Справа № 2 – 1/10

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     12  березня    2010  року Барвінківський районний суд Харківської області.

                        головуючого – Черних Є.А.

                               секретаря – Пінега  Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про  поділ  майна,

    В С Т А Н О В И В :

     ОСОБА_1  звернувся  до суду  з  позовом  до  ОСОБА_2  про  поділ  майна, посилаючись  на  наступне.

У  1996  році  від  познайомився  з  відповідачкою   по справі і  з  цього часу  вони  стали проживати однією  сім’єю   як  чоловік  та  жінка, не  перебуваючи  у  шлюбі. Спочатку  проживали  на квартирі  у  відповідачки до  літа  2001  року. З  1992  року  позивач  працює   в  ВАТ «Лукойл-Западная  Сибирь» СЦТТ Лангепасско-Покачнвского  региона м.  Лангепас  РФ.  Працює  вахтовим  методом, один  місяць працює  і  проживає  в  м.  Лангепас  в  гуртожитку. Потім  приїздить  до  м.  Барвінкове, де  і  проживав     один  місяць.   Має  стабільну  заробітну  плату. За 1997 рік  заробив 29457734 російських  рублів, 1998  рік – 34604  російських  рублів, 1999 рік – 66305 російських  рублів, 2000 рік  -153456  російських  рублів, 2001  рік  -  137511 російських  рублів. За  2004 – 2007  роки  позивач  заробив   1431293.13 російських  рублів.   Частину  коштів позивач   отримував  на  території   України, частину  в  Росії. Всі  гроші  зберігав  дома, де  проживав  з  відповідачкою, які  знаходилися  в  неї. Відповідачка  ніде  не працювала, займалася  домашнім  господарством.  

Коли  сторони   разом  проживати  на  квартирі  відповідачки,  позивач  в  цілях  купівлі  житла  для  спільного  проживання з   відповідачкою, став  збирати  гроші, отримані  ним  від  заробітку  в  Росії. Влітку  2001  року  позивач  в  м. Барвінкове зустрів  ОСОБА_4 з яким  домовився про  купівлю  у  нього    житлового  будинку  з  господарсько-побутовими  спорудами, розташованого в   АДРЕСА_1. Про  це  ОСОБА_1  розповів ОСОБА_2 і вони  вдвох  поїхали   до  ОСОБА_4, подивилися на  будинок, після  цього    домовилися    про його   купівлю   за  1300  доларів   США.      

24  липня  2001  року   сторони  по справі  та  подружжя  ОСОБА_4   уклали  договір  купівлі – продажу  житлового  будинку  з  господарсько – побутовими  спорудами, розташованого в  АДРЕСА_1  за  1300  доларів  США. Помиляючись, що  будучи  громадянином  Росії, позивач  не  мав  права укладення договору  на  території  України, в  якості   покупця  за  договором  було  вказано  ОСОБА_2.  В  той  же  день  24  липня  2001  року позивач  передав   ОСОБА_4 300 доларів  США, про що останній  надав    ОСОБА_2  та  ОСОБА_1 розписку про  отримання  300 доларів  США . А   27  липня, отримавши   залишкові  1000 доларів  США від позивача, ОСОБА_4  надав   сторонам  по справі  розписку про  отримання  вказаної  суми  грошей. З  восени 2001  року  сторони  стали  разом  проживати   у  придбаному  будинку. При  цьому  всі  гроші, які  були  у  позивача, він   вкладав  в  будинок, косметичний  ремонт  будинку, заміна  дверей, вікон, проводки, ремонт  кухні  та  ванної  кімнати, побудована  прибудова, провів воду  до  будинку, побудував  паркан. Також  було  придбано майно, яке  знаходилося  у  будинку. У  жовтня  місяці  2007  року відповідачка, повідомивши  позивача, що  їх сім’я розпалася, поїхала  до  м. Харкова, а  потім  поїхала  до  с.  Гусарівка Барвінківського  району, де  проживала  з  другим  чоловіком  до  весни  2008  року.    Починаючи  з    жовтня  місяця 2007  року позивач, коли  приїздив  до  м.  Барвінкове, проживав  у  будинку сам, а  коли  був  відсутній, там  проживала  його  сестра, яка  слідкувала  за  будинком  та  майном. У  травні  місяці 2008 року у  відсутність  позивача, віповідачка  викинула  його речі з будинку   і  стала  там  проживати. Після  цього  позивач   до  будинку  не  повернувся  і  став  проживати  у  своєї  матері в  АДРЕСА_2.

Проживаючи  однією  сім’єю, позивачем  за  період   з 2001  року  по  2004  рік  було  куплено  2  крісла, 4 дерев’яних  карниза   гардина  тюльова,  ліжко  двоспальне,  шафа – стінка,  тумбочка  при ліжкова,  лампа  настільна, вентилятор,  пилосос, люстра, комод,  дзеркало,  тумбочка  під  телевізор,  палас 5х4.5 м., стіл  письмовий,  стянка  дитяча,  бра,  телевізор  «Філіпс»,  палас 4х3.5 м.,  люстра, шкаф – купе,  комп’ютер «Самсунг», бойлер 80 л.,  ванна  пластикова,  унітаз, раковина – тюльпан,  фурнітура  для  арковини,  фурнітура  для  ванни,  дзеркало  для  ванної  кімнати,  вішалка у  ванну  кімнату,  дзеркало  для  ванної к кімнати,  полка  для  ванної к кімнати,  затискач  для  туалетного  апперу,  затискач  для   рушника,  кухонний  уголок, холодильник,  палас  3х1,  морозильна  камера «Норд»,  люстра ,Телевізор JD, соковижималка,  станція  водо забезпечення,  станок  деревообробний, , бензопила,  люстра.

Крім  того, 12  травня  2004  року  позивачем  було  придбано  автомобіль ГАЗ 33021-212.  На  час  купівлі  автомобіля, позивач  був на  заробітках. Гроші  його вартості він  передавав відповідачці, яка   при купівлі  автомобіля, документи  оформляла  на  своє  ім’я. Повернувшись  з   заробітків позивач  встановив  на автомобіль  газообладнання та   керував  ним використовуючи  в господарстві.

В цьому  зв’язку, неодноразово уточнюючи  позовні  вимоги, позивач  остаточно  просив   визнати  за  ним  право  власності   на  ѕ  частини  житлового  будинку  з  господарсько – побутовими спорудами, розташованого  в  АДРЕСА_1, майна, яке  вказано  вище  та  автомобіль    ГАЗ 33021-212.  

При  цьому, позивач  просив  застосувати   до   правовідносин    про  поділ    спільного  майна норми  цивільного  законодавства, які  регулюють   право  спільної    часткової  власності.

 У  судовому  засіданні  позивач  та  його  представники  підтримали  позов.

Відповідачка  та  її  представник  позов  не  визнали.

Відповідачка  у  судовому  засіданні  показала, що   все   майно  зареєстроване  за  нею а  тому  належить  їй. Гроші  за  купівлю  житлового  будинку вона  передавала сама ОСОБА_4. Автомобіль  також  вона  купляла  за свої  гроші. На  час  покупки  автомобіля  в  банку  на  її  ім’я було  відкрито  рахунок на  10 000 грн., батьки  допомагали. Однією  сім’єю   з   позивачем  ніколи  не  жила. Декілька  разів  на  рік  він  з’являвся до  неї  додому, спільне  господарство  не  вели.  У  кожного були  свої  гроші, якими вони  самі розпоряджалися. Все  майно, на  яке  позивач  просив  визнати  право  власності  на  ѕ  частини купляла  відповідачка  за  свої  кошти і  вважає, що   воно  їй  належить.

Суд, заслухавши  пояснення  сторін, їх  представників, свідків,  перевіривши  матеріали  справи та  надані  сторонами  докази, прийшов  до  наступного.

Судом  встановлені  такі   факти та  відповідні  їм   правовідносини.

Згідно  з  довідкою від  14  січня  2008  року, ОСОБА_1  з   1  грудня  2006  року  працює    в ВАТ «Лукойл Западная  Сибирь» управление  технологического  транспорта СЦТТ Лангепасско – Покачевского  региона в  якості  водія автоколони  № 5 (Лангепас). Безперервний  стаж  роботи  в  системі   ВАТ «Лукойл Западная  Сибирь складає   15  років 2  міс.  4  дня (т. 1,  а.с.  112).

Згідно  з  копією  договору  купівлі – продажу  житлового  будинку від    24  липня  2001  року,   ОСОБА_4  продав, а  ОСОБА_2 купила житловий  будинок  з  господарсько-побутовим  спорудами, розташований  в  АДРЕСА_1. Вказаний  будинок  зареєстровано   за  ОСОБА_2  в  Барвінківському  КПТІ  (т. 1,  а.с.  226).

Згідно  з  копією  розписки  від    24  липня  2001  року, ОСОБА_4  отримав  від   ОСОБА_2  та  ОСОБА_1  300  доларів  США в  якості  завдатку  для  забезпечення  договору  купівлі – продажу будинку (т.1, а.с. 79).

Згідно  з  копією  розписки  від  27  липня  2001  року, ОСОБА_4  отримав  від   ОСОБА_2  та  ОСОБА_1  1000 доларів  США  за продаж  житлового  будинку (т.1, а.с. 80).

Згідно  з  копіями  товарних  чеків  та  накладних, на  ім’я  позивача  у  2001, 2006, 2007  рр. ним  було  придбано  будівельні  матеріали (т. 1, а.с.   211- 221).

На  ім’я  позивача  у  2006  році  надавалися   технічні  умови на  установку   вузлу  обліку   холодної  води   в  домоволодінні, розташованому  в  АДРЕСА_1. (т. 1,  а.с. 90).

Згідно  з  актом від  4 квітня  2008  року  в  АДРЕСА_1  було  описано  майно: 2  крісла, 4 дерев’яних  карниза   гардина  тюльова,  ліжко  двоспальне,  шафа – стінка,  тумбочка  при ліжкова,  лампа  настільна, вентилятор,  пилосос, люстра, комод,  дзеркало,  тумбочка  під  телевізор,  палас 5х4.5 м., стіл  письмовий,  стянка  дитяча,  бра,  телевізор  «Філіпс»,  палас 4х3.5 м.,  люстра, шкаф – купе,  комп’ютер «Самсунг», бойлер 80 л.,  ванна  пластикова,  унітаз, раковина – тюльпан,  фурнітура  для  арковини,  фурнітура  для  ванни,  дзеркало  для  ванної  кімнати,  вішалка у  ванну  кімнату,  дзеркало  для  ванної к кімнати,  полка  для  ванної к кімнати,  затискач  для  туалетного  апперу,  затискач  для   рушника,  кухонний  уголок, холодильник,  палас  3х1,  морозильна  камера «Норд»,  люстра ,Телевізор JD, соковижималка,  станція  водо забезпечення,  станок  деревообробний, , бензопила,  люстра (т. 1, а.с.  108).

Згідно з  довідкою   виконавчого  комітету  Барвінківської  міської  ради Харківської  області від   9  грудня  2008  року,   ОСОБА_1  проживав  разом   ОСОБА_2   з  січня  місяця   1997  року по  2001  рік  в  АДРЕСА_3, а з  2001  року  по листопад  місяць   2007  року по  АДРЕСА_1 (т. 1, а.с.  143).

Згідно  з  довідкою  ВАТ «Райффайзен Банк  Аваль» від    21  жовтня  2009  року,  на  ім’я  ОСОБА_2 22  грудня  2003  року  було  відкрито    депозитний  рахунок на  суму  10 000 грн. .Рахунок  було  закрито   11  травня   2004  року (т. 1, а.с. 223).

Згідно  з  довідками  на  ім’я  позивача  було  нараховано  за 1997 рік   29457734 російських  рублів, 1998  рік – 34604  російських  рублів, 1999 рік – 66305 російських  рублів, 2000 рік  -153456  російських  рублів, 2001  рік  -  137511 російських  рублів. За  2004 – 2007  роки      1431293.13 російських  рублів (т.2, а.с.  64 – 121).

