Спр.2-2303//10

РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ                     УКРАЇНИ

29 березня 2010 року                                        м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі :

головуючого : судді Масленикова О.А.

при секретарі : Д'яченко М.В.

за участю -  позивача: ОСОБА_1, відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

                                      В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та пояснила, що  6 липня 2001 року між нею та відповідачем на Українській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розміщеного по АДРЕСА_1 за ціною 3000 гривень. З цього часу позивач користується придбаним майном, оскільки продавець – ОСОБА_2, отримавши гроші, передала їй документацію на будинок і ОСОБА_1 вселилась у вказане житлове приміщення. Оскільки за діючим на момент укладення договору  законодавством можна було оформляти вказані договори на товарній біржі, не було ніяких перешкод для придбання нерухомості у вказаному порядку. Але на цей час позивач не може в повній мірі на свій розсуд користуватися придбаним майном, оскільки договір купівлі-продажу був оформлений не в нотаріальній конторі, а на біржі, в зв’язку з чим ОСОБА_1 просить суд визнати  договір купівлі-продажу будинку дійсним та визнати за нею  право власності на вказане нерухоме майно.

Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі та підтвердила факт відчуження оспорюваного  майна позивачу та отримання від ОСОБА_1 грошей в рахунок оплати за проданий будинок.

Заслухавши пояснення сторін, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

За договором купівлі-продажу, посвідченому 6 липня 2001 року на Українській товарній біржі за № 103196, ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розміщений по АДРЕСА_1, за ціною 3000 гривень.

Згідно п. 5 вказаного Договору обумовлену суму вартості будинку ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 до підписання договору.

Згідно технічного паспорту даний будинок складається з : житлового будинку - літ. А; літньої кухні – літ. Б; бані – літ. В; сараю – літ. Г; вбиральні – літ. Д; сараю – літ. Е та надвірних споруд - № 1-4, І, розміщених на земельній ділянці фактичною площею 4146 квадратних метрів.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно  статті  41 Конституції України  кожен  має  право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який   набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір купівлі продажу  сторонами було укладено у 2001 році, суд застосовує відповідні положення Цивільного кодексу УРСР, що діяли на момент укладення договору.

Згідно  ст.  227 ЦК УРСР, який діяв до 01.01.2004 року - договір купівлі-продажу житлового будинку за участю громадян повинен бути нотаріально посвідчений. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Згідно  ст.  47 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду,  що потребує нотаріального посвідчення,  а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди,  суд вправі за вимогою сторони,  яка виконала угоду,  визнати угоду дійсною.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Оскільки на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, умови договору повністю виконано, суд вважає що   позивач на законних підставах набув право власності на вказане майно і не взмозі розпоряджатися ним на власний розсуд з причин, що не залежать від нього, а тому задовольняє позов.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215  ЦПК , ст. ст.  47, 227 ЦК УРСР, ст. 16 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, розміщеного  по АДРЕСА_1, укладений 6 липня 2001 року на Українській товарній біржі між  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за № 103196 – дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудам, розміщений  по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 4146 квадратних метрів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 Суддя:                                         О.А. Маслеников