Справа № 22ц-545/2010                   Головуючий у 1 інстанції – Ченцова С.М.

Категорія - цивільна Доповідач – Шемець Н.В.

У Х В А Л А

                                               І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 року                                                     м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді:   Позігуна М.І.,

суддів:                Шемець Н.В., Губар В.С.,

при секретарі:

за участю :  Рачовій І.І.,

 представника позивача Буряка О.І., відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м.Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на  ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2009 року про забезпечення позову у справі за позовом публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

                                           в с т а н о в и в :

            В апеляційній скарзі  ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2009 року про забезпечення позову,  якою обмежено право виїзду ОСОБА_6  та ОСОБА_7 за межі України до розгляду   по суті цивільної справи.

 Апелянт вважає, що ухвала суду в оскаржуваній частині порушує його  громадянські права та суперечить чинному законодавству.

Зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено сам факт договірних взаємовідносин сторін, ним подано позов про визнання кредитного договору недійсним та подано заяву про передачу даної справи за підсудністю до Зарічного суду м.Суми.

Законом України „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України” передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у визначених законом випадках, а суд прийняв рішення обмежити у праві виїзду за кордон, що не відповідає суті Закону.

Крім того обмеження у виїзді за межі України прийнято судом і щодо поручителя ОСОБА_7, яка не є учасником кредитного договору, і в ухвалі суду не зазначено жодного посилання на договір поруки.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду,         дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    В жовтні 2009 року ПАТ „ОТП Банк” звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором в сумі 122 866,29 дол.США.

    27 листопада 2009 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, майно відповідачів та обмеження їх права виїзду за межі України, зазначаючи, що відповідачі не виконують зобов”язання за кредитним договором, ухиляються від виконання зобов”язання та з метою уникнення виконання своїх зобов”язань планують покинути територію України.

    Оскаржуваною ухвалою суду заяву позивача задоволено частково, обмежено право виїзду відповідачів за межі України до розгляду цивільної справи.

    Задовольняючи вимоги заяви в цій частині  суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідачі мають невиконані зобов”язання по кредитному договору від 13 червня 2008 року, в якості забезпечення виконання зобов”язань по кредитному договору між сторонами укладений договір іпотеки на 4-кімнатну квартиру в м.Суми, вартістю 170 000дол.США, рухоме майно( автомобілі та напівпричеп) перебувають у заставі у інших юридичних осіб, інформації про місцезнаходження та оцінку майна суду не надано; та враховуючи інтереси не тільки позивача, а й інтереси відповідачів, права яких можуть бути порушені із застосуванням видів забезпечення позову, зазначених у заяві, суд вважав за можливе обмежити відповідачів у праві виїзду  за межі України до розгляду справи по суті, пославшись на   ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в”їзду  в Україну громадян України”.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

    Згідно ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Перелік видів забезпечення позову зазначений у ст.152 ч.1 ЦПК України, проте цей перелік  не є вичерпним і за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані і інші його види.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України „Про порядок виїзду з України і в”їзду в Україну громадян України” регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в”їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв”язання спорів у цій сфері.

Ч.2 ст.6 даного Закону встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених п.1-9 ч.1 даної статті, зокрема, п.2- коли діють неврегульовані аліментні, договірні та інші невиконані зобов”язання- до виконання зобов”язань, або розв”язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов”язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;  та п.8 – коли  щодо нього подано цивільний позов до суду – до закінчення провадження у справі.

З зазначеної норми Закону не вбачається, що саме за ухвалою суду громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон і ст. 8 Закону чітко визначено, що у випадку відмови компетентними органами громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених п.1,2, 6-8 ч.1 ст.6 Закону така відмова  може бути оскаржена у судовому порядку.

Тобто, даним Законом регулюються правовідносини щодо випадків та порядку тимчасового обмеження прав громадян на виїзд з України і  визначені ст.6 Закону  такі  випадки не можуть бути застосовані судом як вид забезпечення позову при розгляді  цивільної справи.

Крім того, апеляційний суд враховує, що  в судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ „ОТП-Банк” не заперечував проти задоволення  апеляційної скарги.

Виходячи з зазначеного, ухвала суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню,  в задоволенні заяви про забезпечення позову ПАТ „ОТП –Банк” шляхом обмеження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у праві виїзду з України належить  відмовити.

В іншій частині ухвала не оскаржується.

          Керуючись ст. ст.151-153, 303, 307 ч.2 п.2, 312ч.1 п.2,313-315,317,319,324 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити.

    Ухвалу  Новозаводського районного суду м.Чернігова від 30 листопада 2009 року - скасувати, відмовити ПАТ „ОТП-Банк” у задоволенні заяви  про забезпечення позову шляхом  обмеження ОСОБА_6 та ОСОБА_7  у праві виїзду за кордон.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

                ГОЛОВУЮЧИЙ:                                              СУДДІ: