АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУДЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 18/2010 Головуючий у І інстанції – Ковальова Т.Г.
Категорія –ч. 1 ст. 286 КК України. Доповідач – Широян Т.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді – Навозенко Л.С.
суддів – Широян Т.А., Салая Г.А.
з участю прокурора – Хамазюка О.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями заступника Ніжинського міжрайонного прокурора та засудженого ОСОБА_2 на вирок Ніжинського міськрайсуду Чернігівської області від 29 жовтня 2009 року,
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець села Зернове Джанкойського району Кримської області, з повною загальною середньою освітою, не одружений, який проживає у АДРЕСА_1, ніде не працює раніше судимий:
- 06.05.1995 року за ст.ст. 140 ч. 2, 208, 461 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки. Постановою Броварського районного суду Київської області від 04.06.1997 року відстрочку відмінено, звільнений 29.05.1998 року від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 12 днів;
- 07.04.2000 року за ст. 187 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року) на 4 місяці позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 15.04.2000 року по відбуттю покарання;
- 18.07.2002 року Броварським міським судом Київської області за ст. 185 ч. 5, 289 ч. 2, 70 КК України на 8 років позбавлення волі. постановою Березанського міського суду Київської області від 10.06.2008 року звільнений 18.06.2008 року від відбування покарання умовно-достроково строком на 1 рік 11 місяців 23 дні
засуджений за частиною 1 статті 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі статей 71, 72, 81 ч. 4 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання за попереднім вироком Броварського міського суду Київської області від 18.07.2002 року і остаточно призначено покарання - 4 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь:
- Ніжинської центральної районної лікарні - витрачені на стаціонарне лікування потерпілої кошти в сумі 5060 гривень 36 копійок;
- держави - судові витрати за проведення транспортно-трасологічної експертизи в сумі 608 гривень 09 копійок та автотехнічних експертиз технічного стану автомобілів в сумі 1945 гривень 88 копійок.
ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 10 серпня 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не маючи посвідчення водія та свідоцтва про право спільної власності на автомобіль, чи будь-якого іншого документу, який би надавав йому право керувати та розпоряджатися транспортним засобом, в порушення п.п. 2.1-А, 2.1-Б, 2.3-А, 2.3-Б, 2.9-А, 31.4.1-А, 31.4.1-В, 31.4.3-А Правил дорожнього руху України керував автомобілем марки „ВАЗ-2101” д.н.з. НОМЕР_2, що належить Крім, не перевіривши при цьому та не забезпечивши його технічний стан.
11.08.2008 року близько 00 годин 30 хвилин ОСОБА_2 під час керування вказаним автомобілем на автодорозі м. Ічня - с. Новий Биків на відрізку дороги між с. Яхнівка та с. Галиця Ніжинського району Чернігівської області в порушення вимог п.п. 12.1, 12.2, 12.3, 13.1 ПДР України не вибрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки і стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, безпечно керувати ним та зупинити у межах видимості дороги, не дотримався безпечної дистанції з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, який рухався попереду нього у попутному напрямку, при виникненні небезпеки для руху не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об’їзду перешкоди, внаслідок чого зіткнувся з задньою частиною автомобіля НОМЕР_1. В зіткнення чого автомобіль під керуванням засудженого ОСОБА_2 перекинувся на проїжджій частині автодороги і потерпіла ОСОБА_5, яка знаходилась у його машині у якості пасажира, отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження. Після дорожньо-транспортної пригоди засуджений в порушення п. 2.10-А ПДР України залишив місце ДТП.
У апеляціях :
- заступник Ніжинського міжрайонного прокурора, не оспорюючи фактичні обставини справи, юридичну оцінку дій та міру основного покарання, призначену засудженому ОСОБА_2, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити, виключити призначене судом додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, посилаючись на те, що ОСОБА_2 взагалі не має посвідчення водія.
