АПЕЛЯЦІЙНИЙ ССУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================================== Справа № 11- 3/2010 Головуючий у І інстанції – Лихошерст В.В.
Категорія – ч. 1 ст. 119 КК України. Доповідач – Широян Т.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого – Навозенко Л.С.
суддів – Широян Т.А., Салая Г.А.
з участю прокурора – Хамазюка О.В.
представника потерпілих – ОСОБА_1
потерпілих – ОСОБА_2 та ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 16 вересня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Чернігова Чернігівської області, українець, громадянин України, одружений, працюючий директором Чернігівської філії „Правозахисна консалтингова група”, з вищою освітою, який має на утриманні малолітню та неповнолітню дитину, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений за ст. 119 ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі.
Стягнуто із засудженого на користь:
- потерпілої ОСОБА_3 у відшкодування завданої матеріальної шкоди - 36547 грн., у відшкодування моральної шкоди - 100000 грн.
- потерпілої ОСОБА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди 100000 грн.
- на користь держави - судові витрати за проведення експертиз в сумі 4505,53 грн.
ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що в ніч 13 січня 2009 року біля 01 години, знаходячись в районі лісового масиву, розташованого на відстані близько 800 метрів від с. Будище Городянського району Чернігівської області, перебуваючи на задньому сидінні автомобіля марки „Мітцубісі – Пажеро” державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, під час освітлення території лісового масиву прожектором, через відкрите вікно здійснив один прицільний постріл з мисливського карабіну „SABATTI ROVER 870” калібру 7х57 мм НОМЕР_2 з оптичним прицілом у відблиски світла у вигляді двох цяток, вважаючи, що стріляє у звіра, внаслідок чого через необережність вбив ОСОБА_6, який був одягнутий у комбінезон із стрічками, які відбивають світло.
В апеляції засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність його вини у вчиненні злочину, правильності кваліфікації дій, просить вирок суду змінити та у відповідності до положень статті 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що суд недостатньо врахував всі пом’якшуючий покарання обставини – щире каяття, сприяння слідству, наявність на утриманні дітей та дружини, а також батьків похилого віку.
Також ОСОБА_4 порушив питання про зменшення стягнутого судом розміру у відшкодування завданої моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілих - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до 80 000 грн. кожній, оскільки визначений судом його розмір є занадто великим і визначений без урахування всіх обставин справи, зокрема, його матеріального та сімейного стану.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, а також потерпілих та їх представника ОСОБА_1 про залишення вироку суду щодо ОСОБА_4 без змін, , які вважають його законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Правильність висновків суду першої інстанції стосовно фактичних обставин справи, доведеності винності ОСОБА_4, у вчиненні ним злочину, а саме вбивства через необережність, за який його засуджено, сумнівів не викликає і засудженим не оспорюється.
Дані висновки суду ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку доказах, що об’єктивно досліджені та належно оцінені в судовому засіданні та викладені у вироку.
Зокрема, сам ОСОБА_4 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні не заперечував, що , перебуваючи в машині під керуванням водія ОСОБА_5, під час руху у лісовому масиві біля с. Будище Городнянського району із власного карабіну зробив прицільний постріл у напрямку , де він із застосуванням оптичного прицілу помітив відблиски світла у вигляді двох цяток, які прийняв за очі звіра. Як було з’ясовано на місці, він влучив у людину. Потім йому стало відомо, це був ОСОБА_6 , з яким він раніше ніколи не стикався.
Ці показання засудженого підтверджуються , як показаннями свідків, які перебували в машині разом із ним – ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , так і об’єктивними даними.
Із висновків судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 вбачається, що смерть останнього настала від кульового наскрізного проникаючого поранення грудної клітини із пошкодженням життєво-важливих органів, від чого потерпілий помер. При експертизі трупа ОСОБА_6 була вилучена куля.
Згідно висновків судово-балістичної експертизи дана куля була відстріляна із мисливської зброї, яка була вилучена у ОСОБА_4, і який стверджував, що постріл ним був зроблений саме із цієї зброї.
Про те, що ОСОБА_4 було відомо, що він влучив у людину, свідчать висновки трасологічної експертизи , якою встановлено, що відбитки слідів взуття на місці злочину співпадають із відбитками взуття, яке належить ОСОБА_4 і яке було на ньому у день вбивства.
Судом правильно було встановлено, що ОСОБА_4 здійснював незаконне полювання, а саме у нічний час. При цьому суд правильно зазначив, що ОСОБА_4 у даній ситуації діяв необережно, допустив злочинну недбалість, не проявив необхідної за даних обставин обачності, не пересвідчився у тому, що буде здійснювати постріл саме у звіра і не врахував можливість походження відблисків світла, які він побачив у оптичний приціл карабіну, від одягу людини, та не передбачив настання можливих наслідків у вигляді смерті людини, хоча за обставин, встановлених судом , повинен був і міг їх передбачити.
Тому дії ОСОБА_4 судом за ст. 119 ч.1 КК України кваліфіковано вірною, як вбивство з необережності без обтяжуючих обставин.
Що ж до виду та міри покарання, то суд при його визначенні дотримався вимог ст. 65-67 КК України. Зокрема, судом дана оцінка, як доводам потерпілих, які наполягали на призначенні ОСОБА_4 максимального покарання, так самого засудженого, яким порушувалось питання звільнення його від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд врахував всі пом’якшуючі обставини покарання ОСОБА_4, в тому числі і ті , на які він посилається у апеляції – щире каяття, сприяння слідству, часткове відшкодування заподіяної шкоди. Покарання ОСОБА_4 призначено у мінімальному розмірі , передбаченому санкцією ст. 119 ч.1 КК України. Тому підстав для його пом’якшення судова колегія не знаходить.
Цивільний позов судом розв’язаний правильно із вмотивованим обґрунтуванням, а тому підстав для його зменшення також нема.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у справі також не встановлено.
Втім при визначенні остаточного для відбування ОСОБА_4 покарання суд не врахував час його перебування у ізоляторі тимчасового утримання по даній кримінальній справі. Про це свідчать постанови Новозаводського районного суду від 19 та 26 січня 2009 року про продовження терміну затримання ОСОБА_4 та про відмову у задоволенні подання слідчого про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу – взяття під варту. Судова колегія вважає, що дане питання має бути вирішено судом, який постановив вирок в порядку ст. 409-411 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4, залишити без задоволення.
Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від
16 вересня 2009 року, щодо ОСОБА_4, залишити без зміни.
В порядку ст. 409-411 КПК України суду 1 інстанції вирішити питання про зарахування у строк відбування ним покарання засудженому ОСОБА_4 час перебування його під вартою по даній кримінальній справі.
Головуючий
Судді