Згідно  з  звітом  по  рахунку  карти на  ім’я  позивача за  2004 – 2007  роки по  приходу  було  зараховано  1431293.13  російських рублів, знято   1469457.74  російських  рублів як  на  території  України, так  і  РФ.  Інформації  про  рух  коштів   за  період   2002 – 2003  рр.         не  надана  в  зв’язку   з  не сформуванням  архіву  за вказаний и період (т. 2, а.с.  45-63).

Свідки     ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, показали  у суді, що   з  2001  року  сторони  почали  разом  проживати  однією  сім”єю як  чоловік та  жінка в  АДРЕСА_1. Домашнім господарством  займалася відповідачка, вона  ніде  не  працювала, а  позивач  працював  вахтовим  методом  в  Лангепасе.  Побувши  місяць  на  заробітках, він  приїздив  додому, де займався  ремонтом  та  будівлями   господарсько – побутових  споруд. Заробляв  він  добре і всі будівельні  матеріали було  придбано  за  його  кошти. За  його  кошти  було  придбано   житловий  будинок, меблі  у  будинку та  автомобіль.

Свідок  ОСОБА_12  показав  у  суді, що  займався  будівництвом  господарсько- побутових  споруд  у домоволодінні  де проживали сторони. Робив  це  за  проханням  позивача. Сторони  проживали  однією сім’єю  як  чоловік  і  жінка. Позивач  працював  в Лангапасе РФ і  гроші  у  нього  завжди  були.  Відповідачка  ніде  не  працювала, займалася  домашнім  господарстом. За  роботу  завжди  розраховувався  позивач.

Свідок   ОСОБА_13  показала  у  суді, що   вона  в  складі  комісії  робила  опис  майна  у  будинку, де  проживали сторони. Коли  вона  проводила  опис, то   вважала  і  бачила, що  там  жила  сім’я а  не  сторонні  люди.

Свідок  ОСОБА_14  показав  у  суді, що   він  є  сином  відповідачки.   Проживав  він  разом  з  нею  в АДРЕСА_1. Позивач  був  як  знайомий  її  матері, постійно  з  ними  він  не  проживав. Хто  купляв  будинок, він  не  знає.  Сумісних  грошей  у  матері  та  позивача  не  було. Останній  у  будинок  нічого  не  купляв.

Свідок  ОСОБА_15 показала  у  суді, що з батьком  відповідачки  проживала  з   1992  року  по  2006  рік. У  1997  році  відповідачка  познайомилася  з   позивачем і  вони  стали  як  чоловік  і  жінка  проживати  разом  на  квартирі, яку  купляла  бабуся. Сторони  по  справі  часто   приходили  у  гості  до  свідка. ОСОБА_1  купляв  батькові  відповідачки  трактор  та  тракторний  причеп для  господарства. Батько  відповідачки  працював  на  заводі, були  часті  затримки  з  виплати  заробітної  плати і  відповідачці  він  грошима  не  допомогав. Житловий  будинок  по  АДРЕСА_1  купляв  позивач  на  кошти, які  заробляв. Відповідачка  ніде  не  працювала, займалася  домашнім  господарством. Всі  покупки    робив  позивач.

Свідок   ОСОБА_16  показала  у  суді, що   нею  у  2001  році  було  посвідчено  договір  купівлі  продажу житлового  будинку  з  господарсько – побутовими  спорудами, розташованого  в  АДРЕСА_1.  При  цьому  гроші  в  присутності  нотаріуса  не  передавалися.

Свідок  ОСОБА_17  показав  у суді, що   відповідачка  по  справі  є  його  рідною  сестрою.  Сторони  по справі  проживали  разом   однією  сім’єю  як  чоловік  та  жінка  з  1996  року  по  2007 рік. Свідок  з  ними  спілкувався, відносини  були  добрі. Свідкові  у  2001  році  стало  відомо, що сторони  по  справі  купили  у  ОСОБА_4     житловий  будинок, де  жили  як  чоловік  та  жінка. Позивач  купляв його  батькові  трактор  та  причеп  до  нього. З  2004  року   позивач  забрав  до  себе  пасіку  діда  відповідачки  і  доглядав  за  нею. У  2004  році  ОСОБА_2  разом  з  свідком  їздили  до  м.  Слов’янська, де   купляли  автомобіль  ГАЗ 33021-212. Гроші  за  автомобіль  платила сестра  свідка. Відповідачка  ніде  не працювала, займалася  домашнім  господарством, а  позивач  робив  вахтовим  методом  в  РФ, його  заробіток  був  добрий.

