Справа № 2 – 1145 \2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 березня 2010 року Олександрійский міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Петушкова С. А. ,

при секретарі – Борозна Л. М. ,

з участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину вдаваним, та розірвання договору недійсним, -

УСТАНОВИВ:

Позивач просить розірвати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 20 січня 2003 року між мною, ОСОБА_2, та відповідачем ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Свої вимоги мотивує наступним.

ОСОБА_2, проживає один, нещодавно йому виповнилося 94 роки, він часто хворіє і потребує стороннього догляду.

У м. Олександрія, Кіровоградської області проживає його знайома ОСОБА_3. На початку січня 2003 року вона запропонувала йому свої послуги по забезпеченню його доглядом, харчуванням, утриманням його житлового будинку і присадибної ділянки в належному стані. Замість цього вона попросила відписати їй належний йому будинок АДРЕСА_1.

Він погодився і 20 січня 2003 року уклав з нею договір, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Тексту даного договору він не читав, вважаючи, що в ньому передбачені всі права і обов'язки, про які вони домовилися.

Після укладення договору ОСОБА_3 переїхала за вказаною адресою, але одразу по приїзду припинила забезпечувати його харчуванням і доглядом, хотіла здати його до гериатричного інтернату, після чого він був вимушений відмовитись від її послуг.

Після припинення їхніх правовідносин з ОСОБА_3 він був вимушений звернутися за допомогою до знайомої ОСОБА_1, яка погодилася доглядати за ним при умові, якщо він укладе з нею договір довічного утримання.

Його це влаштовувало і він почав збирати документи, необхідні для укладення договору. Під час підготовки документів на будинок він дізнався, що фактично між ним і відповідачем був укладений договір дарування, згідно якого він, ОСОБА_2, подарував ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1.

Укладати даний договір він не бажав. Під час домовленості з відповідачем він мав на увазі договір довічного утримання, вимогами якого вони, фактично, в подальшому користувались.

Згідно зі ст. 235 ЦК, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Договір дарування, укладений з метою приховати дійсний правочин - договір про довічне утримання, є удаваним правочином.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідач до суду не явилася, про час та місце розгляду справи попереджена належним чином, суд, враховуючи думку представника позивача, ухвалив слухати справу без її участі.

Судом встановлено наступне.

20 січня 2003 року сторони по справі уклали договір, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за яким позивач подарував відповідачеві належний йому будинок АДРЕСА_1.

При його укладенні позивач був впевнений, що укладає договір довічного утримання. Сам він проживає один, нещодавно йому виповнилося 94 роки, він часто хворіє і потребує стороннього догляду. Під час домовленості з відповідачем він мав на увазі договір довічного утримання, вимогами якого вони, фактично, в подальшому користувались.

Після укладення договору відповідач переїхала за вказаною адресою, але одразу по приїзду припинила забезпечувати його харчуванням і доглядом, хотіла здати його до гериатричного інтернату, після чого він був вимушений відмовитись від її послуг.

Після припинення їхніх відносин з ОСОБА_3 він був вимушений звернутися за допомогою до знайомої ОСОБА_1, яка погодилася доглядати за ним при умові, якщо він укладе з нею договір довічного утримання. На даний час відповідач його не утримує, фактично його утримує ОСОБА_1  

Згідно зі ст. 235 ЦК, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, договір дарування, укладений сторонами, фактично укладений з метою приховати дійсний правочин - договір про довічне утримання, і є удаваним правочином.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 717 ЦК, 1. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. 2. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

В даному випадку малося на увазі виконання обдаровуваною обов’язку у відношенні до позивача – утримувати його. Таким чином, даний договір не є договором дарування. Крім того, позивач не виїхав із подарованого майна а залишився жити в ньому, таким чином, повна передача подарованого майна не відбулася.

Згідно із ст. 744 ЦК, 1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно із ст. 748 ЦК, 1. Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 ЦК.

Згідно із ст. 756 ЦК, 1. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.  

Аналогічні вимоги містять і ст. ст. 58,  243-244, 425-428 ЦК 1963 року, за дії якого виникли правовідносини.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 58, 243-244, 425-428 ЦК 1963 року, 215, 235, 717, 744, 748, 756 ЦК, ст. ст. 208, 209, 213-215, 218 ЦПК, суд, -

ВИРІШИВ:

Розірвати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, ВАС № 574438, укладений 20 січня 2003 року між ОСОБА_2, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним № 69.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Кіровоградської області може бути подано протягом десяти днів з дня ознайомлення з повним текстом рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Олександрійський міськрайонний суд.

Головуючий: