Справа №2-а-71/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2010 року. Ватутінський міський суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Здоровила В.А.
при секретарі Мельник С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ватутіне цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області, стягнення та донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни –
встановив:
позивачка в своїй позовній заяві просить суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 1 січня 2006 року та визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області, щодо не проведення нарахування та виплати їй протягом часу з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року державної соціальної підтримки дітям війни у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та стягнути на її користь недоотриману внаслідок невиконання управлінням Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області вимог Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період часу з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року суму підвищення до пенсії дітям війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в розмірі 5098 гривень 11 копійок, а також просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області призначити та виплачувати в подальшому їй підвищення до пенсії у розмірі не меншому за 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2010 року у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» посилаючись на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до ст.1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, тоб то особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років і відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмір її пенсії ( чи щомісячного довічного грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії) повинен бути підвищений на 30 % мінімальної пенсії за віком, і зазначена соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно з 1 січня 2006 року, але протягом 2006 – 2007 року така допомога їй не виплачувалась взагалі, а починаючи з 1 січня 2008 року та по теперішній час виплачується у неповному обсязі відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року.
Пунктами 1 та 6 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а тому виключно законами України повинно регулюватись порядок призначення і виплати пенсії. Таким законом є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи держана соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому вихідним критерієм обрахування підвищення до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначений мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Норми ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком».
Виходячи з викладеного, вона вважає, що управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне повинне було нараховувати та виплачувати їй доплату до пенсії як дитині війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року.
Здійснюючи їй доплату до пенсії в розмірі відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року, Управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне порушило норми Конституції України, які не допускають звуження змісту та обсягу прав громадян України, а також норми законодавства, відповідно до яких нормативно-правові акти нижчого рівня не повинні суперечити нормативно-правовим актам вищого рівня.
Про порушення свого права на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком вона дізналася з публікації під назвою «Дети войны в паутине судов» в газеті «Рабочая газета» №216 від 2 грудня 2009 року, а тому оскільки відповідно до положень ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому виходячи з того, що відповідно до ст.100 КАС України, суд своїм рішенням може визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною та просить суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 1 січня 2006 року.
На її звернення до управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне, щодо перерахування їй доплати до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй управлінням було відмовлено, що і змусило її звернутися до суду з даним позовом та просить суд провести розгляд справи у її відсутності. Свої позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача не заперечує проти розгляду справи у відсутності позивачки, позов не визнала повністю та пояснила, що позивачка ОСОБА_1 дійсно є дитиною війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищувалися на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте визначення мінімального розміру пенсії за віком було надано лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За частиною 1 вищевказаної статті за наявності в чоловіків - 25, у жінок- 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому згідно з частиною 3 даної статті, мінімальний розмір пенсії за віком застосовується тільки для визначення розмірів пенсій, призначених за вказаним Законом, тому підстав для застосування цього розміру для обчислення підвищень дітям війни не було. Крім того статтею 71 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, зупинено на 2007 рік дію п.12 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст.111 Закону України « Про державний бюджет України на 2007 рік, в якій було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції - «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Це підвищення становило: з 01 січня 2008 року - 47 гривень, з 1 квітня – 48 гривень 10 копійок.
Після набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рн./2008, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється чинність законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня – 48 гривень 10 копійок, з 1 липня - 48 гривень 20 копійок, з 1 жовтня – 49 гривень 80 копійок. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами. Іншого чинного законодавством не передбачено, а тому в управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне , не було передбачених законом підстав для проведення перерахунку доплат до пенсії ОСОБА_1.
Щодо вимог позивачки про поновлення їй пропущеного строку звернення до суду та здійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії дитини війни за період з 2006 по 2009 роки то представник відповідача важає, що дана вимога є необгрунтованою і непідлягає до задоволення, оскільки надбавка до пенсії як дитині війни призначалась та виплачувалась позивачці відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, які були опубліковані в газеті «Урядовий кур’єр» та в засобах масової інформації України, чим були доведеними до відома населення. Крім того, позивачка щомісячно отримувала пенсію, і не могла не знати про її розмір. А також вважає необгрунтованими вимоги позивачки що до зобов'язання управління здійснити перерахунок та виплату пенсії в майбутньому, оскільки вважає, що неможливо зобов'язати на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивачки в майбутньому.
Суд, заслухавши представника відповідача та вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають до задоволення частково, виходячи із слідуючого.
В суді встановлено, що позивачка дійсно є дитиною війни, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням (а.с.9). Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту регулюється Законом України «Про соціальний статус дітей війни», який і встановлює гарантії соціальної захищеності дітям війни шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки і відповідно до статті 6 вищезазначеного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення вказаного спору, що гарантується і ст.46 Конституції України, де зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист , що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначений мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Норми ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком».
Виходячи з викладеного, управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне повинне було нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії як дитині війни виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Однак, фактично позивачка ОСОБА_1 в 2009 році щомісячно отримувала доплату, як дитині війни, в розмірі лише 49 гривень 80 копійок, відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року, що стверджується копією довідки управління Пенсійного фонду України в м Ватутіне (а.с.13-14) та листом відповіддю управління №17/К-3 від 12.02.2010 року на звернення позивачки (а.с.11-12).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, а тому, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру доплати до пенсії позивачці , застосуванню підлягає саме ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», а не п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Посилання представника відповідача на те, що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами є безпідставним , оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що Кабінет Міністрів України, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивачки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Крім того, названа норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Крім того, відповідач не може посилатися і на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених доплат до пенсій дітям війни у розмірах передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», в зв’язку з чим, суд вважає за необхідне визнати дії управління Пенсійного фонду в м.Ватутіне Черкаської області щодо зменшення позивачці, як дитині війни встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розміру щомісячної соціальної допомоги за період з березня по грудень 2009 року, неправомірними.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи держана соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому вихідним критерієм обрахування підвищення до пенсії дітям війни є саме мінімальна пенсія за віком.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку доплати до пенсії позивачці, як дитині війни, є встановлення нового розміру мінімальної пенсії за віком і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму, в зв’язку з чим й позивачці слід визначати доплату до пенсії як дитині війни, виходячи з мінімальної пенсії за віком, а тому в разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, перерахунок доплати повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольняючи позов частково визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області щодо не проведення нарахування та виплати позивачці, як дитині війни, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розміру щомісячної соціальної допомоги за період з лютого по грудень 2009 року та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області здійснити позивачці перерахунок щомісячних виплат підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням отриманих нею в 2009 році виплат.
Суд вважає обгрунтованими заперечення відповідача, щодо поновлення позивачці пропущенного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 1 січня 2006 року, про що відповідач зазначав в своєму заперечені на даний позов і на цьому наполягав представник відповідача в судовому засіданні, та що до зобов'язання відповідача призначити та виплачувати в подальшому позивачці підвищення до пенсії у розмірі не маншому за 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2010 року у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки неможливо зобов'язати на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивачки в майбутньому. Суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які ще не настали.
А тому суд вважає, що в цих частинах позовних вимог позивачці слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 92 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рн./2008 та ст.ст.2, 4, 5, 9,10, 11, 17, 19, 99, 100, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд –
п о с т а н о в и в:
позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області, стягнення та донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області щодо нездійснення підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, встановленого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з березня по грудень 2009 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Ватутіне Черкаської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячних виплат підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням отриманих нею в 2009 році виплат.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд Черкаської області на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Ватутінський міський суд Черкаської області на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий В.А. Здоровило