Свідок   ОСОБА_18 показала   у суді, що   у  2001  році  сторони  разом  прийшли і  домовилися  про  купівлю  житлового  будинку  по   АДРЕСА_1. З  їх  поведінки свідок  зрозуміла, що   вони  купляли  будинок  як  чоловік  та  жінка  для  спільного  проживання. Гроші  передавали  два  рази. Договір  купівлі – продажу  було  нотаріально  посвідчено.

Аналізуючи  пояснення  у  судовому  засіданні  свідка  ОСОБА_14, суд  приходить  до  висновку, що  вони  не  правдиві, так  як  свідок, будучи  рідним  сином  відповідачки, зацікавлений  у  вирішенні  справи  на  її  користь. Крім  того  пояснення  свідка  спростовуються  свідченнями  свідків  ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_13,  ОСОБА_12,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10, ОСОБА_11.

Суд  також  не  приймає  до  уваги  пояснення  відповідачки  в  частині  того, що   вона  не  жила  з  позивачем  однією  сім’єю як  чоловік  та  жінка і ОСОБА_1  не приймав  участі  у  придбанні  майна.

Спір  щодо  поділу   майна, набутого  до   1  січня  2004  року у  період  перебування   у  незареєстрованих шлюбних    відносинах  повинен    вирішуватися  шляхом   застосування  норм цивільного  законодавства, які  регулюють  право   спільної  часткової  власності  на  момент  набуття    цього  майна.  По  справі  житловий  будинок  з  господарсько побутовими спорудами  та  2  крісла, 4 дерев’яних  карниза   гардина  тюльова,  ліжко  двоспальне,  шафа – стінка,  тумбочка  при ліжкова,  лампа  настільна, вентилятор,  пилосос, люстра, комод,  дзеркало,  тумбочка  під  телевізор,  палас 5х4.5 м., стіл  письмовий,  стянка  дитяча,  бра,  телевізор  «Філіпс»,  палас 4х3.5 м.,  люстра, шкаф – купе,  комп’ютер «Самсунг», бойлер 80 л.,  ванна  пластикова,  унітаз, раковина – тюльпан,  фурнітура  для  арковини,  фурнітура  для  ванни,  дзеркало  для  ванної  кімнати,  вішалка у  ванну  кімнату,  дзеркало  для  ванної к кімнати,  полка  для  ванної к кімнати,  затискач  для  туалетного  апперу,  затискач  для   рушника,  кухонний  уголок, холодильник,  палас  3х1,  морозильна  камера «Норд»,  люстра ,Телевізор JD, соковижималка,  станція  водо забезпечення,  станок  деревообробний,  бензопила,  люстра  було  набуто   до  1  січня  2004  року  а  тому  підлягає  застосуванню норми  цивільного  законодавства, які  регулювали   право  спільної  часткової  власності   на  момент  його  набуття.

               Це, зокрема, положення     ст.  113  ЦК України  (1963  року) про те, що   володіння, користування і  розпорядження   майном  при  спільній   частковій  власності  провадиться за  згодою  всіх  учасників, а  при  відсутності  згоди – вирішується  судом. Не  може  бути  встановлено  такий  порядок   користування  жилим  будинком,  при  якому  учаснику  спільної   часткової    власності виділяються в користування тільки непридатні  для  проживання або
підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).     Кожний учасник спільної  часткової  власності  відповідно  до своєї частки має право на доходи від спільного  майна,  відповідає перед третіми особами  по  зобов'язаннях,  пов'язаних  з  спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого  роду  податків  і платежів, а також у витратах по утриманню і  зберіганню  спільного майна.     Кожний учасник спільної  часткової  власності  має  право  на оплатне або безоплатне  відчуження  іншій  особі  своєї  частки  в
спільному майні.

      Згідно  з ст.  17  Закону  України  «Про  власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів  сім'ї,  є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Відповідно  до  п. 5  Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України № 20  від   22  грудня  1995  року «Про  судову  практику у  справах  за  позовами   про  захист  права  приватної власності», при  частковій  спільній  власності   громадян, я кщо розмір часток у такій  власності  не  було  визначено  і  учасники спільної власності при надбанні майна не виходили  з  рівності  їх часток, розмір частки кожного з  них  визначається  ступенем  його участі працею й коштами у створенні спільної власності.     Частка учасника спільної сумісної власності визначається  при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за  його  боргами,  видкритті після  нього  спадщини.  Оскільки  праця  є  основою  створення  і примноження власності громадян, розмір  частки  учасника  спільної сумісної власності визначається  ступенем  його  трудової  участі, якщо інше не випливає із законодавства України.

       Приймаючи  до  уваги  наведене, суд  приходить  до  висновку, що частка  у  вказаному  майні  сторін повинна  визначатися від  ступеня участі  кожного    з  них  у  його  набутті, так  як  спільність  придбання  майна   на  той  час  не  передбачалася. Позивач  надав  докази  до  суду  про   більший ступінь  його  участі  у  набутті  будинку  та  майна, вказаного  вище, а  тому, на  думку  суду, за  ним  слід  визнати  право  власності  на  ѕ  частини  на  житловий  будинок  з  господарсько – побутовими спорудами  та   2  крісла, 4 дерев’яних  карниза   гардина  тюльова,  ліжко  двоспальне,  шафа – стінка,  тумбочка  при ліжкова,  лампа  настільна, вентилятор,  пилосос, люстра, комод,  дзеркало,  тумбочка  під  телевізор,  палас 5х4.5 м., стіл  письмовий,  стянка  дитяча,  бра,  телевізор  «Філіпс»,  палас 4х3.5 м.,  люстра, шкаф – купе,  комп’ютер «Самсунг», бойлер 80 л.,  ванна  пластикова,  унітаз, раковина – тюльпан,  фурнітура  для  арковини,  фурнітура  для  ванни,  дзеркало  для  ванної  кімнати,  вішалка у  ванну  кімнату,  дзеркало  для  ванної к кімнати,  полка  для  ванної к кімнати,  затискач  для  туалетного  апперу,  затискач  для   рушника,  кухонний  уголок, холодильник,  палас  3х1,  морозильна  камера «Норд»,  люстра ,Телевізор JD, соковижималка,  станція  водо забезпечення,  станок  деревообробний, , бензопила,  люстра. Відповідачка  на  час  набуття  вказаного  майна  займалася  домашнім  господарство. Доказів  про   участь  у  набутті  вказаного  майна не  надала.

Автомобіль ГАЗ  33021-212  було  придбано  12  травня  2004  року, а  тому   підлягають  застосуванню  норми  Сімейного  Кодексу  України.

Згідно   з   рахунком  №  18  від   12  травня  2004  року, ОСОБА_2  було  сплачено  20 000 грн.    вартості  автомобіля ГАЗ  33021-212  (т. 1, а.с.  92).

Згідно  з   ст.  74  Сімейного  Кодексу  України,  якщо  жінка  та  чоловік проживають  однією  сім’єю, але  не   перебувають   у  шлюбі  між  собою, майно, набуте ними  за  час  спільного    проживання, належить  їм   на праві   спільної    сумісної  власності, якщо  інше  не  встановлено  письмовим   договором   між  ними. На  майно, що  є  об’єктом   права  спільної    сумісної  власності жінки  та  чоловіка, які  не  перебувають у  шлюбі  між  собою, поширюються   положення  глави 8  цього  Кодексу.

Згідно  з  ч.1  ст.   70  Сімейного  Кодексу  України,  у  разі  поділу  майна, що  є   об’єктом  права  спільної   сумісної  власності подружжя, частки  майна  дружини  та  чоловіка є  рівними, якщо  інше   не  визначено домовленістю  між  ними або   шлюбним  договором.

Аналізуючи  зібрані  докази  в  їх  сукупності, суд  приходить  до  висновку  про   те, що   сторони  по  справі  проживали   однією  сім’єю, не  перебуваючи  у  шлюбі, а  тому  за  ними, за  кожним  слід  визнати  право  власності   по  Ѕ  частині  на  вказаний  автомобіль.

