Справа № 22ц-725\2010 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Соловей В.В.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

24 березня 2010 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді Бойко О.В.,

суддів – Демченко Л.М., Редьки А.Г.,

при секретарі – Пільгуй Н.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, зобов’язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні при будинковою земельною ділянкою та припинити будівництво гаражу у дворі загального користування до отримання дозволу на виконання будівельних робіт і згоди інших співвласників багатоквартирного житлового будинку, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 280 грн у відшкодування витрат за надання правової допомоги та 37 грн сплати збору з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, а також стягнуто з ОСОБА_2 8,50 грн судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, оскільки йому не було надано копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви, що позбавило його можливості належно підготуватися до слухання справи, надати заперечення проти позову та подати зустрічний позов щодо самовільно збудованих сараїв К, Г, З, гаражу Ж, будівництво гаражу припинено і фактично відсутній предмет спору, відсутні як у нього, так і у позивача документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, тому права позивача ОСОБА_1 не могли бути порушені оскільки він їх не набув, крім того не підтверджені витрати на правову допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

    За матеріалами справи встановлено, що сторони є власниками квартир будинку 15 по вулиці Фрунзе у місті Остер, які попередніми власниками були приватизовані  відповідно до законодавства про приватизацію державного житлового фонду. Рішенням № 166 від 25 листопада 1999 року за кожною квартирою закріплено господарські будівлі – сараї, гаражі, погреб, тощо, тим самим спростовуються посилання відповідача в апеляційній скарзі на самовільно зведені господарські будівлі у т.ч. і позивачем ОСОБА_1

Відповідно до ст.10 Закону ”Про приватизацію державного житлового фонду” користування закріпленою за приватизованим багатоквартирним житловим будинком прибудинковою територією (земельною ділянкою) здійснюється у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

    Відповідно до ст.42 Земельного кодексу України у разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об'єднанню власників, створеному відповідно до Закону ”Про приватизацію державного житлового фонду”, Закону ”Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, інших нормативних актів для спільного сумісного користування земельною ділянкою всіх мешканців будинку і чинним законодавством не передбачено передачу прибудинкової земельної ділянки(відповідної її частини) в індивідуальну власність чи індивідуальне користування кожному з власників окремої квартири.

    Відповідно до довідки виконкому Остерської міської ради за зазначеним будинком закріплена земельна ділянка площею 930 кв м і відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України відноситься до земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків і перебуває у користуванні співвласників житлового будинку. Подальша зміна власників квартир на підставі цивільно-правових угод не тягне зміни статусу прибудинкової земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку.

    По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у 2009 році зніс закріплені за його квартирою старі господарські будівлі та розпочав здійснювати будівництво гаражу на іншому місці інших розмірі у дворі загального користування без відповідно розробленого та затвердження проекту, дозволу на зведення гаражу та згоди на це власників інших квартир, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, цих обставин не заперечував у судовому засіданні і сам відповідач ОСОБА_2, однак послався, що він призупинив будівництво зважаючи на акт комісії міськвиконкому.

    За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 розпочав зведення власного гаражу на спільній земельній ділянці з порушенням чинного законодавства, чим порушив права інших співвласників будинку на користування прибудинковою земельною ділянкою, і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1

    Посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, що призвело до порушення його процесуальних прав, не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки по справі встановлено, що ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду свої письмові заперечення проти позову ОСОБА_1 і його представник приймав участь у судовому засіданні при вирішенні спору, що підтверджується наявними у справі документами.

    Судові витрати та витрати на правову допомогу судом розподілені відповідно до вимог ст.83 ЦПК України, у розмірах, підтверджених наданими позивачем ОСОБА_1 платіжних документів.

    Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування або зміни.

    Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд  

у х в а л и в:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 січня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                     Судді: