Справа № 2-838/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  МІСТА ЧЕРНІГОВА

                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                      І м е н е м  У к р а ї н и

03 березня 2010 року                                                                                                         м. Чернігів

    Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Коверзнева В.О.,

при секретарі – Клименку С.В.,

з участю: позивача, його представника – ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,

                                                             в с т а н о в и в:

02.11.2009 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 26615 грн у відшкодування майнової шкоди, 5000 грн у відшкодування моральної шкоди, що завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з вини співвідповідача, та відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і наполягав на задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 визнав позов лише в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 14672 грн 48 коп.

Представник відповідачів також визнала позов в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 14672 грн 48 коп. Одночасно висловила позицію про те, що шкода повинна бути відшкодована лише співвідповідачем, який визнаний винним в її заподіянні. Вона пояснила, що визначений висновком автотоварознавчого дослідження розмір майнової шкоди (18617 грн 85 коп.) підлягає зменшенню на 3945 грн 37 коп. у зв’язку з безпідставним, на її думку, включенням до розміру майнової шкоди вартості панелі приборів та оббивки передньої двері, а також вартості робіт по їхньої заміні. Вважає, що у позивача відсутні правові підстави вимагати відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, оплату послуг евакуатора, рекламне оформлення автомобіля, правову допомогу представника, а також на відшкодування моральної шкоди, оскільки її завдання нічим не підтверджено.

Співвідповідач не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

24.01.2009 року о 23 год. 30 хв., на перехресті вулиць 1 Травня – Седнівська в місті Чернігові, відбулося зіткнення автомобіля ЗАЗ-DAEWOO Т13110 (реєстраційний № НОМЕР_1), що належить позивачу, з автомобілем «Хонда Акорд» (реєстраційний № НОМЕР_2), яким керував співвідповідач. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ЗАЗ-DAEWOO Т13110 було пошкоджено, чим позивачу завдано шкоди.

Вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 06.08.2009 року (справа № 1-238/2009) співвідповідач визнаний винним у порушенні вимог пунктів 2.9(а), 12.1, 12.3, 16.1, 16.11, 33.2.2 Правил дорожнього руху, що стало причиною та умовою настання даної дорожньо-транспортної пригоди і засуджений за частиною 1 статті 286 КК України до двох років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до частини 4 статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набув законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи стосовно якої його ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина співвідповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка спричинила пошкодження автомобіля позивача є доведеною.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки співвідповідач володів автомобілем «Хонда Аккорд» на відповідній правовій підставі, що підтверджується відміткою у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 36), виходячи з положень частини 2 статті 1187 ЦК України, завдана позивачеві шкода підлягає відшкодуванню лише за рахунок співвідповідача.

За таких обставин, у задоволенні вимог заявлених до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити.

Позивач вимагає відшкодувати майнову шкоду в розмірі 26615 грн, що складається з:

- витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 24510 грн, здійснення яких підтверджується актом виконаних робіт від 10.06.2009 року та квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с. 16);

- витрат на послуги евакуатора в розмірі 1050 грн, здійснення яких підтверджуються актами здачі-приймання робіт та квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с. 19, 20);

- витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 680 грн, здійснення яких підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с. 18);

- витрат на рекламне оформлення автомобіля в розмірі 375 грн.

Як убачається з висновку автотоварознавчого дослідження (а.с. 11 зв.) майнова шкода завдана власнику автомобіля ЗАЗ-DAEWOO Т13110 (реєстраційний № НОМЕР_1) внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди складає 18617 грн 85 коп.

Сторони правильність цього висновку не спростували.

Наданий позивачем акт виконаних робіт (а.с. 16) не містить повного переліку проведених робіт, а тому не підтверджує наявність підстав для витрачання більшої суми ніж передбачено висновком спеціаліста. У свою чергу співвідповідач не довів безпідставність включення до розміру майнової шкоди вартості панелі приборів та оббивки передньої двері, а також вартості робіт по їхній заміні та можливість зменшення таким чином розміру майнової шкоди на 3945 грн 37 коп.

Виходячи з наведеного, у відшкодування шкоди завданої пошкодженням автомобіля підлягає стягненню 18617 грн 85 коп.

На підтвердження витрат на оплату послуг евакуатора позивачем надано квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.01.2009 року на суму 350 грн, від 12.03.2009 року на суму 350 грн та від 06.09.2009 року на суму 350 грн (а.с. 20).

Згідно записів у квитанціях у першому випадку позивач замовляв послуги евакуатора для доставки пошкодженого автомобіля з місця аварії на штрафний майданчик, у другому випадку – для проведення автотоварознавчого дослідження, а в третьому випадку – для проведення ремонту автомобіля.

Втім, як убачається з акту виконаних робіт (а.с. 16) ремонт автомобіля позивача було закінчено 10.06.2009 року. Враховуючи те, що позивач не обґрунтував необхідність користування послугами евакуатора 06.09.2009 року сплачена в цей день сума не підлягає відшкодуванню за рахунок співвідповідача.

Отже, понесені позивачем витрати на оплату послуг евакуатора підлягають частковому відшкодуванню в розмірі 700 грн.

Здійснення позивачем витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 680 грн підтверджується документально (а.с. 18).

Оскільки проведення автотоварознавчого дослідження є необхідним для доведення розміру завданої майнової шкоди, понесені позивачем витрати на проведення цього дослідження вважаються такими, що безпосередньо пов’язані із захистом цивільного права, а тому підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

На підтвердження витрат на рекламне оформлення автомобіля позивачем надано довідку ТОВ «ПКФ «ДИВО» про те, що вартість такого оформлення складає 375 грн (а.с. 18).

Проте, зазначена довідка підтверджує вартість робіт по рекламному оформленню автомобіля, а не їх фактичну оплату позивачем, а необхідність рекламного оформлення автомобіля нічим по справі не підтверджено, у зв’язку з чим вказана сума не підлягає відшкодуванню.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди і стягнення на користь позивача 18617,85 + 700 + 680 = 19997 грн 85 коп.      

По справі доведено завдання позивачу й моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях пов’язаних із пошкодженням належного йому майна.

Вирішуючи питання розміру завданої позивачеві моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину, тривалість завданих страждань і виходячи із засад розумності та виваженості вважає достатньою сатисфакцією стягнення на його користь зі співвідповідача 2000 грн.

При зверненні до суду і під час судового розгляду справи позивач користувався правовою допомогою фахівця у галузі права ОСОБА_1, який представляв в суді його інтереси. За надання правової допомоги позивач сплатив 3000 грн. Вказана сума розрахована згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» виходячи з часу витраченого на надання правової допомоги та вартості однієї години праці представника.

Згідно пред’явленого розрахунку, представником позивача витрачено 2 години на консультації, пов’язані зі справою; 3 години на здійснення правового аналізу документів та визначення шляхів вирішення спору; 2.5 години на складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову; 4 години на участь в судових засіданнях, а всього 11.5 годин.

Оцінюючи ступень складності справи суд вважає, що при належній кваліфікації представнику достатньо: 2 години на консультації та здійснення правового аналізу документів та 2.5 години на складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Крім того, згідно журналів судового засідання представник позивача приймав участь у попередньому судовому засіданні, яке тривало 0.5 години та у судовому засіданні при вирішенні спору по суті, яке тривало майже 2 год., а всього 2.5 години.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VІ встановлено мінімальний розмір заробітної плати з 1 листопада 2009 року – 744 грн, а з 01 січня 2010 року – 869 грн.

Оскільки підготовка представником документів, подача позову до суду та участь у попередньому судовому засіданні здійснювалося у листопаді – грудні 2009 року, а участь у розгляді справи по суті в березні 2010 року вартість витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню складає ((5 х 744) + (2 х 869)) х 40% = 2183 грн 20 коп.

Квитанціями, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 1, 2) підтверджується оплата позивачем судового збору в розмірі 266 грн 15 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

    Виходячи з положень статті 88 ЦПК України щодо відшкодування судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі (199.98 + 8.5) = 208 грн 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн, а всього 328 грн 48 коп.

Керуючись статтями 10, 61, 79, 81, 88, 208, 209, 212 – 215, 294 ЦПК України, суд

                                                                 в и р і ш и в:

    позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 19997 грн 85 коп. у відшкодування майнової шкоди, 2000 грн у відшкодування моральної шкоди, 2511 грн 68 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 24509 грн 53 коп.

    У задоволенні решти вимог та вимог заявлених до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

    Головуючий: