КОПІЯ
УХВАЛА
30 березня 2010 року Справа №2а-4152/10/0470
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба І.О., розглянувши у місті Дніпропетровську матеріали
адміністративного позову ОСОБА_1
до Приморського районного суду Запорізької області
про визнання рішення недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
29 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із адміністративним позовом до Приморського районного суду Запорізької області з позовними вимогами про визнання недійсним рішення Приморського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2006 року про обмеження дієздатності ОСОБА_1.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 08 лютого 2006 року, яким його обмежено у цивільній дієздатності, позивач просить визнати зазначене рішення недійсним.
В обґрунтування позову зазначено, що суддя не мав підстав за поданою заявою відкрити провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження за поданою позовною заявою, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.
Відповідно до статей 126, 129 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, с удді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Виходячи з викладених норм, суддя, як особа, яка здійснює правосуддя, не може бути суб’єктом оскарження (відповідачем), в зв’язку з тим, що існує інший встановлений законом порядок виправлення помилок, які мали місце при здійсненні правосуддя.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про судоустрій України» суди здійснюють правосуддя самостійно, а судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються тільки закону. Втручання в здійснення правосуддя, вплив на суд або суддю забороняється.
Також, згідно П останови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6, у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про оскарження в адміністративному позові процесуальної діяльності судді, що може бути окремою підставою для перегляду рішень у справі, однак не може бути предметом спору в адміністративній справі.
Позовна вимога направлена на скасування судового рішення, однак перегляд рішень суду здійснюється у встановленому процесуальним законом порядку.
У висновках Конституційного Суду України, наведених у пункті 4.2. мотивувальної частини Рішення від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 Цивільно-процесуального Кодексу України) визначено, що правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства .
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 18, 106, 107, 109, 160, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №2а-4152/10/0470 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморського районного суду Запорізької області про визнання рішення недійсним.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня її отримання та подальшої подачі апеляційної скарги протягом десяті днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) І.О. Верба
З оригіналом згідно Суддя І.О. Верба
Ухвала не набрала законної сили станом на 30 березня 2010 року Суддя І.О. Верба