У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

22 лютого 2010 року справа № 2а-555/10/2370

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності відповідача по прийняттю закону незаконною та стягнення моральної шкоди у сумі 12 000 гривень,-

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись   до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Верховної Ради України про визнанню її бездіяльності по прийняттю закону незаконною та стягнення моральної шкоди у сумі 12 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на частину другу статті 1177 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом. В порушення вказаної вимоги Цивільного кодексу України Верховна Рада України до цього часу не прийняла відповідний закон і ця обставина впливає на інтереси позивачів.

Подана позивачами позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції  – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 9 частини першої вказаної статті передбачено, що відповідачем є суб’єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Пунктом 7 частини першої вказаної статті передбачено, що суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, відповідачем у адміністративному позові є зокрема орган державної виконавчої влади при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Пунктом 3 статті 85 Конституції України  прийняття законів  віднесено до компетенції Верховної Ради України.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, слід розуміти будь-які владні повноваження  у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належить до законодавчих повноважень.

Оскільки Верховна Рада України є органом законодавчої, а не виконавчої влади і наділена законодавчими повноваженнями, а не владними управлінськими функціями, вона не є суб’єктом владних повноважень, а справа  за позовом до Верховної Ради України не є справою адміністративної  юрисдикції.

Слід зазначити, що відповідно до статті 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено обов’язок Кабінету Міністрів України до 01 квітня 2003 року подати до Верховної Ради України проекти законів, необхідність прийняття яких випливає із цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання незаконною бездіяльності по прийняттю закону та стягнення моральної шкоди у сумі 12 000 гривень не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

 На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтею 165 КАС України, суддя –

ухвалив:

1.   Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовною заявою  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання незаконною бездіяльності по прийняттю закону та стягнення моральної шкоди у сумі 12 000 гривень.

Повторне  звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня отримання копії даної ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в 5-ти денний строк з дня отримання копії вказаної ухвали.

Суддя А.В.Руденко