Справа №2-744/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

          19 березня 2010   року                             Печерський районний  суд м. Києва  в складі:

головуючого   - судді                                                                                               Волкової С.Я.

при секретарі                                                                                                                  Топал А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4,  про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення, за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод в користуванні проїздом, визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

          У листопаді 2009 р. позивачка ОСОБА_1 звернувся  до суду із зазначеними вимогами, які в судовому засіданні скорегувала. В заяві зазначила, що у вересні 2009 р. їй стало відомо, що землі загального користування – проїзд, який межує з її земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1, переданий на підставі рішення Київської міської ради  в оренду ОСОБА_3 Вважаючи, що  Київська міська рада не мала компетенції та повноважень затверджувати проект землевідводу за відсутності на це її згоди, просить визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №545/545 від 16.10.2008 р. “Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1” та визнати недійсним укладений 11.06.2009 р. між Київською міською радою і ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, площею 0,0157 га.

          У січні 2010 р. третя особа: ОСОБА_4 звернувся до суду із самостійними вимогами до відповідачів, які в судовому засіданні скорегував. В заяві зазначив, що 6.09.2005 р. придбав частину житлового будинку, розташовану на АДРЕСА_2. Єдиний доступ до його частини будинку забезпечував проїзд від вул. Пирятинської, що проходить між домоволодіннями за №№21 та 23 на вул. Пирятинській в м. Києві, а у вересні 2009 р. ОСОБА_3 обніс землі загального користування – проїзд парканом та перешкоджає йому у вільному використанні земель загального користування для доступу до його власності, на прохання прибрати паркан не реагує. Згодом йому стало відомо, що землі загального користування – проїзд, який межує з його земельною ділянкою, переданий на підставі рішення Київської міської ради в оренду ОСОБА_3 А, оскільки міська рада не мала компетенції та повноважень затверджувати проект землевідводу за відсутності на це його згоди, просить визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради №545/545 від 16.10.2008 р. “Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1” та визнати недійсним укладений 11.06.2009 р. між Київською міською радою і ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1, площею 0,0157 га; зобов’язати ОСОБА_3 привести земельну ділянку у стан, який вона мала до  передачі відповідачу в оренду відповідно до договору оренди від 11.06.2009 р. та зобов’язати останнього  здійснити за рахунок власних коштів демонтаж паркану.

          В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_5, він же є представником  третьої особи, підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_4, спросив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовних заявах.  

          В судовому засіданні представник відповідача Київської міської ради ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на необгрунтованість їх вимог.

          В судовому засіданні представник  відповідача ОСОБА_3 -  ОСОБА_7 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 з тих же підстав.

          Відповідно до ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

          Встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 17.07.2004 р. належить земельна ділянка площею 0,0714 га, розташована на АДРЕСА_1, державний акт зареєстровано в Книзі  записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02-7-00415, йому ж на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 1.12.2006 р. належить земельна ділянка площею 0,0300 га, розташована на вул. Пирятинській, 25 в м. Києві, державний акт зареєстровано в Книзі  записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №02-7-001121.

          Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Київської міської ради із заявою про відведення земельної ділянки на вул. Пирятинській, 23 в  м. Києві для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

          Відповідно до ст.123 ЗК України проект відведення даної земельної ділянки погоджено із землекористувачем,  органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини.              

          Судом встановлено, що Київською міською радою в межах своїх повноважень, визначених ст.13 Конституції України, відповідно до ЗК України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України “Про столицю України місто-герой Київ” був затверджений проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_3 у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,02 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (рішення №545/545 від 16.10.2008 р. “Про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1”).  На підставі даного рішення та відповідно до ст.ст.125,126 ЗК України між Київською міською радою і ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельною ділянки площею 0,0157 га на АДРЕСА_1 строком на 25 років.

          Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

          Позивачка ОСОБА_1, висуваючи вимоги до відповідачів, просить визнати незаконним та скасувати зазначене рішення, оскільки Київська міська рада не мала компетенції та повноважень затверджувати проект землевідводу за відсутності на це її згоди.

          Третя особа: ОСОБА_4, висуваючи самостійні вимоги до відповідачів, просить визнати незаконним та скасувати зазначене рішення,  оскільки Київська міська рада не мала компетенції та повноважень затверджувати проект землевідводу за відсутності на це його згоди.

          При цьому суд вбачає, що ст.123 ЗК України містить вичерпний перелік осіб, які погоджують проект відведення земельної ділянки, та ані зазначена норма, ані жодний інший нормативний акт, що регулюють земельні відносини, не передбачають обов’язку одержання згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на затвердження даного проекту відведення земельної ділянки, тому суд знаходить необґрунтованими твердження позивачки, третьої особи про обов’язковість одержання їх згоди на затвердження Київською міської радою проекту відведення земельної ділянки на  АДРЕСА_1. Відповідач Київська міська рада прийняв рішення №545/545 від 16.10.2008 р. на підставі поданого проекту відведення в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання цього рішення незаконним і скасування його.

          Позивачка ОСОБА_1, висуваючи вимоги про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди, третя особа: ОСОБА_4, висуваючи самостійні вимоги про визнання недійсним укладеного між Київською міської радою і ОСОБА_3 договору оренди, в обґрунтування своїх вимог посилаються на лист Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) №09-11636 від 11.09.2008 р., наявний в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (справа №А-12006).  

          При цьому суд вбачає, що станом на час звернення ОСОБА_3 до Київської міської ради та прийняття рішення Київської міської ради №545/545 від 16.10.2008 р. надання земельних ділянок у користування в м. Києві здійснювалось у відповідності із  Земельним кодексом України та рішення Київської міської ради №313/1747 від 14.03.2002 р. “Про затвердження “Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві”. Відповідач ОСОБА_3  відповідно до ст.ст.99,116,120 ЗК України та ст.7  Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві звернувся із заявою до Київської міської ради щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Заступник міського голови-секретар Київради, розглянувши вказану заяву, надав лист-доручення №225-032-4816 від 4.07.2007 р. на розробку проекту відведення земельної ділянки. Відповідно до п.7.1 ст.7 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві громадянин, який виявив бажання одержати земельну ділянку в межах м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подає заяву до Київської міської ради, у заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування земельної ділянки, мета її використання і склад сім’ї (якщо ділянка передбачається для житлового будинку). Згідно п.6 ст.123 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та охорони культурної спадщини. Складений проект відведення земельної ділянки землевпорядна організація подає до управління земельних ресурсів. Управління розглядає подані матеріали і готує проект рішення Київської міської ради про затвердження проекту відведення та передачу у власність або в оренду земельної ділянки (п.7.8 ст.7  Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві). Після прийняття рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність чи в оренду здійснюється перенесення її меж у натурі (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування землею або право власності на землю (п.7.9 ст.7 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві).

          Так суд вбачає, що відповідно до ст.ст.123,124 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення Київради №545/545 від 16.10.2008 р.) проект відведення земельної ділянки погоджений Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) (висновок №19-13511 від 21.11.2007 р.), Київською міською санепідемстанцією Міністерства охорони здоров’я України (висновок №202 від 15.01.2008 р.), Головним санітарним лікарем м. Києва Міністерства охорони здоров’я України (висновок  №9663 від 22.11.2007 р.), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (висновок  №05-08/9957 від 14.12.2007 р.), Головним управлінням культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) (висновок №7691 від 4.10.2007 р.), Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (висновок №22-1920/9 від 24.07.2007 р.), Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) (висновок №05-3657 від 23.09.2008 р.). А на доручення заступника міського голови-секретаря Київради №225-032-4816 від 4.07.2007 р. та запит Київзему №03-85/20990 від 16.07.2007 р. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) було надано висновок №19-13511 від 21.11.2007 р. щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при затвердженні проекту відведення  земельної ділянки, за яким Управління не заперечувало проти довідведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_3, й вказані у висновку рекомендації щодо дій особи, є тільки рекомендаціями, невиконання яких не є підставою вважати, що погодження втрачає свою законну силу.

          При цьому вивченням висновку №19-13511 від 21.11.2007 р. Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держадміністрації) щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при затвердженні проекту довідведення земельної ділянки,  а саме: містобудівної характеристики земельної ділянки, вбачається, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28.03.2002 р., земельна ділянка на АДРЕСА_1 належить до території житлової (садибної) забудови, а не до земель загального користування чи проїзду, як про це стверджують позивачка, третя особа, й вимоги зазначеного висновку були враховані при прийнятті Київською міської радою рішення №545/545 від 16.10.2008 р. (п.3.4 рішення). Та надання повторних висновків щодо довідведення земельної ділянки на одні й ті самі доручення та запити ані ст.ст.123,124 ЗК України, ані Порядком набуття права на землю юридичними особами та громадянами м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №313/1747 від 14.03.2002 р.,  не передбачено.

          Ані позивачкою ОСОБА_1 в позовній заяві, ані третьою особою: ОСОБА_4 в позовній заяві, ані їх представником ОСОБА_5 в судовому засіданні не наведено жодних доводів, не надано жодних доказів на підтвердження того, що договір оренди від 11.06.2009 р. було укладено з порушенням вимог чинного законодавства. Оскаржений договір оренди земельної ділянки укладений відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі відповідного рішення Київської міської ради та жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси  ОСОБА_1, ОСОБА_4, тому у суду відсутні підстави для визнання його недійсним. Відсутні у суду підстави і для задоволення інших вимог ОСОБА_4

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116,125,126,212 ЗК України, ст.353 ЦК України,  ст.ст.3,4,10,11,60,169,212-215,290 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          в и р і ш и в :

          Оголосити вступну і резолютивну частину рішення в наступній редакції: “В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4,  про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення –  відмовити.

          В задоволенні позову  ОСОБА_4 до Київської міської ради, ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод в користуванні проїздом, визнання незаконним та скасування рішення  –  відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          СУДДЯ