорони України ОСОБА_3 про захист гідності, честі та ділової репутації,

в с т а н о в и в :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся  до суду із  вимогами до відповідачів, просить постановити рішення, яким визнати такою, що не відповідає дійсності і принижує його гідність, честь та ділову репутацію інформацію, письмово поширену про нього керівником підрозділу Управління державної охорони України ОСОБА_3 в службовій характеристиці, про те, що він не зарекомендував себе підготовленим офіцером з позитивними показниками роботи; про невиконання ним професійних завдань по причині не достатньо розвинених професійних вмінь і навичок;  що проявляв активність та ініціативу в службовій діяльності лише при необхідності, обумовлений власними інтересами; в останній рік служби всю свою діяльність направляв на вирішення виключно своїх приватних питань всіма доступними шляхами; творчим відношенням до справи не виділявся; час від часу потребував контролю; критику сприймав неадекватно; недоліки не визнав; виявляв почуття відповідальності не стабільно; потребував контролю за виконанням доручених завдань; в критичних ситуаціях допускав прояви нерішучості; зобов’язати начальника Управління державної охорони України спростувати негативну і недостовірну інформацію шляхом письмового вибачення та відкликання характеристики, надання  об’єктивної повної службової характеристики; зобов’язати начальника Управління державної охорони України протягом робочого тижня з моменту прийняття остаточного судового рішення по цій справі оголосити на зібранні співробітників управління текст судового рішення та нової характеристики; солідарно стягнути з Управління державної охорони України та керівника підрозділу ОСОБА_3 31200 грн. у відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що протягом 2001-2008 рр. проходив військову службу в підрозділах оперативного забезпечення охорони Управління державної охорони України, звільнений з військової служби 12.07.2008 р. за станом здоров’я, інформація в характеристиці в своїй більшості не відповідає дійсності та викладена неправдиво, суттєво порушила і обмежила його конституційні права та свободи, створила для нього після звільнення додаткові серйозні проблеми під час працевлаштування, що спричинило значне погіршення стану його здоров’я, завдало серйозних душевних страждань.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 доповнив свої вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив також визнати недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та принижує його гідність, честь і ділову репутацію інформацію, письмово поширену про нього Управлінням державної охорони України в атестаціях за період з липня 2001 р. по квітень 2006 р. та поданні на звільнення про те, що він дозволяє собі сперечатися з керівництвом та ігнорувати іноді його вказівки;  вимагає періодичного контролю за виконанням поставлених йому завдань;  мав зауваження за низьку виконавчу дисципліну;  при викладені своїх думок багатослівний, часто не відділяє головного від другорядного; за період служби зарекомендував себе посередньо;  в останній час погіршив своє ставлення до служби, зникла сумлінність та старанність, до  військової служби став відноситися негативно, сприймав її як вимушений обов’язок,  почав допускати грубі порушення військової дисципліни; зобов’язати начальника Управління державної охорони України спростувати негативну і недостовірну інформацію,  шляхом письмового вибачення та відкликання атестацій за період з липня 2001 р. по квітень 2006 р. та подання на звільнення, що містять вказану вище інформацію, надання об’єктивної повної службової характеристики.

          В судовому засіданні представник відповідача Управління державної охорони України ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись, що відповідно до наявних в управлінні матеріалів за період служби позивач притягався до дисциплінарно відповідальності: має догану від 19.06.2006 р. за порушення вимог ст.8 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність”, ст.ст.11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, сувору догану від 7.02.2007 р. за грубе порушення вимог керівних документів, догану від 1.07.2007 р. за низьку виконавчу дисципліну, сувору догану від 11.12.2007 р., тобто в основу характеризуючих ознак службової діяльності позивача ОСОБА_1, що були викладені в службовій характеристиці на нього лягли факти (результати) службової діяльності останнього за період проходження військової служби в управлінні; щодо інших особистих якостей позивача, то вони містяться в відповідних характеризуючих документах на нього в його особовій справі. В цілому такі характеризуючі дані збігаються та є аналогічними, незважаючи на те, що вони складалися в різній час. Представник відповідача ОСОБА_4 звернув увагу на те, що службова характеристика була передана відповідачем ОСОБА_3 безпосередньо позивачу ОСОБА_1, а останній вже з власної волі звернувся з отриманою службовою характеристикою до ОСОБА_5 з проханням завірити її гербовою печаткою, тобто факту поширення відомостей, що місяться в службовій характеристиці з сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не було, а натомість відсутня кваліфікуюча ознака ст.277 ЦК України – поширення. Щодо доповнених позовних вимог ОСОБА_1, то представник відповідача ОСОБА_4 просив відмовити в їх задоволенні, оскільки позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.

          В судовому засіданні представник відповідача начальника Управління державної охорони України ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з тих же підстав.

          В судовому засіданні відповідач начальник підрозділу Управління державної охорони України ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з тих же підстав.

          Встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом 26.07.2001 р.-12.07.2008 р. перебував на військовій службі в Управлінні державної охорони України, звільнений з військової служби у запас Служби безпеки України за станом здоров’я.

          Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації,  має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

          Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах,  адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших  творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честі фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи. Проте судам необхідно врахувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

          Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду із вимогами про визнання такою, що  не відповідає дійсності та принижує його гідність, честь та ділову репутацію інформацію, письмово поширену про нього керівником підрозділу Управління державної охорони України ОСОБА_3 в службовій характеристиці, пояснює факт поширення такої інформації тим, що після звільнення з Управління державної охорони України звернувся до  ОСОБА_3 з проханням підготувати на нього характеристику з об’єктивним відображенням його професійних та моральних ділових якостей для надання її в подальшому за місцем майбутньої роботи,  29.08.2008 р. йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що характеристика підписана і він може отримати її у заступника начальника служби по роботі з особовим складом управління ОСОБА_5 після проставлення останнім на ній гербової печатки управління. Він дійсно отримав характеристику з мокрою печаткою управління у заступника начальника служби по роботі з особовим складом управління ОСОБА_5 Виходячи з того, що на характеристиці проставлена мокра гербова печатка  Управління державної охорони України, яка постійно знаходиться у начальника служби по роботі з особовим складом управління ОСОБА_7, враховуючи факт передачі йому характеристики ОСОБА_5, з яким він, після її отримання і ознайомлення, обговорював текст характеристики, із змістом оскаржуваного документу ознайомились як мінімум дві зазначені вище посадові особи Управління державної охорони України, не рахуючи кур’єрів, які, на думку позивача, передавали характеристику від ОСОБА_3 посадовим особам служби по роботі з особовим складом управління.

          При цьому із пояснень в судовому засіданні відповідача начальника підрозділу Управління державної охорони України ОСОБА_3 вбачається, що, дійсно, у серпні 2008 р. до нього звернувся колишній військовослужбовець управління ОСОБА_1 з проханням підписати на нього характеристику, надав власноручно виготовлений текст  такої характеристики, та, не пояснюючи для чого потрібна характеристика. Він пообіцяв ознайомитися та опрацювати наданий позивачем текст, а після підготовки характеристики на ОСОБА_1 зателефонував останньому й повідомив, що характеристика написана та підписана ним. Дану  характеристику особисто передав позивачу ОСОБА_1, а відомості, що містяться в службовій характеристиці на ОСОБА_1 ним не розголошувалися. Із пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 вбачається, що 29.08.2008 р. до нього, начальника служби по роботі з особовим складом Управління державної охорони України, звернувся колишній військовослужбовець  Управління державної охорони України ОСОБА_1 з проханням завірити надану йому начальником служби виїзної охорони Управління державної охорони України ОСОБА_3 службову характеристику гербовою печаткою. Одразу після даного звернення, з метою з’ясування справжності документа, він зателефонував ОСОБА_3, який повідомив, що дана характеристика дійсно написана та підписана ним і особисто передана ОСОБА_1 Після того, як було з’ясовано, що дана службова характеристика підписана саме начальником служби виїзної охорони Управління державної охорони України ОСОБА_3, вона була ним особисто завірена гербовою печаткою. Свідок додав, що відомості, що містяться в службовій характеристиці на ОСОБА_1 ним не розголошуватися.

          Суд, враховуючи, що характеристика була передана відповідачем ОСОБА_3 безпосередньо позивачу ОСОБА_1, а останній вже з власної ініціативи звернувся з отриманою характеристикою до ОСОБА_5 з проханням завірити її гербовою печаткою, тобто оспорювана інформація повідомлена лише особі, якої вона стосується, тому факту поширення відомостей, що містяться в службовій характеристиці з боку відповідача ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 не було, та відсутня кваліфікуюча ознака ст.277 ЦК України – поширення, знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 в частині спростування інформації, викладеної в службовій характеристиці,  необґрунтованими, в судовому засіданні не доведеними, в їх задоволенні слід відмовити.

          Щодо інших вимог ОСОБА_1, то позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України), позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалась чи могла довідатись про ці відомості.

          Пояснення в судовому засіданні учасників судового розгляду, надані суду документи свідчать про те, що позивач був ознайомленні з атестацією з період з липня 2001 р. по квітень 2006 р. 10.05.2006 р., із поданням на звільнення з військової служби у запас Служби безпеки України він був ознайомлений 10.07.2008 р., таким чином, судом встановлено, що 10.05.2006 р. та 10.07.2008 р. ОСОБА_1 було відомо про порушення його прав, однак останній із вимогами про визнання недостовірною і такою, що не відповідає дійсності та принижує його гідність, честь та ділову репутацію інформацію, письмово поширену про нього Управлінням державної охорони України в атестаціях за період з липня 2001 р. по квітень 2006 р. і поданні на звільнення  звернувся до суду тільки  17.08.2009 р., пропустивши річний строк позовної давності.

          Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          Суд, оцінивши в сукупності здобуті в судовому засіданні докази, вважає необхідним  відмовити ОСОБА_1 в задоволенні  позовних вимог в цій частині, оскільки позивач пропустив строк позовної давності і судом не встановлено поважності причин його пропуску.

          Судом не встановлено факту заподіяння позивачу моральної шкоди будь-якими діями відповідачів Управління державної охорони України, начальника підрозділу Управління державної охорони України ОСОБА_3, тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 про солідарне відшкодування 31200 грн. моральної шкоди слід також відмовити.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32,34,56,62,68 Конституції України, ст.277 ЦК України, Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.3,4,10,11,60,88, 209,212-215,290 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління державної охорони України, начальника Управління державної охорони України, начальника підрозділу Управління державної охорони України ОСОБА_3 про захист гідності, честі та ділової репутації  – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення та апеляційної скарги.           Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          СУДДЯ