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокуророві для проведення додаткового розслідування, посилаючись на однобічність та неповноту досудового слідства, порушення його права на захист та інші процесуальні порушення, які вплинули на якість досудового слідства і не можуть бути виправлені судом.
Заслухавши доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали подану засудженим ОСОБА_2 апеляцію з викладених у ній підстав, думку прокурора, який просив виключити із вироку суду призначене ОСОБА_2 додаткове покарання та у строк відбування ним покарання зарахувати час його утримання в ізоляторі тимчасового утримання по даній кримінальній справі, а в решті цей же вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція заступника Ніжинського міжрайонного прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 367 КПК України вирок суду має бути скасованим при наявності істотних порушень кримінально-процесуального закону. А ст. 370 КПК України прямо вказує, що істотними порушеннями норм кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.
Постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_2 , суд не звернув увагу, що органами досудового слідства було порушено, перш за все, його право на захист, яке полягало у наступному.
Як вбачається із матеріалів справи, 20 серпня 2008 року старшим слідчим СВ Ніжинського МВ УМВС України було порушено кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Ічня-Новобиков, що сталась 11 серпня 2008 року. В той же час у мотивувальній частини зазначеної постанови фактично вказано, що зіткнення із автомобілем під керуванням водія ОСОБА_4 вчинив водій ОСОБА_2, із чого випливає, що на момент порушення кримінальної справи винна особа органами досудового слідства була встановлена, а тому кримінальну справу слід було порушувати щодо конкретної особи.
Постанова про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 була винесена слідчим по справі 9 травня 2009 року, коли по справі всі процесуальні дії були виконані, в той час як ОСОБА_2 проходив по даній кримінальній справі як свідок. Цього ж дня йому було пред’явлено обвинувачення, відбувся його допит як обвинуваченого та він був ознайомлений із результатами проведених по справі експертиз. Про обсяг доказів, які були зібрані по справі і були покладені в основу обвинувачення, ОСОБА_2 дізнався лише 22 травня 2009 року, коли йому були пред’явлені для ознайомлення матеріали кримінальної справи.
У такому випадку, коли органи досудового слідства фактично відсторонили ОСОБА_2 від справи, він не міг у повній мірі здійснювати свій захист, надавати певні докази у відповідності до ст. 66 КПК України, а отримані по справі докази не можна вважати належним та допустимими для постановлення вироку.
Крім того, постанова про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи була винесена слідчим поза межами процесуального часу, у вихідний день. А це фактично позбавило надане йому законом право оскаржити дану постанову у судовому порядку.
За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає безумовному скасуванню із направленням справи на додаткове розслідування.
Крім того, судова колегія вважає, що досудове слідство по справі проведено неповно та однобічно, на чому наполягає засуджений у своїй апеляції. Зокрема, по справі встановлено, що до зіткнення із автомобілем ОСОБА_6, мало місце зіткнення автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 із автомобілем під керування іншого водія. Обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Втім дана обставина не була врахована під час збору доказів на досудовому слідстві по даній кримінальній справі.
Ці обставини, а також доводи, викладені у апеляції засудженого ОСОБА_2 щодо однобічності та неповноти досудового слідства, мають бути перевірені під час додаткового розслідування. Якщо органи досудового слідства дійдуть висновку про винуватість ОСОБА_2, то при пред’явленні ОСОБА_2 обвинувачення слід зазначити, пункти Правил дорожнього руху, які знаходяться у безпосередньому причинному зв’язку із дорожньо-транспортною пригодою.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу і на те, що у разі доведеності судом вини ОСОБА_2 покарання йому має бути призначено у межах санкції ст. 286 ч.1 КК України та у відповідності із вимогами ст. 71, 72 КК України з урахуванням п. 26 роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року „Про практику призначення судом кримінального покарання” .
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити повністю, а апеляцію заступника Ніжинського міжрайонного прокурора задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайсуду від 29 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати , справу направити Ніжинському міжрайонному прокурору для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити – підписку про невиїзд.
Головуючий Судді