ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року                                 cправа № 2а-140/10/2370

12  год. 10 хв.                                                                  м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

при секретарі – Руденко Ю.В.,

за участю:

позивача –  ОСОБА_1 (особисто),

представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за договором),

представника відповідачів – Бутила В.Т. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Черкаській області, Тальнівського РВ ГУ МВС України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – начальник ГУ МВС України в Черкаській області про визнання наказу № 323 від 25 листопада 2009 року частково недійсним та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Черкаській області, Тальнівського РВ ГУ МВС України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – начальник ГУ МВС України в Черкаській області про визнання наказу № 323 від 25 листопада 2009 року частково недійсним та поновлення на роботі.

Ухвалою  Тальнівського районного суду Черкаської області від 1 грудня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 25 грудня 2009 року.

25 грудня 2009 року Тальнівський районний суд Черкаської області виніс ухвалу, якою адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Черкаській області, Тальнівського РВ ГУ МВС України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – начальник ГУ МВС України в Черкаській області про визнання наказу № 323 від 25 листопада 2009 року частково недійсним та поновлення на роботі передано за підсудністю до Черкаського окружного адміністративного суду.

18.02.2010 року на адресу Черкаського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить визнати наказ ГУМВС України в Черкаській області від 28.10.2009 року № 1021 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності протиправним і скасувати його, визнати дії Тальнівського РВ ГУМВС в Черкаській області в частині внесення подання від 16.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з ОВС протиправними, в іншій частині позовні вимоги залишені без змін.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримали, пояснивши, що  ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України в Тальнівському РВ УМВС на посаді старшого дізнавача Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області.

 Наказом Головного управління  Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 323 о/с від 25.11.2009 року на підставі наказу № 1021 від 28.10.2009 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас з постановкою на військовий облік за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

  На думку позивача, оскаржувані накази є необґрунтованими і незаконними та підлягають скасуванню, а дії Тальнівського РВ ГУМВС в Черкаській області в частині внесення подання від 16.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з ОВС протиправними, оскільки підстави для його звільнення у відповідачів відсутні, дисципліни не порушував.

Під час судового розгляду справи позивач та представники позивача наполягали, що розслідування по факту вчинення позивачем правопорушення не проводилось, наказ № 1021 від 28.10.2009 року не може бути підставою для звільнення, оскільки позивача не ознайомлено з ним. Також позивач пояснив, що з висновками перевірки його не ознайомлювали, кадрова комісія розглядала дисциплінарний проступок за його відсутності.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачів подав суду письмові заперечення та у судовому засіданні пояснив, що підставою звільнення позивача стало грубе порушення вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вимог ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України під час розгляду заяв громадянки ОСОБА_5, яке виразилось у невжитті вичерпних заходів щодо проведення повної, всебічної та об’єктивної перевірки, а також незаконному винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, безвідповідальному та халатному ставленні до своїх службових обов’язків в ході розслідування кримінальної справи.

За результатами проведеної службової перевірки Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області було визначено вид дисциплінарного стягнення, а саме звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.п. «є» п. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР. Зазначив, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм чинного законодавства, а тому вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення представників сторін та позивача, дослідивши зібрані по справі матеріали в сукупності за власним внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого дізнавача Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області згідно наказу начальника УМВС України в Черкаській області № 196 о/с від 05.08.2008 року  і мав спеціальне звання лейтенанта міліції.

Наказом Головного управління  Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області  № 323 о/с від 25.11.2009 року на підставі наказу № 1021 від 28.10.2009 року та подання від 09.11.2009 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за ст.64 п. «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Згідно наказу Головного управління  Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 1021 від 28.10.2009 року "Про порушення службової дисципліни, норм кримінально – процесуального законодавства України старшим дізнавачем Тальнівського РВ ГУМВС  ОСОБА_1 та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що  за грубе порушення вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Присяги працівника органів внутрішніх справ України, вимог ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України під час розгляду заяв громадянки ОСОБА_5, яке виразилось у невжитті вичерпних заходів щодо проведення повної, всебічної та об’єктивної перевірки, а також незаконному винесенні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, безвідповідальному та халатному ставленні до своїх службових обов’язків в ході розслідування кримінальної справи відповідно до п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого дізнавача Тальнівського РВ ГУМВС лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни.

 У висновку за матеріалами службової перевірки скарг громадянки ОСОБА_5 щодо неправомірних дій з боку слідчого СВ Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 від 23.10.2009 року зазначено, що 16.08.2009 року до Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області по спеціальній телефонній лінії 102 звернулась громадянка ОСОБА_5 з повідомленням про те, що в ніч з 15 на 16.08.2009 року в с. Лісове Тальнівського району, біля сільського ставка її неодноразово зґвалтували та нанесли тілесні ушкодження громадяни ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ще дві невідомі їй особи. За вказівкою оперативного чергового Тальнівського РВ ГУМВС на місце пригоди було направлено слідчо-оперативну групу в складі слідчого лейтенанта міліції ОСОБА_1, ДІМ капітана міліції Федоранка P.C., ДІМ лейтенанта міліції Гребінника О.М., о/у СКР старшого лейтенанта міліції Накопюк С.В.

Потерпіла громадянка ОСОБА_5 у своєму поясненні зазначила, що 15.08.2009 року близько 16 годин 30 хвилин їй зателефонував її знайомий ОСОБА_7 та запропонував поїхати на відкриття охоти, на що вона погодилась. Близько 17 години вона разом з громадянином ОСОБА_7 на його автомобілі приїхали на ставок, який розташований неподалік с. Лісове Тальнівського району. Біля ставка були два знайомі громадянина ОСОБА_7, одного і другого звали ОСОБА_10. Спочатку вони відпочивали і вживали спиртні напої, а потім через деякий час ОСОБА_7 з одним із ОСОБА_10, який орендує даний ставок, на човні попливли ловити рибу. На березі з нею залишився інший ОСОБА_10, який через деякий час став від неї вимагати, щоб вона вступила з ним в статеві стосунки. ОСОБА_5 відмовлялась від даної пропозиції після чого ОСОБА_10 застосував до неї фізичну силу затягнувши її в автомобіль, де зґвалтував. Наступного дня 16.08.2009 року ОСОБА_5 зґвалтував громадянин ОСОБА_7 з ОСОБА_10, який орендує ставок та ще з одним громадянином, прізвище якого їй не відомо, при цьому її жорстоко побили. Щоб приховати скоєний злочин вищевказані громадяни, які її ґвалтували, намагались втопити її в ставку. Через деякий час вона скористалась нагодою, втекла від ґвалтівників до села Лісове. Забігши в перший розташований двір, вона розповіла господарці двору, що її зґвалтували і побили попросивши останню, щоб та викликала швидку допомогу та працівників міліції. Коли приїхала швидка, вона розповіла лікарям про все, що з нею сталось і лікарі забрали її та повезли в ЦРЛ м. Тальне. По дорозі до міста в с. Веселий Кут швидку допомогу зупинили працівники міліції, які їхали до неї на виклик. ОСОБА_5 розповіла їм про все, що з нею сталось біля ставка і повідомила, що ґвалтівники досі залишились біля ставка с. Лісове. По прибуттю в ЦРЛ м. Тальне ОСОБА_5 про зґвалтування повідомила лікарям лікарні після чого її оглянули та госпіталізували. Через деякий час до неї в палату зайшов працівник міліції у форменому одязі на прізвище ОСОБА_1 По суті заданих ним питань вона пояснила, що її зґвалтували, однак слідчий ОСОБА_1 в нецензурній формі із застосуванням погроз вимагав від неї, щоб вона в письмовій формі заперечила свої свідчення стосовно її зґвалтування та написала зустрічну заяву, що немає жодних претензій, після чого вийшов з палати, а в цей час в палату зайшов ОСОБА_10, який орендує ставок та який її зґвалтував і став погрожувати фізичною розправою. Боячись за своє життя ОСОБА_5 під диктовку слідчого ОСОБА_1 написала зустрічну заяву, що не має претензій по факту нанесення їй тілесних ушкоджень, а не по факту її зґвалтування.

20.08.2009 року громадянка ОСОБА_5 звернулась до Тальнівського РВ з повторною заявою, в якій вказала факт її зґвалтування громадянами ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ще двома невідомими їй особами.

Згідно медичної карти стаціонарного хворого № 3866/955 від 16.08.2009 року, громадянка ОСОБА_5 поступила до Тальнівської ЦРЛ з діагнозом лікарів швидкої допомоги, а саме: численні забої та садна тіла, при госпіталізації лікарів ЦРЛ з діагнозом зґвалтування.

26.08.2009 року слідчим ОСОБА_1 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по обох зверненнях громадянки ОСОБА_5

18.09.2009 року прокурором Тальнівського району було скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту зґвалтування громадянки ОСОБА_5, яку виніс слідчий ОСОБА_1 і одночасно було порушено кримінальну справу № 1610900054 за ст. 152 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Також у висновку за матеріалами службової перевірки скарг громадянки ОСОБА_5 щодо неправомірних дій з боку слідчого СВ Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 від 23.10.2009 року зазначено, що протоколу огляду місця події ОСОБА_1 не складав, будь-яких речових доказів з місця пригоди не вилучав. На запитання, чому ОСОБА_1 не дав направлення для відбирання мазків у потерпілої громадянки ОСОБА_5 він пояснив, що вищевказана громадянка відмовилась писати заяву в зв’язку з тим, що її в лікарні оглядав досвідчений лікар-гінеколог.

Станом на 09.10.2009 року по вищевказаній кримінальній справі слідчим ОСОБА_1 практично виконано декілька слідчих дій. На запитання до ОСОБА_1 чому він досі не призначив біологічної експертизи по речах потерпілої, які було вилучено як речові докази, останній повідомив, що він за свою слідчу практику жодного разу не призначав таких експертиз і не знає як це зробити, коли він звертався до своїх колег слідчих Тальнівського РВ йому ніхто не допоміг. На момент проведення службової перевірки він збирався звернутися за допомогою в СУ ГУМВС.

Згідно довідки про рух кримінальної справи № 1610900054, яку надав помічник прокурора Тальнівського району Горбець С.О. службовою перевіркою встановлено,  що 16.08.2009 року будучи старшим СОГ слідчий СВ Тальнівського РВ ГУМВС лейтенант міліції ОСОБА_1 отримавши повідомлення від оперативного чергового Тальнівського РВ про зґвалтування та нанесення тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_5 виїхав на місце пригоди, що сталась біля ставка неподалік с. Лісове Тальнівського району, проте не виконав необхідних дослідних дій щодо фіксування слідів злочину, не виконав інших слідчих дій, як передбачено кримінально-процесуальним законодавством, віднісся до своїх службових обов'язків недобросовісно та проявив халатність.

З моменту порушення кримінальної справи № 1610900054 слідчим ОСОБА_1 до 06.10.2009 року практично не розслідувалась вищевказана кримінальна справа.

Також у висновку за матеріалами службової перевірки скарг громадянки ОСОБА_5 щодо неправомірних дій з боку слідчого СВ Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 зазначено, що в постанові про обрання мір запобіжного заходу громадянину ОСОБА_7 відсутні дати даної постанови, а також в самій підписці про невиїзд відсутні відомості про особу, яка дає вищезазначену підписку.

В протоколі допиту як підозрюваного громадянина ОСОБА_7 відсутні дати про складання даного протоколу, а також відсутні відомості про особу, яку допитувалось.

З матеріалів кримінальної справи № 1610900054 зникло пояснення дільничного інспектора міліції Тальнівського РВ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_13, яке було відібрано прокуратурою Тальнівського району, направлення в Уманське бюро СМЕ та вказівки прокурора району по даній кримінальній справі.

Таким чином, перевіркою було встановлено допущення позивачем грубих порушень службової дисципліни, що стало можливим унаслідок свідомого ігнорування вимог кримінально-процесуального законодавства, наказів та вказівок МВС України з даного питання.

На підставі вказаного висновку начальником Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області було внесено подання до звільнення з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України лейтенанта міліції ОСОБА_1 – старшого дізнавача групи дізнання Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області, в якому також зазначено, що за період роботи в займаній посаді позивач допускав порушення обліково-реєстраційної та службової дисципліни. Так, за допущені недоліки в роботі, наказом начальника УМВС від 12.06.2009 року №548, йому оголошено догану, іншим дисциплінарним наказом начальника Тальнівського РВ УМВС від 20.07.2009 року №87 позивач притягнутий до дисциплінарної відповідальності за безпідставне запізнення на роботу.

Крім того, згідно наказу №1021 від 28.10.2009 року, судом встановлено, що 14.01.2008 року за аналогічне порушення прокуратурою Тальнівського району на лейтенанта міліції ОСОБА_1 згідно п.а ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» складено адміністративний протокол, на підставі якого Придніпровським районним судом м. Черкаси ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.7 Закону України Закону України «Про боротьбу з корупцією» та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і  свободи людини та їх гарантії визначають  зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження  і забезпечення прав і свобод є головним обов'язком держави.      

 Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством  (ч. І ст. 19 Конституції України).

 Встановлені Конституцією України демократичні засади набувають певної якості в принципах, які виступають правовими імперативами дій суб'єктів права в усіх сферах державного і суспільного життя. У першу чергу це стосується  принципів законності, гуманності, справедливості, верховенства права, верховенства Конституції України, що відіграє важливу роль у зміцненні правопорядку в державі. Реалізацію конституційних приписів  у державі  щодо захисту  прав  людини  і громадянина покладено на правоохоронні органи.    

 Виходячи  із системного аналізу  конституційних норм, правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-ХІІ, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений  Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV, Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Загальна Декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Статтею 5 Закону України "Про міліцію" передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, тому для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходи незалежно від свого підпорядкування.      

 Разом з тим, Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 .

Відповідно до  п.10 Розділу ІІ зазначеного Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма правами та неухильно повинні  виконувати обов'язки, відповідальність, що випливає з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

  Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений  Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватись службової дисципліни, що має базуватись на високій свідомості та зобов’язує працівника міліції дотримуватись законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, додержуватися норм професійної та службової етики, стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою.      

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Зокрема в статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:

створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу;

набуттям високого рівня професіоналізму;

забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;

дотриманням законності і статутного порядку;

повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;

вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;

забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;

умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;

належним виконанням умов контракту про проходження служби.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Зокрема, згідно статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»  на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Контроль за додержанням установленого порядку проходження служби особами, зазначеними в пункті 76 Розділу ІІ  Положення, здійснюється Міністерством внутрішніх справ та його органами.

Мотивуючи позовні  вимоги, позивач посилається  на неправомірність  застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни  та вказує на порушення відповідачем порядку звільнення з ОВС.

Однак, суд не може погодитися  із  зазначеною думкою позивача, виходячи з  обставин, які  стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме, вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, що дістало вияв у допущенні грубих порушень службової дисципліни.

Спростовуючи позовні  вимоги, відповідач вказує, що ганебними є факти, коли позивач, замість вчинення всіх необхідних дій для встановлення істини по суті обставин, викладених в заявах ОСОБА_5 не вжив всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб винних у вчиненні злочину, і до їх покарання, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», статтей 3, 4, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про міліцію» міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана:

1) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

2) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;

3) приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

4) здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

5) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них;

6) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

7) проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких воно встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

8) виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;

9) розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

10) проводити криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;

11) виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;

12) забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію) і облік транспортних засобів та систематизацію відомостей про їх власників, проводити державний технічний огляд зареєстрованих транспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів;

13) давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функціонування цих об'єктів;

14) контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства; 

15) повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

16) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;

17) сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості; 

18) охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства;

19) забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;

20) охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;

21) у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров'я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування; 

211) здійснювати за рішенням суду привід осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, до протитуберкульозного закладу;

22) здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;

23) подавати у межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

24) подавати у межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування;

25) забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб, взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну;

26) забезпечувати в межах своїх повноважень додержання вимог закону, виконання та контроль за рішеннями сільських, селищних, міських рад з питань охорони громадського порядку, торгівлі, утримання тварин у домашніх умовах, додержання тиші в громадських місцях тощо, а також контролювати утримання в належній чистоті вулиць, прибудинкових територій і дворів у містах та інших населених пунктах; 

27) забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять;

28) забезпечувати згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу;

29) забезпечувати затриманим або заарештованим (взятим під варту) особам право на юридичний захист у порядку, передбаченому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

30) надавати допомогу державному виконавцю при проведенні виконавчих дій у випадках, передбачених законом.

Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV визначено, що  службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Так, судом встановлено, що позивач в порушення вимог кримінально-процесуального законодавства не провів огляду місця події, вказаного ОСОБА_5, детально не опитав ОСОБА_5, не призначив комплексної експертизи ОСОБА_5 та осіб, вказаних нею, як причетних до подій, викладених в заявах, тобто не вжив всіх заходів для встановлення істини за  фактами, наведеними у заявах ОСОБА_5, допускав інші порушення в роботі.

Також суд зазначає, що в своїх перших поясненнях під час судового розгляду справи позивач вказав, що не провів огляду місця події в зв’язку з тим, що місцевість, де стались події викладені в заявах ОСОБА_5, перебуває у приватній власності, власника якої позивач не знає, а тому не мав можливості провести вказану процесуальну дію без згоди власника.

В подальшому позивач змінив свої пояснення та наполягав, що не провів огляду місця події, оскільки йому не відомо, де саме стались події, про які йдеться в заявах ОСОБА_5

Проте, суд критично оцінює змінені пояснення ОСОБА_1, в зв’язку з тим, що вони спростовуються поясненнями позивача від 09.10.2009 року наданими під час проведення службової перевірки скарг громадянки ОСОБА_5 щодо неправомірних дій з боку слідчого СВ Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області лейтенанта міліції від 23.10.2009 року (а. с. 49 - 52), з яких вбачається, що позивач знав про місце події, прибув туди 16.08.2009 року  в складі оперативної групи, проте огляду місця події не провів.

Крім того, суд зазначає, що позивач не відібрав мазки, зразки слюни, крові, нігтів у ОСОБА_5 та осіб, вказаних нею, як причетних до зазначених подій, що призвело до зменшення доказової бази та неможливості встановлення істини по суті. Судово – медична експертиза по кримінальній справі № 1610900054 була призначена 22.10.2009 року іншим слідчим Тальнівського РВ УМВС – ОСОБА_14

Також суд зазначає, що заяви ОСОБА_5 містять вказівки про скоєння певними особами протиправних діянь, відповідальність за одне з яких передбачена частиною 1 статті 152 Кримінального кодексу України (зґвалтування), що належить до справ так званого приватно-публічного обвинувачення. Враховуючи порушення ОСОБА_5 питання про притягнення винних до кримінальної відповідальності та вимоги Кримінально-процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_5 від 16.08.2009 року (а. с. 68) з проханням не розглядати повідомлення від 16.08.2009 року по факту спричинення їй тілесних ушкоджень не є належною підставою для непроведення перевірки позивачем за заявами ОСОБА_5 про злочин  та  відмови в порушенні кримінальної справи.

Аналізуючи законодавство щодо порядку притягнення службовців до  відповідальності за дисциплінарні проступки,  суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, розгляд справи компетентним органом (посадовою особою), прийняття рішення за наслідками розгляду.

Відповідно до п.64 «є» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за службову невідповідність.

Згідно висновку за фактом звернення колишнього працівника ОВС ОСОБА_1 щодо неправомірності звільнення з органів внутрішніх справ та поновлення на службі, затвердженого в.о. начальника ГУМВС України в Черкаській області 21.12.2009 року, судом встановлено, що за час служби в органах внутрішніх справ позивач отримав 6 стягнень. За результатами службового розслідування проведеним 24-м ВВБ (в Черкаській області) СВБ ГУБОЗ МВС України (висновок від 23.10.2009 року), наказом ГУМВС від 28.10.2009 року №1021 старший дізнавач Тальнівського РВ ГУМВС лейтенант міліції ОСОБА_1 підлягав звільненню з органів внутрішніх справ за ст.64 п.є Положення. Службове розслідування проведене ІОС УКЗ ГУМВС (висновок від 29.10.2009 року) підтвердило факт неправомірних дій ОСОБА_1

15.11.2009 року позивач був ознайомлений з вищевказаним дисциплінарним наказом під власний підпис. Бажання ознайомитися із відповідними висновками службових розслідувань він не вияв.

18.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУМВС з рапортом, в якому оскаржив прийняте 24-м ВВБ (в Черкаській області) СВБ ГУБОЗ МВС України відносно нього рішення. За результатами додаткової перевірки, проведеної ІОС УКЗ ГУМВС було встановлено, що підстав для перегляду законності рішень відносно дій ОСОБА_1 не вбачається. Останньому надано відповідь від 21.12.2009 року за вих.№ 14/і-В-340.

25.11.2009 року ОСОБА_1 прибув до УКЗ ГУМВС разом з заступником начальника відділу з кадрового забезпечення Тальнівського РВ УМВС майором міліції ОСОБА_15, здав посвідчення та особистий жетон і наказом ГУМВС №323 о/с був звільнений з ОВС в запас ЗС України за ст.64 п.є Положення. В день звільнення під власний підпис отримав військовий квиток, трудову книжку та відповідний витяг з наказу. Цього ж дня позивач звернувся до керівництва ГУМВС з рапортом, в якому оскаржив процедуру свого звільнення з органів внутрішніх справ. Відділом комплектування УКЗ ГУМВС ОСОБА_1 була надана відповідь від 16.12.2009 року №14/17-924-рп про те, що останній звільнений у відповідності до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що накази № 323 о/с від 25.11.2009 року та № 1021 від 28.10.2009  року є правомірними, оскільки при їх прийнятті відповідачем не було порушено встановлений порядок накладення дисциплінарних стягнень, а саме, від позивача було витребувано пояснення з приводу обставин, що стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення (а.с. 49 – 52), позивач був ознайомлений з наказом № 1021 від 28.10.2009  року (а.с. 92), в якому було конкретизовано які саме порушення і коли були допущені ним.

Таким чином, суд дійшов висновку про  відсутність підстав  для  задоволення позовних вимог про визнання нечинними та скасування наказів № 323 о/с від 25.11.2009 року, № 1021 від 28.10.2009  року та  поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України.

Щодо визнання дій Тальнівського РВ ГУМВС в Черкаській області в частині внесення подання  від 16.11.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ протиправними, суд зазначає, що подання до звільнення з органів внутрішніх справ не є рішенням в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не змінює прав та обов’язків позивача, не створює правових наслідків, а містить лише думку керівництва Тальнівського РВ ГУМВС України в Черкаській області і є лише пропозицію щодо звільнення позивача. Разом з тим, суд зазначає, що право внесення такого подання передбачено чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно  до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та  заперечення, крім  випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.    

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 79, 86,  94, 97, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,      

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 16 березня 2010 року.

Головуючий                                       С.О. Кульчицький