Справа № 2 – 75/10

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     26 лютого   2010  року Барвінківський районний суд Харківської області.

                        головуючого – Черних Є.А.

                               секретаря – Пінега  Я.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1  до  Барвінківської міської ради   Харківської  області про визнання договору  купівлі – продажу  дійсним,   визнання  права  власності,  

    В С Т А Н О В И В :

    22 серпня  1996  року   між   позивачем  та    ОСОБА_2  було  укладено  угоду про придбання у  останньої   житлового  будинку  з  господарсько-побутовими  спорудами, розташованого  в  АДРЕСА_1  за  250   млн. крб. (2500  грн.).  Оформити  угоду  належним  чином ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  домовилися  через  деякий час, так як  позивач  працював  на  території  РФ. В  підтвердження   наміру   в  послідуючому   оформити  договір  купівлі-продажу належним  чином позивачем  було  сплачено   ОСОБА_2   250  млн.  крб. (2500  грн.), про  що  остання   написала  розписку   ОСОБА_1. У подальшому  ОСОБА_2  стала  ухилятися  від   нотаріального  оформлення  угоди, а  у  1998  році    померла.

Позивач  вважає, що    між  ним  та  померлою  ОСОБА_2  відбувся   договір  купівлі – продажу  житлового  будинку і  він  виконав  всі  умови  договору.

В  цьому  зв’язку   позивач   просив  визнати  договір  купівлі – продажу   дійсним та  визнати  за  ним право  власності  на придбаний  житловий  будинок.

Позивач, будучи  належним  чином  повідомлений  про  час  та  місце  слухання  справи, до  суду  не  з’явився, подав  заяву  з  проханням про  слухання  справи  у  його  відсутність, просив  позов  задовольнити.

Барвінківська  міська  рада  Харківської  області, також будучи належним  чином  повідомлена  про  час  та  місце  слухання справи, до  суду  свого  представника  не  направила, надійшло  повідомлення з  проханням  про  слухання  справи  у  відсутність  представника, проти  задоволення  позову не  заперечують.

 Суд,  перевіривши  матеріали  справи та  надані  сторонами  докази, прийшов  до  наступного.

Згідно  з    ч. 4  Прикінцевих та  перехідних   положень ЦК України прийнятого   Верховною  радою України 16  січня  2003  року із  змінами і  доповненнями, внесеними  згідно  із  законом  України від  19  червня  2003  року № 980 – ІV, який  набрав  чинності   з 1  січня  2004  року, Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних  відносин, що  виникли  після   набрання  ним  чинності.

По  вказаній  справі  цивільні  відносини  виникли до  набрання  чинності  Цивільного  кодексу  України від  16  січня  2003  року, а  тому підлягає  застосуванню   Цивільний  кодекс  України   від  18  липня  1963  року.

Судом  встановлені  такі   факти та  відповідні  їм   правовідносини.

Судовим  розглядом  встановлено, що 22 серпня  1996  року   між   позивачем  та    ОСОБА_2  було  укладено  угоду про придбання у  останньої   житлового  будинку  з  господарсько-побутовими  спорудами, розташованого  в  АДРЕСА_1  за  250   млн. крб. (2500  грн.).  Оформити  угоду  належним  чином ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  домовилися  через  деякий час, так як  позивач  працював  на  території  РФ. В  підтвердження   наміру   в  послідуючому   оформити  договір  купівлі-продажу належним  чином позивачем  було  сплачено   ОСОБА_2   250  млн.  крб. (2500  грн.), про  що  остання   написала  розписку   ОСОБА_1. У  подальшому  ОСОБА_2  стала  ухилятися  від    нотаріального  посвідчення   угоди, а у 1998  році  вона    померла.

Згідно   з положеннями  ч.2  ст.   47  ЦК України,   якщо  одна  із  сторін  повністю  або  частково виконала  угоду, що  потребує  нотаріального  посвідчення, а  друга  сторона  ухиляється  від    нотаріального  оформлення  угоди, суд  вправі   за вимогою    сторони, яка    виконала  угоду, визнати  угоду  дійсною.  В цьому  разі наступне  нотаріальне   оформлення  угоди не  вимагається.

Приймаючи  до  уваги те, що позивачем  повністю  було  виконано    угоду, а  ОСОБА_2  ухилялася  від  нотаріального  оформлення угоди, суд  вважає  необхідним  визнати  угоду  дійсною.

Згідно  з ч. 1  ст.   128  ЦК України, право  власності (оперативного  управління) у  набувача  майна за  договором  виникає  з  моменту  передачі речі, якщо  інше  не  передбачено  законом  або  договором.

Приймаючи  до  уваги  те, що   угода, укладена  між   позивачем та  ОСОБА_2  в  частині  купівлі – продажу житлового  будинку, дійсна,    суд  приходить  до  висновку  про   задоволення  позову  в  частині  визнання  права  власності  на  житловий  будинок  з  господарсько-побутовими спорудами, розташованого  в  АДРЕСА_1 за   ОСОБА_1.  

Керуючись    ст.  ст.  209,213,214,215  ЦПК України,  ст. ст. 47, 128  ЦК України, суд,    

        В И Р І Ш И В:

        Позов  ОСОБА_3 до Барвініквської  міської  ради  Харківської  області  про  визнання  договору  купівлі – продажу  дійсним  та  визнання  права  власності  - задовольнити.

 Визнати  договір  купівлі -  продажу, укладеного    22 серпня   1996   року  між   ОСОБА_3  та ОСОБА_2, житлового  будинку з  господарсько-побутовими  спорудами, розташованого   в  АДРЕСА_1 - дійсним.

 Визнати  за  ОСОБА_3  право  власності  на  житловий  будинок з  господарсько-побутовими  спорудами, розташованого   в  АДРЕСА_1.

            Рішення   може  бути  оскаржене  в  апеляційному  порядку до  Харківського  апеляційного  суду через  суд  першої  інстанції шляхом  подачі в 10 – денний  строк з  дня  проголошення рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження і  поданням  після цього   протягом 20  днів апеляційної  скарги, з  подачею її копії  до  апеляційної інстанції або  в  порядку  ч.  4  ст.  295 ЦПК України.

Повне  рішення  суду  виготовлено  3 березня  2010  року.

            Суддя                                                                  Є.А. Черних