Судове рішення #8392642

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          16 березня 2010 року                                                               Справа № 2а-690/10/2370

                                                                                                                    м. Черкаси

          Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

          головуючого  - судді  Руденко А.В.,

          при секретарі  – Шульзі О.В.,

          за участю :

представника позивача  – Рябокінь З.Р.  (за довіреністю від 07.12.2010 р. № 27890/10-017) ,

відповідача  – ОСОБА_2,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Черкаси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення підприємницької діяльності, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м.Черкаси звернулась до суду з адміністративним позовом про припинення підприємницької діяльності фізичної – особи підприємця ОСОБА_2.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13 – 92 від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» та статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зобов’язаний щоквартально та щорічно подавати до органів державної податкової служби декларації про доходи. Відповідачем остання податкова звітність до державної податкової інспекції подана 10.10.2001р. Оскільки відповідач не подає податкову звітність більше ніж один рік, відповідно до пункту 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» його підприємницька діяльність підлягає припиненню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги визнав та підтвердив, що податкову звітність до ДПІ у м. Черкаси не подає з 2001 р. по теперішній час, підприємницькою діяльністю не займається.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа 18.09.2001 року виконкомом Соснівської районної ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  за станом на 12.02.2010р.  записів, щодо відповідача не знайдено.  

Згідно з довідкою ДПІ у м.Черкаси форми 4 – ОПП від 26.09.2001 р. № 1649/17-228  відповідач перебуває на обліку платників податків з 26.09.2001 р. за № 14545.

Відповідно до частини першої статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Частиною першою статті 58 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.                                  

Оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю здійснюється  у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (у подальшому – Декрет № 13-92). Пунктом 4 статті 14  Декрету № 13-92 передбачено, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (в подальшому – Закон № 2181-111) передбачено, що  податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Із поданих до суду доказів вбачається, що відповідач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа у порядку, встановленому законом, перебуває на обліку у податковому органі як платник податків, тому відповідно до вимог закону зобов’язаний подавати до ДПІ у м. Черкаси  квартальні та річні декларації про доходи.

Відповідно до пояснень відповідача, акту ДПІ у м. Черкаси від 19.02.2010 р. № 724/17-125 та копії декларації за 2001 рік відповідач подав до ДПІ у м. Черкаси останню декларацію про доходи за 2001 рік за вхідним № 48549 від 10.10.2001року.

Частиною 6 статті 128 Господарського кодексу України визначені обов’язки громадянина-підприємця, зокрема обов’язок своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, передбачених законами.

Пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-ХІІ  передбачено, що платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані подавати до органів державної податкової служби та інших контролюючих органів податкові декларації та розрахунки (далі – податкові декларації) у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Судом встановлено, що відповідач не подає декларації про доходи починаючи з 3-го кварталу 2001 року, внаслідок чого порушує обов’язок, визначений законодавчо.

Відповідно до частини 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб’єкта господарювання, чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом – за рішенням суду.

Відповідно до частини 6 статті 59 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Статтею 46 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців » від 15.05.2003р. №755-ІV (в подальшому – Закон № 755- IV) передбачено порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця на підставі судового рішення.

Відповідно до частини 2 вказаної статті підставами для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є н еподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності.

Як встановлено судом, відповідач не подає податкову звітність починаючи з 3-го кварталу 2001 р., що відповідно до частини 2 статті 46 Закону № 755-ІV є підставою для припинення його підприємницької діяльності за судовим рішенням.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункт 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ передбачає право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Відповідач станом на 18.02.2010р. заборгованості перед бюджетом не має, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості №  466/17-113 від 18.02.2010 р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з частиною 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Копію постанови в день набрання нею законної сили направити державному реєстратору виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси для виконання обов’язків, передбачених статтею 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови з дня складення та підписання її повного тексту. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 22 березня 2010 р.

Суддя                                                                                               А.В. Руденко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація