Справа № 2-92/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

     м. Донецьк                                                                                             12 січня  2009 року

Будьоннівський районний  суд м. Донецька в складі:

головуючого судді :                                                Тараньової В.С.,

при секретарі судового засідання:                        Рачек А.В.,

за участю позивача:                          ОСОБА_1

представника позивача:                      ОСОБА_2

відповідачів:                              ОСОБА_3

                                 ОСОБА_4

представників відповідачів:                        Павлінової А.Д., Сольського Д.Ю.,

                                 Синякова О.О.,

представників третіх осіб:                      Какоркіної З.М.

                                 Кравцова В.І.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу  за позовом   ОСОБА_1   до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області,  Державного казначейства України,   ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Прокуратура Донецької області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про стягнення майнової та моральної шкоди -

         ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1   звернувся до суду з позовною заявою до  Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (далі – ДНДІСЕ), Головного управління Державного казначейства України, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі – ГУМВС України в Донецькій області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 6 лютого 2008 року на підставі завідомо неправдивого висновку спеціаліста, який склали відповідачі  ОСОБА_3 та ОСОБА_4., слідчим ОСОБА_10 було порушено кримінальну справу по ч. 3 ст.286 КК України. В процесі розслідування даної кримінальної справи слідчий призначив судово-автотехнічну та транспортно-трасологичну експертизу, провадження якої було доручено експертам  ДНДІСЕ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11 березня 2008 року названими експертами був складений завідомо неправдивий висновок, з якого вбачається, що винуватий позивач. Слідчий  ОСОБА_10 вступив у злочинний зговір з експертами   ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою вимагання грошей, належних ЗАТ „САРМАТ”, в зв’язку з чим 28 березня 2008 року досудове слідство по даній кримінальній справі було доручено слідчому відділу прокуратури Донецької області. Після проведення Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром (далі – ДНДЕКЦ) повторної судово-автотехнічної експертизи, кримінальна справа, порушена  відносно позивача, 30 грудня 2008 року старшим слідчим СО прокуратури Донецької області була припинена за відсутностю в його діях складу злочину.  Просив суд відшкодування моральну шкоди в сумі 100 000 грн., та матеріальної шкоду в сумі 8000 грн., яка полягає в витратах на послуги адвоката у кримінальній справі.   

        Під час розгляду справи ухвалою Будьоннівського районного  суду м. Донецька  замінено відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області   на Державне казначейство України, залучено до участі у справі у якості третіх осіб на боці відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Прокуратуру Донецької області.  

У судовому засіданні позивач  підтримав заявлені позовні вимоги. Його представник ОСОБА_2 суду пояснив, що позивач  ОСОБА_1 працює в ЗАТ „САРМАТ” водієм.  24 серпня 2007 року в районі 144 км траси Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, який належить ЗАТ „САРМАТ” і яким керував позивач та автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_12 . В результаті  зіткнення водій та пасажир  автомобіля „Тойота-Прадо” загинули на місці пригоди. В ході дослідчої перевірки за даним фактом слідчим ОСОБА_10 було призначено судово- автотехнічне дослідження, яке було проведено експертами  ДНДІСЕ  Попковим В.А. і Борисовим В.А. 3 листопада 2007 року ними був складений висновок, згідно з яким ушкодження шини лівого колеса автомобіля  „Сканія” характеризується як пневматичний вибух , глибина остаточного протектора цього колеса не суперечить вимогам п. 31.4.5. ПДР. Маючи такій висновок спеціалістів слідчий, на думку представника позивача, мав відмовити в порушенні кримінальної справи, але він призначив додаткове   судово- автотехнічне дослідження, провадження якого доручив експертам ДНДІСЕ ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та на підставі їх висновку порушив кримінальну справу у відношенні позивача. Вважає, що слідчий ОСОБА_10 вступив у злочинний зговір з експертами   ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в результаті чого позивач  ОСОБА_1 зазнав моральних страждань. Також зазначив, що він був його захисником по зазначеній кримінальній справі, так як обслуговує на договірній основі  ЗАТ „САРМАТ”. Вартість його адвокатських послуг, які він надавав позивачу в процесі провадження по кримінальній справі складає 8000 гривень, вважає їх матеріальною шкодою, яка була заподіяна позивачу незаконними діями слідчого ОСОБА_10  та експертам ДНДІСЕ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Просив суд також відшкодувати моральну шкоду в сумі 100 000 грн., звернувши увагу суду, що  свої позовні вимоги позивач заявив відповідно до ст.1176 ЦК України та  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

На підтвердження доводів позивача заявив клопотання про витребування у прокуратури Донецької області матеріалів кримінальної справи № 81-1047 та відомостей у прокуратури Куйбишевського району м. Донецька про підсумки розгляду кримінальної справи, виділеної із матеріалів кримінальної справи  № 81-1047, у відношенні  відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

    Відповідач   ОСОБА_3 проти позову заперечував, вказавши, що його участь у кримінальному процесі здійснювалась виключно на законі, ні якого зговору між ним,  експертом ОСОБА_4 та слідчим ОСОБА_10 не було. Він впевнений в правильності своїх висновків як спеціаліста експерта. Зазначив, що в результаті ДТП загинули люди, а повторна експертиза, проведена   ДНДЕКЦ не дає  відповідь щодо причин ДТП. Просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволені його позову.        

    Відповідач   ОСОБА_4 проти позову заперечував, вказавши, що його участь у кримінальному процесі здійснювалась  на законі, що підтверджується результатом  розгляду кримінальної справи, виділеної із матеріалів кримінальної справи  № 81-1047 , у відношенні  його та  ОСОБА_3 – відсутність складу злочину. Звернув увагу суду не те, що висновки у всіх проведених по кримінальній справі експертизах щодо характеру ушкодження колеса однаковий – це пневматичний вибух, різниця між експертизою, проведеною ним із   ОСОБА_3 та повторною експертизою – в причинах цього вибуху. Вважає повторну експертизу неповною, оскільки нею причина вибуху не встановлена. Крім того, зазначив про те, що всупереч встановлених правил, після проведення повторної експертизи, їм, як експертам, з висновками яких не погодились експерти при проведенні повторної експертизи, про це не повідомили, що унеможливлює їх право на відстоювання своєї професіональної позиції.    Просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволені його позову.  

    Представник відповідача  ДНДІСЕ  Синяков О.О., який діє на підставі довіреності юридичної особи, позов не визнав, підтримав доводи  відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, зазначив, що дійсно на адресу   ДНДІСЕ не надійшла картка з повідомленням підсумків повторної експертизи, проведеної  ДНДЕКЦ МВС України, про результати якої вони дізналися тільки після закриття провадження по кримінальній справі і до теперішнього часу, на їх звернення щодо надання копії висновку повторної експертизи, а також копії постанови про припинення кримінальної справи, вони ці документи так й не отримали. В подальшому, після отримання необхідних документів  ДНДІСЕ має намір їх оскаржити. Просив су відмовити позивачу в його позові, оскільки останньому не була завдана шкода незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, йому навіть не було пред’явлено обвинувачення.  

Представник відповідача Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України Сольський Д.Ю, який діє на підставі довіреності юридичної особи, проти позову заперечував, вказавши, що  у ст. 176 ЦК України встановлюється розмежування відповідальності за зобов'язаннями між державою та юридичними особами, створеними державою, де держава не відповідає по зобов'язанням юридичної особи, а юридична особа не відповідає по зобов'язанням держави.

А ні Державне казначейство України, а ні  Головне управління Державного казначейства у Донецькій області своїми діями не порушувало права та інтереси позивача, тому позовні вимоги до Держказначейства не можуть бути заявлені.

У ст. 4 ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" вказано, що відшкодування шкоди у випадках передбачених цим Законом провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а не шляхом стягнення цих коштів з органів державного казначейства.

Крім того, у вищевказаній статті Закону не вказано, що Державне казначейство України є розпорядником державних коштів, а тому не повинно бути притягнуто до справи в якості відповідача.

Згідно зі ч. 4 ст. 29 ЗУ „Про державний бюджет України на 2009 рік" відшкодування шкоди громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у 2009 році за вимогою органів державної виконавчої служби за рахунок Державного бюджету України здійснюється Державним казначейством України за приписом Державної виконавчої служби в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету. Окрім того, позивачем не доведені факти завдання йому шкоди  незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, не доведена моральна шкода,  розмір її відшкодування, а також, у чому міститься матеріальна шкода, якщо у позові йдеться про відшкодування послуг адвоката. Просив у позові ОСОБА_1 В відмовити.    

    Представник третьої особи ГУМВС України в Донецькій області Какоркіна З.М., що діє на підставі довіреності юридичної особи, позов не визнала, надавши суду письмові заперечення, вказавши, що статтею 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановленим цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менш одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. На теперішній час кримінальну справу відносно колишнього слідчого ОСОБА_10 прокуратурою Донецької області призупинено за ч. 2 ст. 206 КПК України. Протиправність діянь експертів  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не доведена, висновок проведеної ними експертизи по кримінальній справі незаконним не визнано.

    Представник третьої особи - Прокуратури Донецької області Кравцов В.І., якій діє за дорученням та на підставі довіреності юридичної особи, проти позову заперечував, погодившись з доводами відповідачів та представника ГУМВС України в Донецькій області. Просив в позові ОСОБА_1 відмовити.

    Відповідач ОСОБА_10  в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду або про розгляд справи у його відсутність не подавав. За згодою з учасниками процесу суд розглянув справу у його відсутність відповідно до вимог ст.169 ЦПК України.

В судовому засіданні були досліджені матеріали кримінальної справи № 81-1047 по факту порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, по ст.. 286 ч. 3 КК України.

Вислухавши доводи сторін, їх представників, проаналізувавши в сукупності зібрані по справі докази, суд встановив.

Із матеріалів кримінальної справи № 81-1047 вбачається, що дана кримінальна справа була порушена слідчим відділу по розслідуванню ДТП ГУМВД України в Донецькій області ОСОБА_10 по факту порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, за признаками ч. 3 ст. 286 КК України. Привідом та підставою для порушення кримінальної справи став рапорт чергового Волноваського РО ГУМВС України в Донецькій області від 24.08.2007 року про те, що 24.08.2007 року  о 12 години, у світлий час доби, водій  ОСОБА_1, який керував технічне справним автомобілем марки „Сканія” д/н НОМЕР_1 , здійснював рух автодорогою Славянськ-Донецьк-Маріуполь зі сторони м. Маріуполь  в напрямку м. Донецьк в Волноваському районі Донецької області. Рухаючись дільницею дороги в районі 144 км,  скоїлося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_12 . Внаслідок зіткнення  водій автомобіля „Тойота-Прадо” ОСОБА_12 та пасажир даного автомобіля ОСОБА_15 загинули на місці пригоди.  (а.к. с. 1).

3 листопада 2007 року спеціалістами Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Донецькій області (далі – НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області) ОСОБА_13 і ОСОБА_14 було проведено авто технічне та автотрасологічне дослідження № 967 та складений висновок, який не дав відповіді на усі питання слідчого, зокрема:  чи є причинний  зв’язок між діями водія  ОСОБА_1 та наступною ДТП; чи могло ліве переднє колесо автомобіля НОМЕР_1 розгерметизуватися до ДТП, або останнє розгерметизувалося під час ДТП; якщо колесо автомобіля  розгерметизувалося до ДТП, чи мав водій запобігти наступним подіям ДТП (а.к.с. 41 – 45).  

В зв’язку з тим, що НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області на питання слідчого категорично не відповіли, старший слідчий  ОСОБА_10 своєю постановою від  14 листопада 2007 року назначив по даній справі додаткове судово-автотехнічне дослідження, доручив його іншому експертному закладу – ДНДІСЕ. (а.к.с. 135)

Експертами ДНДІСЕ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було проведено додаткове  автотехнічне та автотрасологічне дослідження № 5718/18-6748/19 від 24.01.2008 року, відповідно до висновку яких, зокрема, розгерметизація шини лівого переднього колеса автомобіля НОМЕР_1 відбулася до зіткнення із-за пневматичного вибуху шини. Експерти дійшли висновку, що причиною пневматичного вибуху шини став експлуатаційно нерівномірний знос резинового слою зовнішньої плечової зони і бігової доріжки протектора, який  перевищив гранично-допустиме значення, встановлено п. 31.4.5 а) ПДР (№ 137 – 140).

Згідно з планом слідчих дій та вказівками заступника начальника СУ ГУМВС України в Донецькій області від 07.02.2008 року для з’ясування механизму ДТП та встановлення відповідності дій учасників дорожнього руху Правилам дорожнього руху по справі було заплановано призначення автотехнічної експертизи. Згідно з п. 10 цього плану слідчий полагав тільки після отримання висновку автотехнічної експертизи, у разі вини віодя  ОСОБА_1, пред’явити останньому обвинувачення, допитати його як обвинуваченого та здійснити інші процесуальні дії (а.к.с. . 2 , 3).

4 березня 2008 року ОСОБА_1 був допитаний слідчим в якості підозрюваного, йому був обраний запобіжний захід – підписка про невиїзд. (а.к.с. 49 – 57).

11 лютого 2008 року постановою ст. слідчого відділу ДТП при ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_10 була призначена судово-автотехнічна експертиза, провадження якої доручено  ДНДІСЕ (а.к.с. 142-143).

Як вбачається з висновку № 840/18-1147/19 судово- автотехнічної і  трасологічної експертизи від 11 березня 2008 року, складеному  експертами ДНДІСЕ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висновки експертів  відповідають висновкам, яких вони дійшли за підсумками  дослідження № 5718/18-6748/19 від 24.01.2008 року (а.к.с.144 – 147).

Постановою в.о. прокурора Донецької області від 28 березня 2008 року визначена підслідність по кримінальній справі по факту  порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, та які спричинили загибель ОСОБА_12 та ОСОБА_16, за признаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, слідчим органів прокуратури і доручено наступне розслідування цієї справи слідчому відділу прокуратури Донецької області (а.к.с. 4).

Наступне розслідвання даної кримінальної справи проводилося слідчими  слідчого відділу прокуратури Донецької області (а.к.с. 5-7).

Згідно з ордером № 12 адвоката від 6 березня 2008 року ведення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 по ч. 3 ст. 286 КК України доручено адвокату ОСОБА_2 (а.к. с. 81).

3 квітня 2008 року ОСОБА_1 допитаний слідчим  слідчого відділу прокуратури Донецької області в якості свідка (а.к.с. 85 – 87).  

25 квітня 2008 року  постановою слідчого  слідчого відділу прокуратури Донецької області призначена по кримінальній справі № 81-1047 повторна автотехнічна та траспортно-трасологічна експертиза. Провадження якої доручено експертам ДНДЕКЦ МВС України (а.к.с 174).

Судовий експерт ДНДЕКЦ МВС України, провівши повторну експертизу (висновок експерта від 24.12.2008 року № 9-93) дійшов висновків, зокрема про те, що розриву протектора, брекера та боковини шини переднього лівого колеса автомобіля  НОМЕР_1 може бути класифіковане як пневматичний вибух. Встановити експертним шляхом, що могло бути причиною пневматичного вибуху не вбачається можливим (а.к.с. 178 – 187).

29 грудня 2008 року постановою ст.. слідчого  слідчого відділу прокуратури Донецької області були виділені з матеріалів  кримінальної справи № 81-1047 матеріали стосовно ст. научного співробітника лабораторії судово-автотехнічних досліджень Донецького НДІСЕ ОСОБА_4 і завідуючого лабораторії судово-автотехнічних досліджень Донецького НДІСЕ ОСОБА_3 По факту проведення автотехнічного дослідженні від 24.01.2008 і автотехнічної експертизи від 11.03.2008 для прийняття рішення в порядку ст.. 97 КПК України (а.к.с. 231 – 234).

30 грудня 2008 року кримінальна справа № 81-1047 по факту порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом по ст. 286 ч. 3 КК України, згідно з постановою ст.. слідчого  слідчого відділу прокуратури Донецької області,  припинена за відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу злочину, про що останньому повідомлено листом (а.к.с. 241 – 249).

Отже з матеріалів кримінальної справи вбачається, що дії відповідача ОСОБА_10, який розслідував кримінальну справу № 81-1047, відбувалися на законних підставах в межах КПК України: кримінальна справа була порушена по факту порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, та поєднана зі загибелю двох людей, при вирішенні питань при провадженні в кримінальній справі, зокрема, щодо виявлення причин ДТП, потрібні спеціальні знання.  

Статтею 4 КПК України передбачено, що суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Призначення проведення експертних досліджень та судово-автотехнічних експертиз, допит підозрюваного, застосування до нього запобіжного заходу є процесуальними діями слідчого, входять до його повноважень,  передбачених кримінально-процесуальним законом, вони були обумовлені планом слідчих дій, погодженим з керівником СУ ГУМВС України в Донецькій області.  

    Позивачу ОСОБА_1 не було пред’явлено обвинувачення по кримінальній справі № 81-1047.

    За приписами ст.. 148 КПК України при застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред’явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред’явлене, запобіжний захід скасовується.  

    Таким чином запобіжний захід – підписка про невиїзд, обраний у відношенні ОСОБА_1 4 березня 2008 року був скасований 14 березня 2008 року.     Тому 3 квітня 2008 року ОСОБА_1 допитаний слідчим  слідчого відділу прокуратури Донецької області в якості свідка, а ні підозрюваного.

На час розгляду даної справи вина відповідача слідчого щодо будь-яких навмисних протизаконних дій у відношенні позивача  не доведена.

Прокуратурою Кубишевського району м. Донецька за результатами дослідчої перевірки по матеріалам справи, виделеним із кримінальної справи  № 81-1047, стосовно ст. научного співробітника лабораторії судово-автотехнічних досліджень Донецького НДІСЕ ОСОБА_4 і завідуючого лабораторією судово-автотехнічних досліджень Донецького НДІСЕ ОСОБА_3 в порушенні кримінальної справи по признакам злочину, передбаченого ст.. 384 КК України відмовлено на підставі ст.. 6 п. 2 КПК України (а.с 105). Висновок експертів не визнаний незаконним.

Отже суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо надання відповідачами - експертами ДНДІСЕ ОСОБА_3 та ОСОБА_4   завідомо неправдивого висновку  під час провадження у кримінальній справі № 81-1047.

Відповідно до  ст. 1176 ЦК України шкода,  завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження,  незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,  незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд,  незаконного затримання,  незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт,  відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання,  попереднього (досудового) слідства,  прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди,  завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання,  досудового слідства,  прокуратури або суду,  виникає у випадках,  передбачених законом.

     Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 1 якого містить вичерпний перелік підстав для відшкодування шкоди. На цей закон і посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог.

       Зокрема, відповідно  до  положень  цього  Закону,  підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

     1)  незаконного  засудження,  незаконного   притягнення    як обвинуваченого,  незаконного  взяття  і  тримання   під    вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи  судового  розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення  арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади)  та  інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

     2)  незаконного  застосування  адміністративного  арешту   чи виправних  робіт,  незаконної  конфіскації   майна,    незаконного накладення штрафу;

     3)  незаконного  проведення  оперативно-розшукових   заходів, передбачених   законами    України    «Про    оперативно-розшукову діяльність», «Про  організаційно-правові    основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

   Наведені обставини свідчать, що у позивача  не виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі Закону України "Про порядок  відшкодування   шкоди,  завданої   громадянинові   незаконними діями органів дізнання, попереднього   слідства, прокуратури і суду", так як він не є особою, яка була незаконно  засуджена,  незаконного   притягнута в якості обвинуваченого,  до нього не був незаконно обраний запобіжний захід, відносно нього не були незаконно проведені в ході розслідування чи  судового  розгляду кримінальної справи обшук, виїмка, накладений   арешт на його майно, він не відсторонявся незаконного від роботи (посади)  та відносно нього не було здійснено будь-яких  інших незаконних  процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Крім того,  майновою шкодою у сумі 8000 гривень позивач помилково вважає вартість послуг адвоката, який здійснював його захист  по кримінальній справі № 81-1047.  Разом з тим, витрати на послуги   адвоката не можна розцінювати як майнову шкоду. Згідно зі ст.. 45 КПК України участь захисника  в розгляді кримінальної справи № 81-1047, порушеної по признакам злочину, передбаченого за  ч. 3 ст. 286 КК України, не є обов’язковою. Залучення до участі у справі адвоката – це право, а не обов’язок підозрюваного,  вартість послуг   адвоката встановлюється за домовленістю між клієнтом та адвокатом. Разом з тим в матеріалах справи, а також кримінальної справи, досліджених у судовому засіданні,  окрім ордеру адвоката, копії свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю та копії квитанції від 06.03.2008 року на суму 8000 грн. (а.с. 7), відсутні будь-які документи щодо обґрунтування  вартості його послуг: з  6 по 14  березня 2008 року.  

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані в силу ст.60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов  висновку, що у задоволенні позову  ОСОБА_1   до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, Головного управління Державного казначейства України,  Державного казначейства України,   ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Прокуратура Донецької області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про стягнення на його користь майнової шкоди у сумі 8000 гривень та моральної шкоди 100 000 гривень, а всього 108 000 гривень слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 1167 - 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», суд

                        В И Р І Ш И В:

            У задоволенні позову  ОСОБА_1   до Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, Головного управління Державного казначейства України,  Державного казначейства України,   ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи – Прокуратура Донецької області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, про стягнення на його користь майнової шкоди у сумі 8000 гривень та моральної шкоди 100 000 гривень, а всього 108 000 гривень – відмовити.    

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  Донецької області  через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви  про апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя