Справа № 2-а-8843/10/2270/8
ПОСТАНОВА
Іменем України
« 11» лютого 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі колегії суддів: головуючого - судді Святецького В.В.,
суддів Романішина В.Л., Гнап Д.Д.,
при секретарі Розумняк О.В.,
з участю представника позивача Барабаш М.А..
представника третьої особи Мацко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Адамс» до Державного комітету України з Державного матеріального резерву, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВІКО», про скасування розпорядження ,-
ВСТАНОВИВ :
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що розпорядженням (наряд) №247/5 від 15.05.2008 року, виданого Державним комітетом України з матеріального резерву, зобов'язано ВАТ «Адамс» відпустити (відвантажити) ДП «Ресурспостач» матеріальні цінності - жерсть білу в кількості 72,5 тони та ящики із гофрокартону в кількості 29,0 тисяч одиниць.
Позивач вважає, що вказане розпорядження видане з порушенням вимог закону, не відповідає дійсності, та підлягає скасуванню,. Тому позивач просить суд скасувати розпорядження (наряд) №247/5 від 15.05.2008 року, виданого Державним комітетом України з матеріального резерву.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі з наведених в позовній заяві підстав. При цьому пояснила, що договір відповідального зберігання матеріальних цінностей між ВАТ «Адамс» та Держкомрезервом України не укладався, коштів за зберігання матеріальних цінностей позивач не отримував. За час довготривалого перебування на зберіганні жерсть та ящики з гофрокартону почали псуватись, а тому позивачем їх було використано для потреб власного виробництва.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав письмові заперечення по справі. Проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позивних вимог позивача. Наряд № 247/5 був виданий 15.05.2008 року, а ВАТ «Адамс» звернувся із адміністративним позовом 05.10.2009 року, тобто з пропущенням передбаченого ст. 99 КАС України строку звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Представник третьої особи також заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні.
Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд визнає позов обгрунтованим та підлягаючим задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
В силу ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах компетенції та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії), безсторонньо(неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що на відповідальному зберіганні у ВАТ «Адамс» перебували матеріальні цінності державного резерву – жерсть біла у кількості 72,5 тони та ящики із гофрокартону в кількості 29,0 тисяч одиниць.
21 квітня 2008 року між Державним підприємством «Ресурспостач», що діє від імені Держкомрезерву України, та ТОВ «ВВІКО» укладено попередній договір № 4-3011, а 5 травня 2008 року договір № 1-3011 купівлі-продажу матеріальних цінностей державного резерву в тому числі цінностей, що перебували на відповідальному зберіганні у ВАТ «Адамс» – жерсть біла у кількості 72,5 тони на суму 100390,03 грн. без ПДВ та ящики із гофрокартону в кількості 29,0 тисяч одиниць на суму 13088,57 грн. без ПДВ.
Згідно акту планової перевірки від 14 травня 2008 року «Про результати планової перевірки з питань наявності, якісного стану, умов зберігання» обліку, звітності та руху матеріальних цінностей мобрезерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ «Адамс», складеного контрольно-ревізійним відділом Західною регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України, встановлено відсутність розброньованих матеріальних цінностей мобрезерву.
15 травня 2008 року Державним комітетом України з матеріального резерву видано розпорядженням (наряд) №247/5, яким зобов'язано ВАТ «Адамс» відпустити (відвантажити) ДП «Ресурспостач» матеріальні цінності - жерсть білу в кількості 72,5 тони та ящики із гофрокартону в кількості 29,0 тисяч одиниць.
Згідно із п. 6 ст. 8 Закону України «Про державний матеріальний резерв» нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом є обов'язковими для міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, постачальників і відповідальних зберігачів незалежно від форм власності.
Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву» від 08.06.2006 № 810 рішення Держкомрезерву, прийняті в межах його повноважень, є обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
За змістом ст. 2 Закону України від 24.01.1997 року № 51/97-ВР "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву; відпуск матеріальних цінностей з державного резерву - реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку; освіження запасів державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; розбронювання матеріальних цінностей державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву без наступного їх повернення; самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
В силу п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей. У разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Державним комітетом України з матеріального резерву безпідставно видано розпорядженням (наряд) №247/5 від 15.05.2008 року про зобов'язання ВАТ «Адамс» відпустити (відвантажити) ДП «Ресурспостач» матеріальні цінності - жерсть білу в кількості 72,5 тони та ящики із гофрокартону в кількості 29,0 тисяч одиниць, оскільки станом на 14 травня 2008 року на відповідальному зберіганні ВАТ «Адамс» були відсутні зазначені матеріальні цінності.
Акт перевірки наявності на відповідальному зберіганні ВАТ «Адамс» матеріальних цінностей державного резерву складено посадовими особами контрольно-ревізійним відділом Західною регіону Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України, а тому суд вважає, що відповідач зобов’язаний був знати про відсутність матеріальних цінностей та прийняти відповідні заходи реагування, передбачені ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", а не видавати розпорядження на відпуск неіснуючих матеріальних цінностей.
Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови в позові є безпідставними, оскільки в силу ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Представником позивача доведено, що про існування розпорядженням (наряд) №247/5 , виданого 15 травня 2008 року Державним комітетом України з матеріального резерву, ВАТ «Адамс» стало відомо лише 22 червня 2009 року, коли ТОВ «ВВІКО» звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ВАТ «Адамс». Доводи представника позивача представником відповідача не спростовані.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому підстав для застосуванням вимог ст. 100 КАС України не має.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 7 1, 122, 86, 158- 163, 167, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Розпорядження (наряд) Державного комітету України з Державного матеріального резерву за № 247/5 від 15 травня 2008 року, яким зобов'язано ВАТ «Адамс» відпустити (відвантажити) ДП «Ресурспостач» матеріальні цінності: жерсть білу в кількості 72,5 тони та ящики із гофрокартону в кількості 29,0 тисяч одиниць - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 19 лютого 2010 року.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)