Справа № 2-31/10

      Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    23 березня  2010 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

                                       головуючого - судді  Черних Є.А.

                                                     секретаря –  Пінєга  Я.О.

розглянувши в  судовому засіданні в залі суду міста Барвінкове справу за позовом ОСОБА_1  до   закритого  акціонерного товариства комерційний  банк „ПриватБанк” про    визнання  договору  недійсним,

                                                      В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1     звернувся до суду з позовом до  закритого  акціонерного товариства комерційний  банк „ПриватБанк” про    визнання  договору  недійсним, посилаючись  на  наступне.

 16  травня  2008  року  між  ним  та  закритим  акціонерним товариством комерційний  банк „ПриватБанк”  було  укладено  кредитний  договір  № HAUAGA00000053, згідно  з  яким  він  отримав   грошові  кошти  на  суму   25220 доларів  США. Остаточний   термін  повернення кредиту  був   визначений   сторонами  згідно  п.  6.1 договору  до    повного  виконання зобов’язань . Згідно  договору, позивач   зобов’язувався  у відповідності  до  умов  договору   сплачувати  банку   відповідну  плату   за  користування  кредитом. Усі  платежі,  за  надання  кредиту, фінансові  послуги надані  банком зазначені  у  доларах  США. Договір  підписано  уповноваженими   представниками   сторін.

 Також    було  укладено  договір   іпотеки квартири, розташованої в АДРЕСА_1, загальною  площею  42.20  кв. м.  з  метою    забезпечення  кредитного  договору. Договір  іпотеки  було  посвідчено    16  травня   2008  року приватним  нотаріусом   Барвінківського  районного нотаріального округу Харківської  області та  зареєстровано  в  реєстрі за  № 851.

Позивач вважає, що   вказаний  кредитний  договір   було  укладено  в  порушення  вимог   ст.  99  Конституції  України,  ст.ст.   524, 533  ЦК України, відповідно  до  якого   зобов’язання  мають  бути   виражені   у  грошовій  одиниці України  -  гривні.

Як  вказував  позивач, у  банку  на  час  видачі йому    кредиту не  було   індивідуальної  ліцензії    для  правомірності  видачі  та  отримання   кредиту   в  іноземній  валюті.

При   недійсності  основного  зобов’язання тягне  за  собою    недійсність правочину   щодо  його  забезпечення.

В цьому  зв’язку  позивач  просив  визнати   недійсним  кредитний  договір та  договір  іпотеки від  16  травня   2008  року.

У  судовому  засіданні  позивач  підтримав  позов. Крім  того, позивач  показав  у  суді, що   в  зв’язку  з  різким  підвищенням курсу  долара   по  відношенні  до  гривні, що  сталося  внаслідок   некерованих та  не  прогнозованих процесів  в  економіці  держави і  зокрема в  кредитно - банківській  системі України, він  не  змозі  виплачувати   щомісячний  платіж  по  кредиту. При   курсі  долара  США  до  гривні, який  був  на  час  укладення  договору, він   би  був  у  змозі  сплачувати  вказаний  платіж.

Представник  відповідача  позов  не  визнав  і  показав, що  відповідно  до  укладеного  кредитного  договору   № HAUAGA00000053, позивач    отримав   грошові  кошти  на  суму   25220 доларів  США з  кінцевим  терміном  повернення   16  травня  2028  року. Банківською  ліцензією    №  22 виданою  Національним  банком   України, а  також  дозволом, виданим  НБУ, ПриватБанку  надано     право   здійснювати   банківські  операції , визначені   п. п.  1 - 4  частини  другої  та  частини   4  ст.   47 Закону  України   «Про  банки  та  банківську   діяльність». Згідно  з  додатком  до  дозволу, банк  має  право  здійснювати операції  з   валютними  цінностями, зокрема   ведення    рахунків (резидентів та   нерезидентів) в  іноземній  валюті, залучати  та  розміщувати іноземну  валюту на  валютному  ринку  України. Взяті  за  кредитним  договором зобов’язання, позивач  не  виконував, станом  на   24 березня  2009  року  має  заборгованість  за  кредитним  договором  на  суму   21615.98  доларів  США.

Суд, заслухавши  пояснення  позивача, представника  відповідача, вивчивши  надані  сторонами доками, прийшов  до  наступного.

    Матеріалами  справи  встановлено, що 16  травня  2008  року  між  позивачем    та  закритим  акціонерним товариством комерційний  банк „ПриватБанк”  було  укладено  кредитний  договір  № HAUAGA00000053, згідно п. 8.1  якого  позивач    отримав   грошові  кошти  на  суму   25220 доларів  США.

Згідно  з  п.  8.1 Договору, погашення  заборгованості за  цим  договором (за  винятком  винагороди, що  сплачується в  момент  надання   кредиту) здійснюється у  наступному  порядку:

щомісяця  в  період  сплати   позичальник  повинен надати  банку   кошти (щомісячний  платіж) у  сумі   343.02   дол. США згідно  графіку   погашення  кредиту (додаток 2 до  кредитного  договору) для  погашення  заборгованості  за  кредитним  договором, що  складається  з    заборгованості  по  кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно   з   п.   8.2  Договору,  для  виконання  даного   договору банк  відкрив    позичальнику   рахунок   НОМЕР_1 для  зарахування  коштів, спрямованих   на   погашення  заборгованості   по  кредиту, відсоткам, винагороді та  ін..  платежам.

 Слід  зазначити, що    згідно  з  положеннями   статті  627  ЦК України,  сторони  є   вільними в  укладенні   договору, виборі  контрагента та  визначенні  умов  договору, що  не  суперечить  законодавству.

Відповідно  до   ч. 1  ст.   628  ЦК України,  зміст  договору становлять  умови (пункти), визначені  на  розсуд сторін і  погоджені   ними, та  умови, які  є   обов’язковими відповідно  до  актів   цивільного  законодавства.

 Слід  зазначити, що   згідно   з  ч. 2  ст.  651 ЦК України, договір  може  бути   змінено або  розірвано за  рішенням  суду на  вимогу  однієї  із  сторін у  разі  істотного   порушення  договору другою  стороною та  в  інших  випадках, встановлених  договором  або  законом. Істотним  є  таке  порушення стороною  договору, коли   внаслідок  завданої  цим  шкоди друга  сторона значною  мірою  позбавляється  того, на  що   вона  розраховувала   при  укладенні  договору.

З  урахуванням  положень   ст..  652  ЦК України розірвання  договору  у  зв’язку  з   істотною  зміною    обставин допускається  при    наявності  одночасно  чотирьох    обов’язкових  умов: 1) в  момент  укладення  договору сторони   виходили  з  того,  що  така  зміна не  настане; 2) зміна  обставин  зумовлена причинами, які   заінтересована  сторона не  могла  усунути після   їх  виникнення при   всій  турботливості та  обачності, які  від  неї  вимагалися; 3) виконання  договору порушило  б  співвідношення майнових  інтересів сторін і  позбавило  б  заінтересовану  сторону того, на  що  вона  розраховувала   при  укладенні  договору; 4) із  суті   договору або  звичаїв ділового  обороту не  випливає, що  ризик  зміни   обставин несе   заінтересована  сторона.

Суд  вважає, що   наведені  позивачем  обставини   не  є  істотними в  розумінні положень  ст. ст.   651, 652  ЦК України, зокрема,  позивачем  під  час  розгляду  справи не  надано  доказів, які підтверджують  факт   настання  істотних  змін  обставин, які він  не  міг передбачити   і  на  які  не  міг  впливати.

Відповідно  до    ст.  533  ЦК України,   грошове  зобов’язання має  бути  виконане   у  гривнях, а  якщо    у  зобов’язанні   визначено  грошовий  еквівалент в  іноземній  валюті, сума, що  підлягає    сплаті  у  гривнях, визначається  за  офіційним   курсом  відповідної    валюти  на  день    платежу, якщо    інший  порядок   її  визначення не  встановлений договором  або  законом чи  іншим   нормативно-правовим   актом.

Згідно  до  п.  3    положення   про  встановлення   офіційного  курсу гривні  до    іноземних  валют  та  курсу  банківських  металів, затвердженого   постановою   правління  національного  банку  України № 496 від   12  листопада  2003  року, офіційний  курс  гривні  по  відношенні  до  долара США розраховується  на  рівні   курсу,  установленого  на   міжбанківському  валютному   ринку  України за  результатами функціонування системи  підтвердження угод  на  міжбанківському  валютному  ринку України   Національного  банку  України , що  склався  на  попередній  робочий  день.

З  урахуванням  положень  Закону  України «Про  оподаткування прибутку підприємств» при  здійснені  операцій з  купівлі або  продажу   іноземної  валюти за  рішенням  банку  до  складу   валових  доходів або   валових  витрат банку  відноситься   кінцевий  фінансовий результат   обмінних (конверційних) операцій за  результатами звітного  періоду.

