Справа № 2-А-748/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

                                                        П О С Т А Н О В А

                                 І м е н е м  У к р а ї н и

04 березня 2010 року                                                                                                                   м. Чернігів

    Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Коверзнева В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

                                                              в с т а н о в и в:

у січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача по виплаті їй надбавки до пенсії в розмірі меншому ніж встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язання здійснити перерахунок розміру пенсії за 2008 рік, нарахувавши надбавку в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та виплатити заборгованість.

Посилаючись на похилий вік та незадовільний стан здоров’я просила розглянути справу за її відсутності.  

    Відповідач надіслав письмові заперечення в яких зазначив, що здійснюючи нарахування і виплату позивачці надбавки до пенсії він керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, якими на 2008 рік встановлено наступні розміри надбавки: з 22 травня – 48 грн 10 коп., з 01 липня – 48 грн 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн 80 коп. Наголошує, що вказана надбавка сплачується за рахунок коштів Державного бюджету і за відсутністю відповідного фінансування відсутні й підстави для збільшення її розміру. Вважає неможливим визначати розмір надбавки на підставі статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», оскільки її положення не поширюються на спірні правовідносини. Наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду, і за викладених у сукупності обставин просив у задоволенні позову відмовити, а справу розглянути за відсутності його представника.

    Враховуючи незначну складність справи та клопотання сторін, ухвалою судді постановлено розглянути справу в порядку письмового провадження.

    Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивачка є громадянкою України і має статус «Дитина війни». Відповідно до статей 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі по тексту – Закон № 2195) вона має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ (далі по тексту – Закон № 107) було внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, у зв’язку з чим з 01.01.2008 року надбавка до пенсії виплачувалася позивачці у розмірі встановленому для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначене положення Закону № 107 визнано неконституційним.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Таким чином, з 22.05.2008 року стаття 6 Закону № 2195 була поновлена в попередній редакції.

Втім, починаючи з травня 2008 року відповідач виплачував позивачці надбавку до пенсії в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, зокрема: з 22 травня – 48 грн 10 коп., з 01 липня – 48 грн 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн 80 коп., щомісячно.

Таки дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки у спірних правовідносинах підлягає застосуванню Закон № 2195, який має вищу юридичну силу.

У той же час, статтею 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивачка не надала суду доказів наявності поважних причин для пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, суд не знаходить підстав для його поновлення, а тому заявлений позов не підлягає задоволенню.

    Керуючись статтями 158 – 163, 186 КАС України, суд

                                                              п о с т а н о в и в:

    у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

    Головуючий: