КОПІЯ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2010 року Справа №2а-13857/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Верба І.О.
при секретарі Дєговцові І.О.
за участю представників:
позивача Малєтова Н.О.
відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу
за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулось до адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області з позовними вимогами про зобов’язання відповідача включити до акту щомісячної звірки витрати по особовій справі потерпілого ОСОБА_2, якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01 липня 2009 року по 01 жовтня 2009 року в сумі 774,60 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем виплачено пенсійні виплати потерпілому ОСОБА_2, які мають бути прийняти до заліку витрат. На думку позивача у спірних правовідносинах виплачені суми пенсії по інвалідності, державної адресної допомоги та витрати на їх доставку мають бути відшкодовані відповідачем шляхом включення в акт заліку для подальшого відшкодування на централізованому рівні.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі, зазначивши, що до відповідача не надходили відповідні акти звірки, а лише лист позивача щодо суми заборгованості по виплаченим пенсіям потерпілих. Заявлені суми включають як розмір основного розміру пенсії 46,74 грн., так і державну адресну допомогу в розмірі 685, 26 грн. та підвищення до пенсії в розмірі 42, 69 грн. Однак, державна адресна допомога та підвищення мають виплачуватись із державного бюджету, крім того, позивач застосував неналежний спосіб захисту порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у липні 2009 року – вересні 2009 року сплатив ОСОБА_2 суми основного розміру пенсії 46,74 грн. (по 15.58 грн. щомісячно), державну адресну допомогу в розмірі 685, 26 грн. (по 228,42 грн. щомісячно) та підвищення до пенсії в розмірі 42, 69 грн. (по 14,20 грн. щомісячно).
Між позивачем та відповідачем за спірний період складались акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілим, яким виплачено пенсії по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання для подальшого відшкодування. Громадянин ОСОБА_2 отримав каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території РСФСР.
Вирішуючи справу по суті, суд зазначає, що статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).
При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинити втрату працездатності» (надалі Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Суд дійшов висновку, що в розглянутому спорі страховиком, який має виплачувати основний розмір пенсії та витрати по її доставці особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України – відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Разом з тим, обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права суд вважає частково таким, що не відповідає змісту прав Управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 № 5-4/4 (далі Порядок №5-4/4 ), не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно з пункту 4 цього Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативних документів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійному фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 року № 265 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення). Виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Щомісячна державна адресна допомога та підвищення до пенсії не визначені у переліку витрат, що відшкодовується відповідно до Порядку №5-4/4. У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 20 березня 2007 року по справі №21-1087, яка розглянута у порядку провадження за винятковими обставинами справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми, та підтверджена наступними судоми рішеннями Верховного суду України по зазначеній категорії спорів.
Щодо доводів відповідача про джерела сплати державної адресної допомоги із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 року №1215, суд зазначає, що норми вищевказаної постанови №1214 не застосовуються при наданні щомісячної державної адресної допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) І.О. Верба
Постанову складено у повному обсязі 17 березня 2010 року
З оригіналом згідно Суддя І.О.Верба
Постанова не набрала законної сили станом на 17 березня 2010 року Суддя І.О. Верба