Справа № 1-134/09

Справа № 1-899/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2009 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Бандури І.С.

при секретарі: Ковальчук В.В.

з участю прокурора: Устименко О.І.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, українця, гр. України, освіта середня, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, не судимого, за ст. 286 ч. 3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2 8 квітня 1998 року, приблизно в 21 год. 55 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем "Опель Вектра» транзитний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині Гостомельського шосе зі сторони КП «Гостомельське» в напрямку с. Горенка.

Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог правил дорожнього руху України, а саме: п 2.9 підпункт «а» згідно якого, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння або перебуваючи під впливом наркотичних та токсикологічних речовин; п. 14.2 підпункту «в» згідно якого, перед початком руху водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній від обгону відстані; 12.1, згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 11.3, згідно якого, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об’їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_2 виразилося в тому, що він керуючи автомобілем «Опель Вектора» транзитний номер НОМЕР_1, не врахував стан погодних умов та проїзної частини для вибору безпечної швидкості руху автомобіля, почав здійснювати обгін транспортного засобу, не впевнившись, що зустрічна смуга вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2, що рухався під керуванням ОСОБА_3

Внаслідок зіткнення, пасажир автомобіля «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4, отримала тілесні ушкодження, що згідно висновку експерта № 722/є від 28 липня 1998 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а ОСОБА_5, згідно висновку експерта № 146/1215 від 24 квітня 1998 року, померла внаслідок численних переломів кісток скелета з розривами внутрішніх органів, які супроводжувалися кровотечею і шоком. Пасажирка автомобіля «Опель Вектра», транзитний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, згідно висновку експерта № 151/63/98 від 19 листопада 2008 року, померла від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком шоку.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п.2.9. підпункт «а», 12.1., 11.3, 14.2 Підпункту «в» Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав частково та пояснив, що 8 квітня 1998 року, приблизно в 21 год. 55 хв., керуючи автомобілем "Опель Вектра» транзитний номер НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині Гостомельського шосе зі сторони КП «Гостомельське» в напрямку с. Горенка допустив порушення Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху, скоїв зіткнення з автомобілем який рухався по зустрічній смузі дороги, спричинив потерпілим тілесні ушкодження. Разом з тим зазначає, що він на той час не був в нетверезому стані, оскільки алкогольні напої вживав за добу до ДТП. У вчиненому розкаюється.

Цивільний позов потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди визнає повністю та згідний його відшкодувати, а цивільний позов про відшкодування моральної шкоди визнає частково.

Хоч підсудний ОСОБА_2 винним себе у вчиненому злочині визнав частково, його вина в судовому засіданні повністю доведена показами потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_7, свідка ОСОБА_8, оголошеними в судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_9, свідка ОСОБА_3 та іншими дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

Так, потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 8 квітня 1998 року приблизно о 21 год., вона разом із ОСОБА_5 та ще однією жінкою, з якою не знайома, попутнім автомобілем " ВАЗ 2107" направлялися у напрямку м. Ірпінь. Автомобіль рухався приблизно із швидкістю 70 км/год. Проїзджа частина була мокрою, на вулиці був невеликий туман. Під час руху автомобіля вона побачила світло фар автомобіля, який рухався по зустрічній смузі. Водій автомобіля, у якому вони їхали намагався уникнути зіткнення шляхом гальмування та маневрування праворуч. Однак зіткнення уникнути не вдалося. Удар відбувався правими передніми частинами обох автомобілів. У результаті дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження, з приводу чого вона проходила лікування.

Внаслідок вчинення підсудним ОСОБА_2 ДТП вона понесла матеріальну шкоду на суму 10000 грн., а також моральну шкоду, оскільки вона перенесла моральні страждання, переживання, головні болі, страх транспортних засобів, у неї виникла підвищена нервозність, і суму моральної шкоди вона просить відшкодувати в розмірі 100000 грн.

Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 8 квітня 2008 року її мати ОСОБА_5 не прийшла на роботу, а 9 квітня 1998 року приблизно 09 год. 30 хв. до неї на роботу прийшли працівники міліції і повідомили, що її мати загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Матері її було 45 років. Внаслідок загибелі матері їй було спричинено матеріальну шкоду на суму 5300 грн., яку вона понесла на поховання матері, на памятник матері та ритуальні послуги і дану суму матеріальної шкоди вона просить задовольнити, а також їй спричинено моральну шкоду, оскільки внаслідок смерті матері вона по даний час відчуває душевні страждання, тривалий час звертається до лікарів та не може по даний час усвідомити смерть матері, а тому вона просить задовольнити моральну шкоду на суму 50000 грн.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 8 квітня 1998 року приблизно в 21 год, вона разом з ОСОБА_5 Та ще однією жінкою, з якою не знайома попутнім автомобілем " ВАЗ 2107" направлялися в напрямку м. Ірпінь. Вона сиділа позаду в автомобілі поряд з ОСОБА_4, а спереді біля водія сиділа жінка, яка я загинула внаслідок ДТП. Коли вони їхали відбулося зіткнення автомобілів, про те, як це відбулося вона не пам’ятає, так як втратила свідомість внаслідок ДТП.

Із оголошених в судовому засіданні показів потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що 8 квітня 1998 року в результаті ДТП загинула її дочка ОСОБА_6, яка знаходилась в автомобілі, за кермом якого перебував ОСОБА_10 (а.с. 58)

Із оголошених показів свідка ОСОБА_3 вбачається, що 8 квітня 1998 року приблизно в 22 год. він підвозив трьох незнайомих жінок до м. Ірпінь. Проїзджаючи по Гостомельському шосе він побачив світло фар автомобіля, який виїхав на зустрічну смугу руху автомобіля і в результаті цього відбулося зіткнення автомобілів. Внаслідок зіткнення автомобілів пасажирка його автомобіля померла на місці пригоди, а інших було госпіталізовано.

Вина підсудного доведена також іншими дослідженими матеріалами справи, зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до нього, в яких зафіксована: локалізація пошкоджень автомобілів, конкретизація пошкоджень, слідові картини на дорожньому покриттю внаслідок контакту автомобілів ( а.с. 20-24), висновком судово-медичної експертизи № 146/1215 від 23 квітня 1998 року, під час проведення якої встановлено, що смерть гр. ОСОБА_5 настала внаслідок численних переломів скелета з розривами внутрішніх органів, які супроводжувалися кровотечею і шоком ( а.с. 66-72), висновком судово-медичної експертизи № 151/63/98 від 19 листопада 2008 року, під час проведення якої було встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала від множинних переломів кіток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком шоку. Виявлений спирт в кількості 1.2%, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп’яніння ( а.с. 76-80), висновком судово-медичної експертизи № 722/є від 28 липня 1998 року, під час проведення якої у гр. ОСОБА_4 було виявлено пошкодження у вигляді закритого оскольчатого перелому правої бедреної кістки на границі середньої і нижньої третини зі зміщенням відломків. Дані тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але потягнули за собою тривалий розлад здоров’я ( а.с. 84-85), речовим доказом, а саме автомобілем " Опель Вектра", транзитний номер НОМЕР_1, на якому містяться сліди зіткнення транспортних засобів (а.с. 54).

При таких обставинах суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. ст. 286 ч. 3 КК України повністю доведена, а тому його злочинні дії слід кваліфікувати за ст. 286 ч. 3 КК України за ознакою „порушення правил безпеки дорожнього руху України, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб".

По справі потерпілими ОСОБА_11 і ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 10000 грн. і 5300 грн. і моральної шкоди на суму відповідно 100000 грн. і 50000 грн.

Суд вважає, що позов про відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити повністю, а цивільний позов про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково на суму 15000 грн. і 50000 грн. оскільки потерпілі понесли моральні страждання внаслідок ДТП, спричиненням тілесних ушкоджень та смерті матері ОСОБА_7- ОСОБА_5

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, обставини, які пом’якшують покарання, що має на утриманні малолітню дитину, а тому за таких обставин суд вважає, що покарання ОСОБА_2 слід призначити у виді позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі, оскільки його виправлення і перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України і призначити йому покарання за даною статтею у виді виді 5 ( п’яти) років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 ( два) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід обчислювати з дня його затримання, тобто з 19 жовтня 2008 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою в слідчому ізоляторі Держдепартаменту України з питань виконання покарань № 13 м. Києва. Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 5300 ( п’ять тисяч триста) грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 10000 (десять тисяч) грн. матеріальної шкоди.

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_7 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 15000 (п’ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди.

Речові докази по справі - автомобіль " Опель Вектра", транзитний номер НОМЕР_1, на якому містяться сліди зіткнення транспортних засобів - повернути ОСОБА_2.

Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Святошинський районний суд м. Києва, а засудженим який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.