ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 24 березня 2010 року                                                                             Справа № 2а-319/10/2370                                                                        

 12 год. 00 хв.                                                                                                                   м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого –  судді  Кульчицького С.О.,

при секретарі – Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача –  Рябокінь З.Р. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом  державної податкової інспекції в м. Черкаси до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Черкаси звернулась до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 1944 грн. 80 коп. податкового боргу, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 1774 грн. 80 коп. та збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 170 грн.

В обґрунтування позовних  вимог позивач зазначив, що відповідач, в порушення вимог Указу Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 28.06.1999р. №746/99 (далі-Указ Президента України) та Законів України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ та «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181  зобов’язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати податки, збори та нараховані штрафні санкції. Відповідач свій обов’язок не виконував належним чином, внаслідок чого утворився податковий борг в сумі 1944 грн. 80 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач до зали судового засідання не з'явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (витяг станом на 15.02.2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову,  всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Черкаської міської ради 22.08.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 608/29-039Ф  від 25.02.2008 року  відповідач взятий на облік в органах державної податкової служби 25.02.2008 року за № 16913.

На підставі заяви ОСОБА_2 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, відповідачу було видано свідоцтво НОМЕР_2, згідно якого він є платником єдиного податку.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (№727/98) від 03.07.1998 р. (надалі за текстом – «Указ»), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Пунктом другим Указу визначено, що ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно з даними заяви відповідача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 15.12.2008 року відповідач обрав в якості виду підприємницької діяльності таксі.

Рішенням Черкаської міської ради від 11.11.2008 року № 4-677 затверджено розміри ставок та перелік окремих видів підприємницької діяльності, що здійснюються на умовах сплати єдиного податку.

Згідно цього рішення фізичні особи-підприємці за  інші автомобільні пасажирські перевезення (таксі до 5 осіб) сплачують єдиний податок в розмірі 160 грн., щомісяця.

За даними облікової картки платника податків станом на 31.12.2009 року недоїмка відповідача по сплаті єдиного податку з 04.02.2009 року по 20.11.2009 року із врахуванням переплати складає 1774 грн. 80 коп.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що на момент розгляду адміністративної справи у відповідача існує податковий борг перед бюджетом по збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 170 грн.

Відповідно до акту №      3252/17-111  від 12.03.2009 року судом встановлено, що відповідач в порушення ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» та п. п. 9,10  Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999 року, не подав розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища за 4 квартал 2008 року терміном подання до 09.02.2009 року.

На підставі вказаного акту та згідно з ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн., про що ДПІ у м. Черкаси винесено податкове повідомлення – рішення № 0027121701/0  від 12.03.2009 року.

Зазначене податкове повідомлення – рішення було направлено боржнику, проте повернуте на адресу відправника та відповідно до акту № 182 від 19.03.2009 року розміщено на дошці податкових оголошень (повідомлень) 19.03.2009 року, відповідно.

Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача, узгоджена, проте не сплачена та складає 1944 грн. 80 коп. (170 грн. (по рішенню № 0027121701/0  від 12.03.2009 року) + 1774 грн. 80 коп. (сума податкового боргу по єдиному податку).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/1022 від 12.02.2009 року та другу податкову вимогу № 2/8604 від 06.07.2009 року.

Вказані податкові вимоги згідно переліків податкових вимог, податкових повідомлень-рішень, що були відправлені поштою та повернулися у зв’язку з неможливістю вручення і розміщені на дошці податкових оголошень (повідомлень) № 314 та № 456 були розміщені на дошці податкових оголошень(повідомлень) 03.06.2009 року та 24.07.2009 року, відповідно.

В зв’язку з несплатою у встановлені строки зазначеного податкового боргу відповідачем, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була зареєстрована податкова застава № 8473288 від 18.02.2009 року.

 Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ) податкове  зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України, передбачає особливий порядок оподаткування суб’єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку.  Крім того, єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1999 № 1251-ХІІ. Таким чином, терміни подачі розрахунку про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.

Відповідно до пункту п’ятого Указу суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII однією з функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій є звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Виходячи із зазначених норм, суд приходить до висновку, що сплата єдиного податку не пов’язана з отриманням доходу, отже єдиний податок відповідачем повинен сплачуватись.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»   встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, а саме у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

 Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки податкове зобов'язання відповідача не було сплачене в установлені строки, таке зобов'язання визнається судом податковим боргом.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу. Пунктом  8.2.2. ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

В свою чергу, п. 11 ст.10 Закону України «Про державну  податкову службу  в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ передбачено право податкових органів подавати до судів позови до підприємств, установ,  організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими  фондами,  за  рахунок  їх  майна.

Згідно даних ДПІ у м. Черкаси податковий борг у сумі 1944 грн. 80 коп. відповідачем на момент розгляду справи в суді не сплачено, а отже, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення його з відповідача.

Відповідно  до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та  заперечення, крім  випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (18018, АДРЕСА_1,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету через  державну податкову інспекцію у м. Черкаси (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) податковий борг в сумі 1944 (одна тисяча дев’ятсот сорок чотири) грн. 80 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                                  С.О. Кульчицький