Кінцевий  фінансовий    результат обмінних   (конверсійних) операцій за  результатами звітного  періоду вираховується  як  сума   фінансових  результатів обмінних (конверсійних) операцій   за  результатами кожного    банківського  дня  . Фінансовим  результатом обмінних  (конверсійних) операцій   за  результатами  банківського  дня   є різниця  між   валовими  доходами, отриманими (нарахованими)  банком  внаслідок   продажу  іноземної  валюти протягом   такого  банківського  дня, та  валовими  витратами, понесеними (не нарахованим) у  зв’язку  з   придбанням іноземної  валюти протягом   такого  банківського  дня.

При  збільшенні   офіційнгого  курсу  гривні до  іноземної  валюти різниця  курсу, тобто  переоцінка обліковується на  доходи, зменшення   офіційного  курсу навпроти зменшення  доходу  банку.

Відповідно  до  Закону  України «Про  банки  і  банківську  діяльність», який  є   спеціальним  законом  для  банків для  їх  діяльності, банк – це  юридична  особа, яка  має  виключне  право на  підставі  ліцензії НБУ  здійснювати залучення  коштів у  фізичних  та  юридичних   осіб  для  розміщення  цих  коштів від   власного  імені, на  власних  умовах та  власний  ризик. В  тому  числі  цим  Законом обумовлено  поняття «кошти» - гроші у  національній або  іноземній  валюті чи  їх    еквівалент.

 Відповідач  має    відповідну  ліцензію та  дозвіл  НБУ на  здійснення банківських  операцій, визначених  п. п. 1-4 частини  другої  та  ч. 4  ст.   47   Закону  України   «Про  банки  та  банківську  діяльність «. Згідно  з  додатком  до  дозволу, банк  має  право здійснювати операції з  валютними цінностями, зокрема, ведення рахунків  клієнтів (резидентів та  нерезидентів) в іноземній  валюті, залучати   та  розміщувати іноземну  валюту на  валютному  ринку  України.

У  кредитному  договорі № HAUAGA00000053    від   16 травня  2008  року сума, яка   підлягає  поверненню, зазначена  саме   в  іноземній  валюті, а  не  у  гривні без  еквіваленту у  іноземній  валюті, зокрема  договір  не  містить    умов  щодо  можливості   повернення  кредиту в  іншій  валюті, ніж  та, в  якій   він  був  отриманий  позичальником.

Відповідно  до   ст.  1054  ЦК України, за  кредитним  договором банк або  інша фінансова  установа (кредитодавець) зобов’язується  надати   грошові   кошти  (кредит) позичальникові  у  розмірі та  на  умовах, встановлених  договором, а  позичальник  зобов’язується   повернути  кредит та  сплатити  проценти.

Згідно  з  ст..  1049  ЦК України, позичальник   зобов’язаний   повернути позикодавцеві позику (грошові  кошти у  такій  самій  сумі)  у  строк  та в  порядку, встановленому  договором.

Слід  зазначити, що    виходячи  із  змісту   ст.ст.  1046, 1054  ЦК  України, відповідальність  за  валютні  ризики лежить  саме  на   позичальнику і  кошти в  обов’язковому  порядку мають  бути  повернуті ним  в  тій  саме  валюті, в  якій   одержані  та в   кількості, що  відповідає умовам  договору разом  з   нарахованими процентами та  іншими  платежами.

Відсутність  у   позивача необхідних  коштів не  є  підставою  для   визнання  кредитного  договору  та  договору  іпотеки  недійсними.

За  таких  обставин суд  приходить  до  висновку, що  вимоги  позивача щодо  визнання  кредитного  договору  та  договору  іпотеки недійсними є  необґрунтованими, не  ґрунтуються  на  нормах  чинного законодавства та  не  підтверджуються   наданими  до  суду   доказами, в  зв’язку   з  чим   задоволенню  не  підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212,214,215 ЦПК України, Закону  України «Про  банки  і  банківську  діяльність», ст.ст. 627,628,651,652,1054,1046,1049  ЦК України, суд

  В И Р І Ш И В:

В  задоволенні  позову  ОСОБА_1  до   закритого  акціонерного товариства комерційний  банк „ПриватБанк” про    визнання  договору  недійсним  - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Повне  рішення  суду  виготовлено   29 березня  2010  року.

Суддя Барвінківського районного суду                                            Є.А.  Черних