Керуючись    ст.  ст.  ст. ст. 10,11,209,212,214-215    ЦПК України,  ст.  113 ЦК України (1963),  Законом  України  «Про  власність», ст. ст. 70,74   Сімейного  Кодексу  України, суд

        В И Р І Ш И В:

        Позов   ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про  поділ  майна    – задовольнити частково.

Визнати  за   ОСОБА_1  право  власності   в  розмірі   ѕ (три  четвертих)  частини на  житловий  будинок  з  господарсько – побутовими спорудами, розташованого  в  АДРЕСА_1 та  на ѕ (три  четвертих) частини  на майно: 2  крісла, 4 дерев’яних  карниза   гардина  тюльова,  ліжко  двоспальне,  шафа – стінка,  тумбочка  при ліжкова,  лампа  настільна, вентилятор,  пилосос, люстра, комод,  дзеркало,  тумбочка  під  телевізор,  палас 5х4.5 м., стіл  письмовий,  стянка  дитяча,  бра,  телевізор  «Філіпс»,  палас 4х3.5 м.,  люстра, шкаф – купе,  комп’ютер «Самсунг», бойлер 80 л.,  ванна  пластикова,  унітаз, раковина – тюльпан,  фурнітура  для  арковини,  фурнітура  для  ванни,  дзеркало  для  ванної  кімнати,  вішалка у  ванну  кімнату,  дзеркало  для  ванної к кімнати,  полка  для  ванної к кімнати,  затискач  для  туалетного  апперу,  затискач  для   рушника,  кухонний  уголок, холодильник,  палас  3х1,  морозильна  камера «Норд»,  люстра ,Телевізор JD, соковижималка,  станція  водо забезпечення,  станок  деревообробний, , бензопила,  люстра .

Визнати  за  ОСОБА_1  право  власності  в  розмірі   Ѕ  (однієї   другої)  частини на  автомобіль  ГАЗ 33021-212.

Визнати  за  ОСОБА_2  право  власності  в  розмірі  ј (однієї  четвертої)  частини на  житловий  будинок  з  господарсько – побутовими спорудами, розташованого  в  АДРЕСА_1 та  на ј (одну  четверту) частини  на майно: 2  крісла, 4 дерев’яних  карниза   гардина  тюльова,  ліжко  двоспальне,  шафа – стінка,  тумбочка  при ліжкова,  лампа  настільна, вентилятор,  пилосос, люстра, комод,  дзеркало,  тумбочка  під  телевізор,  палас 5х4.5 м., стіл  письмовий,  стянка  дитяча,  бра,  телевізор  «Філіпс»,  палас 4х3.5 м.,  люстра, шкаф – купе,  комп’ютер «Самсунг», бойлер 80 л.,  ванна  пластикова,  унітаз, раковина – тюльпан,  фурнітура  для  арковини,  фурнітура  для  ванни,  дзеркало  для  ванної  кімнати,  вішалка у  ванну  кімнату,  дзеркало  для  ванної к кімнати,  полка  для  ванної к кімнати,  затискач  для  туалетного  апперу,  затискач  для   рушника,  кухонний  уголок, холодильник,  палас  3х1,  морозильна  камера «Норд»,  люстра ,Телевізор JD, соковижималка,  станція  водо забезпечення,  станок  деревообробний, , бензопила,  люстра .

Визнати  за  ОСОБА_2   право  власності  в  розмірі   Ѕ  (однієї   другої)  частини на  автомобіль  ГАЗ 33021-212.

Стягнути  з  ОСОБА_2 на  користь   ОСОБА_1  сплачені  ним  120  грн.  суми  судового  збору  та  30  грн.  витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  цивільних  справ.    

Рішення   може  бути  оскаржене  в  апеляційному  порядку до  Харківського  апеляційного  суду через  суд  першої  інстанції шляхом  подачі в 10 – денний  строк з  дня  проголошення рішення  заяви  про  апеляційне  оскарження і  поданням  після цього   протягом 20  днів апеляційної  скарги, з  подачею її копії  до  апеляційної інстанції або  в  порядку  ч.  4  ст.  295 ЦПК України.

Повне  рішення  виготовлено  17 березня    2010 року.

            Суддя                                                                  Є.А. Черних