ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 березня 2010 року                           справа № 2а-113/10/2370

15 год. 15 хв.                                 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

при секретарі – Лисенко С.С.,

за участю:

прокурора Кондри Г.О.,

представника Смілянського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області Чумак В.В. – за довіреністю,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – за договором про надання правової допомоги,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Смілянського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся з позовом Смілянський міжрайонний прокурор в інтересах Смілянського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області, в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в розмірі 2 521 грн. 14 коп.

    Прокурор та представник Смілянського міськрайонного центру зайнятості у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Смілянського міськрайонного центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю в розмірі 2 521 грн. 14 коп. з мотивів порушення відповідачем вимог статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III. При цьому вони зазначили, що ОСОБА_2 як застрахована особа, зареєстрована в установленому законом порядку як безробітна, зобов'язана була своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, а саме, що вона в період перебування на обліку в Смілянському міськрайонному центрі зайнятості як безробітна, в установленому порядку зареєстрована як фізична особа-підприємець.  Тому сума виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 2 521 грн. 14 коп. ОСОБА_2 внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання, стягується з відповідача відповідно до законодавства України з моменту виникнення таких обставин.

    В заперечення позовних вимог відповідач зазначила, що підприємницькою діяльністю не займалася з моменту реєстрації її як суб’єкта підприємницької діяльності, доходу не отримувала.

    Заслухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

    Суд зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно керуватися Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III.

    Стаття 4 Основ, як вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, встановлює страхування на випадок безробіття.

    Зокрема стаття 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) передбачено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

    Статтею 11 Основ встановлено визначення страхового випадку, як події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

    Стаття 25 Основ встановлює види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до яких, зокрема, відноситься допомога по безробіттю та матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї.

    Стаття 30 Основ передбачає, що сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

    Відповідно до частин 1, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, зазначається, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи  відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 7 Закону № 1533-III визначені види забезпечення та соціальні послуги до яких відносяться: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» є зокрема: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

    Судом встановлено, що 31.07.2007 р. відповідач звернулася з заявою до Смілянського міськрайонного центру занятості про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що як суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрована і трудовою діяльністю не займається. У зв’язку з наданням відповідачеві статусу безробітної особи, Смілянським міськрайонним центром занятості були виплачені кошти як допомога по безробіттю в сумі 2 521 грн. 14 коп.

    Позивачем була проведена перевірка достовірності даних безробітних, на основі яких ґрунтується надання особам статусу безробітного та призначення їм матеріального забезпечення на випадок безробіття, та встановлено, що відповідач, перебуваючи на обліку в Смілянському міськрайонному центрі занятості, за даними державного реєстратора була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності 06.01.1999 р.

    Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не виконала вимоги статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме – не подала відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема не повідомила, що на момент надання їй статусу безробітної та на період виплати допомоги по безробіттю була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, а тому позов Смілянського міськрайонного центру занятості Черкаської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, підлягає задоволенню.

Щодо заперечення ОСОБА_2 та її представника проти позову з тих мотивів, що відповідач підприємницькою діяльністю з моменту її реєстрації як суб’єкта господарювання не займалася, доходів не отримувала, а тому не відносилася до зайнятого населення, суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (далі – Закон № 803-XII) зайнятість визначена як діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до вимог пункту «б» частини 3 статті 1 Закону № 803-XII в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах в тому числі громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що діяльність фізичної особи-підприємця, що набув цього статусу в установленому законом порядку, здійснюється з метою отримання прибутку на власний ризик, яка, як правило, приносить дохід в грошовій чи іншій формі. А тому ця категорія громадян відноситься до зайнятого населення, що самостійно забезпечує себе роботою.

    На підставі викладеного, керуючись статтями 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позовні вимоги Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Смілянського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів – задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Смілянського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 2 521 (дві тисячі п’ятсот двадцять одну) грн. 14 коп.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, а у випадку відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                             С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 18 березня 2010 року.