Справа № 11-6/2010 р.                                       Головуючий у І інстанції Сова Т.Г.

Категорія - ст. 121 ч.1 КК України                     Доповідач  Білобров В.Д.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 березня 2010 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

    Головуючого – судді   Білоброва В.Д.  

    суддів –   Сердюка О.Г., Миронцова В.М.

                             при секретарі – Носко Л.А.

                            прокурора – Хомазюка О.В.

    адвоката – ОСОБА_1

                             виправданого – ОСОБА_2

                             потерпілого – ОСОБА_3

                             представника потерпілого – ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, старшого помічника прокурора Менського району на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року.

Цим вироком  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Новгорода, Кіровоградської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою юридичною освітою, розлучений, не працюючий, раніше не судимий;

виправданий  за ч. 1 ст. 122,  ч. 1  ст. 121 КК України  та провадження по справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.  

В задоволенні цивільних позовів прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах Чернігівської обласної лікарні та Менської районної лікарні, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відмовлено.

Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у заподіянні потерпілому ОСОБА_5 умисного тяжкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та заподіянні потерпілому ОСОБА_3 умисного середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження.

Як вказано в обвинувальному висновку, близько 05 год. 30 хв. 18.05.2008 року підсудний ОСОБА_2, перебуваючи в центральному залі кафе „Радуга”, розташованого на площі Революції, 2, смт. Березне Менського району, на грунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив бійку з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, під час якої наніс два удари ножем у ділянку живота ОСОБА_5, в результаті чого останній отримав ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини живота з пошкодженням брижі сигмовидної кишки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 237 від 18.06.2008 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для здоров’я. Після чого, наніс один удар ножем в ділянку шиї ОСОБА_3, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення суб-та епідуального простору нижнього спастичного з переважним ураженням правих кінцівок, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 238 від 24.07.2008 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

Суд 1 інстанції виправдав ОСОБА_2 та провадження по справі закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 вказує, що виправдовувальний вирок суду є незаконним та необґрунтованим, з наступних підстав. Судове слідство було проведено односторонньо. Судом були неправильно зазначені покази головного свідка – ОСОБА_6 Також суд першої інстанції не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а покази свідка ОСОБА_10 - прийняв до уваги, хоча перебування цієї особи в  Березному ніким не засвідчено. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В апеляції представник потерпілого ОСОБА_4 вказує, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що органами досудового слідства вина ОСОБА_2 доведена. Зазначає, що при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В апеляції старший помічник прокурора Менського району вказує, що вирок суду є незаконним у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотнім порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Звертає увагу, що судом не було взято до уваги або відкинуто докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Вважає, що судом при винесенні вироку порушені вимоги ст. 334 ч. 4 КПК України та ст. 328 ч. 3 КПК України. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 і призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Судовим слідством по справі, колегія суддів –

В С Т А Н О В И Л А :

Близько 05 год. 30 хв. 18.05.2008 року ОСОБА_2, перебуваючи в центральному залі кафе „Радуга”, розташованого на площі Революції, 2, смт. Березне Менського району, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив бійку з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, під час якої наніс два удари ножем у ділянку живота ОСОБА_5, в результаті чого останній отримав ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини живота з пошкодженням брижі сигмовидної кишки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 237 від 18.06.2008 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для здоров’я. Після чого, наніс один удар ножем в ділянку шиї ОСОБА_3, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення суб-та епідуального простору нижнього спастичного з переважним ураженням правих кінцівок, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 238 від 24.07.2008 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

    В судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе у пред’явленому обвинуваченні не визнав, погодився з виправдувальним вироком Менського райсуду і просив його залишити без змін, суду показав, що дійсно 18.05.2008 року біля 5 години відпочивав в кафе „Радуга” смт. Березна. В кафе він замовив каву та бокал пива, сів за столик біля музичного автомату. Через деякий час до нього звернувся незнайомий ОСОБА_11 з вимогою надати одну гривню. Він йому відмовив. Після цього до мого столику підійшов ОСОБА_11 і ще з одним хлопцем. ОСОБА_11 дістав розкладний ніж і почав крутити його пальцем на столі. Вони почали його звинувачувати, у висловлюванні нецензурними словами на їх адресу. Потім підійшли ще двоє хлопців, які перекрили вихід. Він зрозумів, що буде конфлікт. Він намагався залагодити назріваючий конфлікт, тому спитав, як одного з них звуть. Він (ОСОБА_3) відповів, що його необхідно називати по-імені та по-батькові. Підійшовши до столу ОСОБА_3, із-за спини ОСОБА_11 вдарив його кулаком по голові. Від цього удару він впав зі стільця, перевернувши стіл. Після цього усі присутні почали його бити руками та ногами по різним частинам тіла. Лежачи на підлозі він побачив ніж, який ОСОБА_11 крутив на столі. Підібравши ніж він підвівся на ноги та виставив ножа перед собою. ОСОБА_11 наносячи удари сам на штирхнувся на ніж та почав присідати. Він намагався пройти до виходу, але ОСОБА_3 наносив удари по голові. Він закрився рукою у якій був ніж і ніж якось попав ОСОБА_3 у шию. Він вийшов з бару і через метрів 400 був затриманий і доставлений у відділення міліції.

    В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що 18 травня 2008 року о 5 годині ранку він з ОСОБА_5 зайшли в бар „Радуга”. Справа за столиком сиділи їх друзі ОСОБА_12, Капилян і ще хтось. Вони підсіли до них, посиділи 5-10 хвилин, потім з ОСОБА_5 пішли до барної стійки пити пиво. У ОСОБА_5 було 5 грн., а потрібно було 6 грн.. ОСОБА_2 також купував пиво. ОСОБА_11 попросив у нього: „Позич гривню.” ОСОБА_2 щось відповів, гривні не позичив. Нам бармен записала в борг 1 грн. і дала пиво. Ми забрали пиво і пішли за столик. ОСОБА_2 сказав у нашу адресу нецензурні слова. Потім ОСОБА_11 устав, підійшов до ОСОБА_2 і попередив його. Він сидів і пив пиво, потім почув крики: „Ножик”. ОСОБА_12 і дівчата. Він сидів боком і побачив, що піднімається ОСОБА_2 з ножем, а ОСОБА_11 сидів. Він підбіг до них, ОСОБА_2 ударив ОСОБА_11 в живіт ножем. Він відкинув ОСОБА_11 в сторону і отримав удар ножем в шию. Більше нічого не пам’ятає. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 йому заподіяна моральна та матеріальна шкода. Він став інвалідом 2 групи. Тому просив вирок Менського районного суду скасувати, засудити ОСОБА_2 та стягнути завдану шкоду.

    Представник потерпілого ОСОБА_4 суду показав, що його син ОСОБА_11 перебував в Англії, приїхав додому. На протязі двох років він не вживав спиртні напої. 18 травня подзвонив йому ОСОБА_2 і повідомив, що ОСОБА_13 поранили в живіт. ОСОБА_13 був в шоковому стані. ОСОБА_2 запитав, чи не можна сину випити 100 грамів. Він сказав, якщо є горілка, нехай вип’є. Він випив 200-250 грамів в машині, перед тим, як їхати в Чернігів. „Швидка допомога” повезла ОСОБА_3 в Мену, а ОСОБА_2 віз сина машиною в Чернігів. На даний час син знаходиться на лікуванні в Канаді. Просив скасувати вирок, прийняти рішення відповідно до вимог закону та відшкодувати завдану шкоду.

    Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він знаходився в барі, але числа і місяця не пам’ятаю. Він знаходився біля входу з ОСОБА_8 і ОСОБА_2. З бару вони почули шум, зайшли всередину і побачили, що на полу лежить ОСОБА_3, а ОСОБА_11 тримається за живіт. Коли вони заходили в бар, з бару виходив ОСОБА_2 з ножем. ОСОБА_2 перетнув центральну трасу і пішов в напрямку м. Щорса. Було видно, що він кинув ніж в районі контори сільгосптехніки. Бармен сказала, що потрібно затримати ОСОБА_2. ОСОБА_8 і ОСОБА_12 сіли в мою машину, я був за кермом. Вони під’їхали, забрали ОСОБА_2 і за руки повели в опорний пункт.

    Свідок ОСОБА_10 суду показав, що в середині чи наприкінці травня 2008 року він приїхав з м. Кировограда в с. Березне щоб забрати ОСОБА_2 на роботу до м. Харкова. Дома його не було. Тоді він поїхав в бар, де побачив бійку. Декілька чоловік били одного. Кого саме били він не бачив. Після цього він вийшов з кафе і поїхав до Кировограду.

    Свідок ОСОБА_14 показала, що точної дати вже не пам’ятає, коли відбувалися події, але пам’ятає, що відпочивала з друзями в кафе-барі „Райдуга” Вони вийшли з бару, стояли на крильці з Бурківською, ОСОБА_8, ОСОБА_13. Якщо б в барі була бійка вона б почула її. Вони бачили, як з бару виходив ОСОБА_2. Після нього вийшов ОСОБА_11 і сказав, що його підрізали. Потім ми зайшли у бар і побачили, що на підлозі лежить ОСОБА_3. Викликали „Швидку допомогу”.

    Свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що в травні 2008 року працювала барменом в кафе „Райдуга”. Пам’ятає, як біля другої години чи може пізніше, ОСОБА_2 замовив каву та пиво і сів за столик біля музичного апарату. ОСОБА_11 та ОСОБА_3 сиділи з друзями за столиком в іншому залі. Потім ОСОБА_11 підійшов до барної стійки і замовив пива. Про що йшла розмова між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вона не чула. Після цього до столика ОСОБА_2 підійшов ОСОБА_4, а потім і ОСОБА_3. Вони про щось довго спілкувалися. До них підходив ОСОБА_12 і казав ОСОБА_2, щоб той поклав руки на стіл. Руки у ОСОБА_2 були під столом. Між ними зав’язався конфлікт, виникла штовханина. ОСОБА_2 зі стільця не падав і стіл не перевертався. Як наносився удар ОСОБА_4 вона не бачила. Побачила, як ОСОБА_3 упав і у нього з шиї стирчав ніж. Після цього вона пішла викликати міліцію.

    Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні нічого пояснити не зміг, послався на те, що в той день був дуже п’яний.

    Однак будучи допитаним під час досудового слідства (т. 1 а.с. 101) свідок ОСОБА_15 стверджував, що 18.05.2008 року біля 5 години ранку він перебував в кафе „Райдуга”. В цьому кафе за окремим стільцем відпочивав незнайомий хлопець, як пізніше дізнався ОСОБА_2 ОСОБА_2 висловлювався нецензурними словами на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які також відпочивали в цьому кафе. В подальшому між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 витягнув з кишені свого одягу ніж та вдарив ОСОБА_4 в живіт, а ОСОБА_3 в область шиї. Потім цей хлопець сховав ніж в кишеню і спокійно пішов до виходу.

    Заслухавши доповідача, пояснення виправданого та його адвоката ОСОБА_1, які просили вирок місцевого суду залишити без зміни, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, які просили вирок суду скасувати, прийняти рішення відповідно до вимог закону та задовольнити їх цивільні позови у повному об’ємі, думку прокурора, який також просив скасувати вирок місцевого суду та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ст. ст. 121 ч. 1, 122 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі та задовольнити цивільні позови, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного висновку.

    Висновки Менського районного суду про наявність в діях ОСОБА_2 необхідної оборони під час якої він заподіяв ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, а ОСОБА_3 середнього ступеню тяжкості не відповідає фактичним обставинам справи та розглянутими в судовому засіданні апеляційного суду доказами.

    Доводи ОСОБА_2, про те, що він змушений був захищатись від  протиправного і неправомірного нападу з боку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які своїми діями спровокували конфлікт, першими розпочали фізичний та моральний тиск на підсудного, є безпідставними.

    Під час досудового та судового слідства потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_3 стверджували, що ОСОБА_2 першим почав висловлюватись на їх адресу нецензурними словами, ОСОБА_11 хотів ОСОБА_2 попередити про пристойну поведінку в кафе, а отримав удар ножем у живіт. Коли підбіг ОСОБА_3, ОСОБА_2 ударив його ножем в шию. Ніхто з них ОСОБА_2 не бив і взагалі наміру такого не мав.

    Все це підтвердили під час розслідування справи та при її розгляді судом свідки ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_15

    Зокрема, зазначені свідки пояснили, що між ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_3  ніякої бійки не було, ОСОБА_2 взагалі ніхто не бив.

    Свідок ОСОБА_6, хоча і дала не точні свідчення, пояснивши що боїться, оскільки мешкає в с. Березному, але суть її показів зводиться до того, що ніякої бійки між ОСОБА_2 та потерпілими, під час якої ОСОБА_2 падав зі стільця та перекинувся стіл, а після цього ОСОБА_2 лежачого на підлозі хтось бив не було.

    Згідно протоколу огляду місця події (т. 1 а.с. 8-11), який був проведений одразу після інциденту, після внутрішнього огляду кафе „Радуга” ніяких слідів боротьби чи інших слідів кримінального характеру виявлено не було.

    Свідок ОСОБА_13 показував, що бачив місце, а саме територія контори „Сільхозтехніки”,  куди ОСОБА_2 викинув ніж. Під час огляду цієї місцевості (т. 1 а.с 23-24) був виявлений та вилучений ніж зі слідами бурого кольору схожими на кров.

    Водночас показання ОСОБА_2, як убачається з матеріалів справи, упродовж досудового слідства зазнавали змін і містили істотні суперечності.  

    Так, під час допиту на початку розслідування справи в якості підозрюваного (т.1 а.с. 55-58) пояснив, що 18 травня 2008 року біля 3 години відпочивав у кафе „Радуга”. До нього підійшло 4 молодих парубків, які безпричинно почали висловлюватись нецензурними словами, провокуючи бійку. Один з них сів за його стіл і почав крутити на ньому ніж. В цей момент один з хлопців вдарив його кулаком по голові і він впав на підлогу. Після цього усі четверо почали його бити руками та ногами по різним частинам тіла. На підлозі він побачив ніж, взяв його в руки і з метою зупинити його побиття, наставив його перед собою. Один хлопець, який наносив йому удари на штирхнувся на цей ніж. Він намагався вирватися від них, закриваючи голову рукою і тому міг зачепити ще одного з нападників. Після цього він вийшов з бару. Пройшовши 200 метрів, його наздогнала група людей, яка почала його бити руками та ногами. Після цього його посадили до автомобіля і відвезли до міліції, де в присутності працівників міліції його продовжили бити. Йому відомо, що серед осіб, які його били вже після подій в барі були ОСОБА_13 та ОСОБА_8. Також під час цих подій у нього зник мобільний телефон.

    Постановою о/у СКР Менського РВ УМВС України в Чернігівській області (т.1 а.с. 32-34) в порушенні кримінальної справи по факту зникнення мобільного телефону у ОСОБА_2 відмовлено на підставі ст. 6 п. 1 КПК України, оскільки під час рослідування кримінальної справи свідки прямо вказують на те, що мобільного телефону у ОСОБА_2 взагалі не було і ніхто його у нього не забирав, тобто в даному випадку не вбачається будь-якого злочину, передбаченого КК України.

    Пізніше ОСОБА_2 стверджував, що тілесні ушкодження на ньому з’явилися після доставки його до Березнянського селищного відділення міліції, де працівники міліції ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 почали його бити, застосовуючи недозволені методи слідства.

    Доводи ОСОБА_2 про застосування до нього недозволених методів слідства, ретельно перевірялися відповідальними працівниками прокуратури. В ході перевірки були допитані працівники міліції ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, вжито інших заходів з тим, щоб встановити чи відповідають ці його доводи дійсності. В ході перевірки було встановлено, що до ОСОБА_2 які – небудь недозволені методи слідства не застосовувалися і ці його твердження є надуманими. У зв’язку з цим у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції було відмовлено (т. 3 а.с. 58-60).

    Ще згодом ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 127) під час допиту в якості обвинуваченого стверджував, що били ОСОБА_11 та ОСОБА_3

    Згідно висновку судово – медичної експертизи (т. 1 а.с. 85) у ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми – струсу головного мозку, синців на повіках обох очей, садна в ділянці підборіддя, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

    За фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 була проведена перевірка працівниками міліції, встановити осіб, які могли б спричинити легкі тілесні ушкодження, в ході перевірки не представилось можливим, тому постановою ДІМ Менського РВ УМВС України в Чернігівській області від 21 серпня 2008 року в порушенні кримінальної справи відмовлено.          

    Опитана одразу після події свідок ОСОБА_6 – бармен кафе „Радуга”, пояснила, що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 жодного разу не вдарили ОСОБА_2. Навпаки ОСОБА_2 раптово витягнув з кишені курточки ніж і наніс близько 2 ударів і ділянку живота ОСОБА_11. В той момент коли ОСОБА_3 захищав свого друга – ОСОБА_2 наніс йому удар ножем в ділянку шиї.

    У подальшому ОСОБА_6 показання змінила, під час проведення очної ставки з ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 139), стверджувала, що потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_3 били ОСОБА_2.  

    До таких показів колегія суддів відносить критично, оскільки під час судового засідання свідок пояснила, що ОСОБА_2 погано пожартував. Він сказав слідчому, щоб писав правильно, так як необхідно.

    Даючи оцінку зазначеним доказам, колегія суддів визнає показання потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_13 достовірними. При цьому суд зазначає, що доводи ОСОБА_2 про те, що його, по суті безпричинно, били ОСОБА_11 та ОСОБА_3, а він від них захищався із застосуванням ножа, не є переконливими, суперечать зібраним доказам і спростовуються даними висновків судово – медичної експертизи, із якої убачається, що у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження , що належать до легких з короткочасним розладом здоров’я і для їх утворення необхідно нанести не менше 7 ударів (т. 1 а.с. 120-121).

    Водночас у ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини живота з пошкодженням брижі сигмовидної кишки. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжкого ступеня. Для його утворення достатньо нанести один удар колюче – ріжучим предметом типу ножа (т. 1 а.с. 125-127).

    ОСОБА_3 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді ножового поранення лівої бокової поверхні шиї на рівні С2-С3 хребців, що супроводжується травматичним ураженням суб-та епідуального простору з розвитком міелоішемії, наявність тетрапарезу: верхнього млявого та нижнього спастичного з переважним ураженням правих кінцівок, що могли утворитись від дії колюче – ріжучого предмету типу ножа і відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я (т. 2 а.с. 3-5).

    Внаслідок отриманого ушкодження ОСОБА_3 визнаний інвалідом 2 групи.

    Відповідно до диспозиції ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

    У справі не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у момент вчинення злочину ОСОБА_2 перебував у такому стані. Судовим слідством установлено, що нападу як такого з боку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не було, конфлікт між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_11 виник через відповідну поведінку підсудного, потерпілий будь–яких дій не вчиняв і будь–які предмети не застосовував – навпаки ОСОБА_2 першим ударив ножем у живіт ОСОБА_11, а коли ОСОБА_3 став захищати свого друга, ОСОБА_2 наніс йому удар ножем в область шиї. Жодних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_3 вчинили суспільно небезпечне посягання щодо ОСОБА_2 у зв’язку з чим останній перебував у стані необхідної оборони у матеріалах справи немає. Виходячи з наведеного колегія суддів констатує, що відсутність нападу виключає необхідну оборону.

    Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 під час заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 та середнього ступеню тяжкості ОСОБА_3 не перебував у стані необхідної оборони і його дії необхідно кваліфікувати: за ст.  121 ч. 1 як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечного для життя потерпілого ОСОБА_5 в момент заподіяння та за ст. 122 ч. 1 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження завдане потерпілому ОСОБА_3, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров’я.

    За викладених обставин колегія вважає, що виправдувальний вирок Менського районного суду підлягає скасуванню з постановлянням нового вироку. Тому апеляція прокурора підлягає задоволенню повністю, а апеляції потерпілих задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

    Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 колегія суддів враховує, підвищену суспільну небезпечність та тяжкість вчинених ним злочинів, а також конкретні обставини по кримінальній справі та пом’якшуючі вину обставини, що суттєво впливають на призначення міри покарання, те що він позитивно характеризується за місцем проживання та колишньої роботи, до кримінальної відповідальності притягається вперше, стан його здоров’я та відсутність обтяжуючих вину обставин та вважає за можливим призначити покарання в межах мінімальної санкції статті за яку він притягається – у виді позбавлення волі.

        По справі заявлені цивільні позови прокурора на суму 1687 грн. 44 коп., які були витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 та 1333 грн. 76 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

        Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Потерпілий надав відповідні документи на підтвердження матеріальної шкоди та понесених витратах на суму 3200 грн., що і необхідно стягнути. При визначенні розміру заподіяної злочином потерпілому ОСОБА_3 моральної шкоди, колегія суддів враховує, що йому були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, після їх отримання потерпілий став інвалідом 2 групи, тому вважає за можливим стягнути 20000 грн.

       Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 6700 грн. та послуги адвоката в сумі 4000 грн. підлягає задоволенню, оскільки зазначена сума повністю підтверджується відповідними документами.

       Вирішуючи питання про розмір заподіяної злочином потерпілому ОСОБА_5 моральної шкоди, суд враховує, що були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, чим завдано моральних страждань. Суд враховує і матеріальний стан підсудного та принцип об’єктивності, справедливості та розумності при визначенні відшкодування і вважає, що слід стягнути 6000 грн .

        Речовий доказ по справі – ніж, який зберігається в камері схову речових доказів Менського РВ УМВС України в Чернігівської області – знищити.  

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, колегія суддів, -

П Р И С У Д И Л А:

Апеляції потерпілого ОСОБА_3 та представника потерпілого ОСОБА_4, старшого помічника прокурора Менського району – задовольнити частково.

Виправдувальний вирок Менського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 – скасувати.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч. 1, 122 ч. 1 КК України та призначити покарання.

За ст. 121 ч. 1 КК України 5 років позбавлення волі.

За ст. 122 ч. 1 КК України 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 років позбавлення волі.

Зарахувати в строк відбуття покарання, час перебування ОСОБА_2 під вартою з 23 травня по 18 грудня 2008 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком чинності обрати – підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з дня затримання.

Цивільні позови прокурора задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 1687 грн. 44 коп. на користь Менської ЦРЛ за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 та 1333 грн. 76 коп. на Чернігівської міської лікарні № 3 за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 6700 грн. матеріальної шкоди, 4000 грн. за послуги адвоката та 6000 моральної шкоди, а всього 16700 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3200 грн. матеріальної шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, а всього 23200 грн.

Речовий доказ по справі – ніж, який зберігається в камері речових доказів Менського РВ УМВС  України в Чернігівській області – знищити.

Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі одного місяця з моменту його проголошення.                                    

                                                 Судді:  

Білобров В.Д.                  Миронцов В.М.                               Сердюк О.Г.