Категорія № 2.33
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року Справа № 2а-1021/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.
при секретарі –Кір`ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом МПП «Стройенерго» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про скасування наказу,-
Встановив:
9 лютого 2010 року позивач МПП «Стройенерго» звернувся до суду з позовом до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, в якому послався, що наказом відповідача № 6-Л від 26 червня 2009 року затверджено перелік суб’єктів господарювання, яким анульовано видані відповідачем ліцензії на будівельну діяльність, у тому числі така ліцензія була анульована і щодо позивача у зв’язку з тим, що 22 травня 2009 року під час перевірки відповідачем дотримання позивачем ліцензійних умов було встановлено факт відсутності позивача за його юридичною адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, 10/9, що є порушенням вимог Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Постанови Кабінету Міністрів України №1396 від 5.12.2007 року « Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», про що складено акт № 13, який і став підставою для видання вказаного наказу. Позивач вважає, що відомості про відсутність позивача за юридичною адресою не відповідає дійсності, крім того, сама перевірка проведена з порушенням встановленого порядку проведення таких перевірок, без належного повідомлення позивача про цю перевірку, також порушено порядок розгляду питання про анулювання ліцензії. Тому позивач просив скасувати зазначений наказ №6-Л від 26 червня 2009 року в частині п.3 наказу п. 1 додатку 3 та визнати його в цій частині нечинним.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, послався, що перевірка проводилася з дотриманням встановленого порядку проведення таких перевірок, в акті зазначені відомості про порушення позивачем Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Постанови Кабінету Міністрів України №1396 від 5.12.2007 року « Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», у вигляді відсутності позивача за юридичною адресою, які були встановлені під час перевірки, порядок розгляду питання про анулювання позивачеві ліцензії дотримано, повідомлення на ім’я позивача в установленому порядку надсилалися, однак поштою вони повернуті у зв’язку з відсутністю позивача, просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини у сфері будівництва регулюються Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України "Про основи містобудування", Законом України «Про планування і забудову територій", Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
У ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основи містобудування» вказується, що державне регулювання у сфері містобудування полягає в контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.
Відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. N 1434, Державна архітектурно-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується.
Основним завданням Держархбудінспекції є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва та виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Згідно до ст. 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
У відповідності зі ст. 2. Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» д ія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.
Ст. 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що ліцензії підлягають переоформленню у випадках, якщо має місце :
зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця;
зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - підприємця;
зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в статті 9 цього Закону.
У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом з ліцензією, що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.
Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дати надходження заяви про переоформлення ліцензії та документів, що додаються до неї, зобов'язаний видати переоформлену на новому бланку ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії.
У разі переоформлення ліцензії у зв'язку із змінами, пов'язаними з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, зазначеного в статті 9 цього Закону, якщо ця зміна пов'язана з намірами ліцензіата розширити свою діяльність, ліцензія переоформляється в порядку і в строки, передбачені для видачі ліцензії.
Одночасно з переоформленою на новому бланку ліцензією орган ліцензування на підставі даних ліцензійного реєстру безкоштовно видає ліцензіату засвідчені ним копії такої ліцензії.
У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня.
Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася, у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України.
За переоформлення ліцензії справляється плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за переоформлення ліцензії зараховується до Державного бюджету України.
Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи про переоформлення ліцензії, може провадити свою діяльність на підставі довідки про прийняття заяви про переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про переоформлення ліцензії.
Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.
Згідно зі ст. 17 цього Закону л іцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.
На підставі документів, поданих ліцензіатом до органу ліцензування, орган ліцензування може прийняти рішення про анулювання ліцензії у строки, передбачені цим Законом.
Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, на який видана ліцензія.
Відповідно до цього Закону та Закону України «Про основи містобудування» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1396 від 5.12.2007 року « Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», якою було затверджено Порядок ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві.
П. 3 цього Порядку передбачає, що ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - орган ліцензування).
При органі ліцензування утворюється ліцензійна комісія, що діє на підставі положення, затвердженого в установленому порядку Мінрегіонбудом.
П. 17 вказаного Порядку передбачено, що переоформлення виданої ліцензії здійснюється органом ліцензування у разі зміни:
найменування юридичної особи (якщо така зміна не пов'язана з реорганізацією) або прізвища, ім'я та по батькові фізичної особи (підприємця);
місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи (підприємця).
Для переоформлення ліцензії заявник зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати виникнення підстав для її переоформлення подати органу ліцензування:
ліцензію, яка підлягає переоформленню;
копії свідоцтва про державну реєстрацію та довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Одночасно з переоформленням ліцензії орган ліцензування видає засвідчені ним копії ліцензії з додатками для кожного відокремленого структурного підрозділу, який провадить будівельну діяльність.
Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася.
У п. 20 зазначеного Порядку передбачено право органу ліцензування анулювати видану ліцензію, підставою для анулювання ліцензії є:
заява суб'єкта будівельної діяльності про анулювання ліцензії;
рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи (підприємця);
акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії;
акт про невиконання рішення органу ліцензування про усунення порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень;
акт про повторне протягом року порушення суб'єктом будівельної діяльності ліцензійних умов провадження будівельної діяльності або вимог нормативно-правових актів;
акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;
акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
акт комісії з розслідування причин аварії на будівництві об'єкта, що призвела до загибелі людей або тяжких екологічних наслідків;
неможливість суб'єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов;
акт про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.
Прийняття рішень органом ліцензування про анулювання ліцензії здійснюється за результатами розгляду зазначених питань на засіданні ліцензійної комісії
Судом встановлено, що позивач є створеним та зареєстрованим у встановленому порядку суб’єктом господарювання за юридичною адресою м. Луганськ, вул. Оборонна, 10/9, який на підставі ліцензії №117411 від 3 червня 2005 року має право виконувати певні будівельні роботи.
Наказом відповідача № 6-Л від 26 червня 2009 року затверджено перелік суб’єктів господарювання, яким анульовано видані відповідачем ліцензії на будівельну діяльність, у тому числі була анульована і ліцензія щодо позивача, у зв’язку з порушенням позивачем ст.ст. 16,17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 1396 від 5 грудня 2007 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Вказані обставини підтверджуються ліцензією №117411 від 3 червня 2005 року, наказом відповідача № 6-Л від 26 червня 2009 року.
Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було достатніх підстав для видання наказу про анулювання зазначеної ліцензії, виданої позивачеві.
Судом встановлено, що підставою для видання вказаного наказу став акт № 13 від 22 травня 2009 року, в якому у якості вказаних порушень зазначено, що позивач не знаходиться за місцем своєї юридичної адреси, його фактичне місце знаходження не встановлено.
Суд вважає, що зазначені відомості стосовно місця знаходження позивача в акті внесені поспішно, без відповідної перевірки цього факту.
Позивач посилається, що він знаходиться за юридичною адресою, зазначеної у ліценції, цю адресу не міняв, а тому підстав для внесення змін та переоформлення ліцензії немає.
З наданих позивачем документів, пов’язаних з господарською діяльністю позивача протягом всього 2009 року, вбачається, що вся діяльність, сплата податків та інших обов’язкових внесків, та переписки з приводу її проведення проводилася за зазначеною юридичною адресою позивача м. Луганськ, вул. Оборонна, 10/9.
Ці посилання позивача відповідачем не спростовано та не надано безспірних доказів наявності факту відсутності позивача за місцем юридичної адреси.
Посилання відповідача на те, що під час перевірки діяльності позивача 22 травня 2009 року, позивача за юридичною адресою не було, та що листи, які надсилалася йому з приводу перевірки та розгляду наслідків цієї перевірки поверталися поштою у зв’язку з відсутністю позивача, на увагу не заслуговує, оскільки, як убачається з поштового повідомлення про повернення відповідачеві листа, воно повернуто у зв’язку з закінченням строку зберігання його на пошті, а не у зв’язку з відсутністю позивача за зазначеною адресою. Крім того, враховуючи характер та напрями діяльності позивача, визначені його статутом, будівельні роботи виконуються ним за місцем знаходження замовника, а не за юридичною адресою позивача. Тому сам по собі факт того, що працівники відповідача у день перевірки не застали представника позивача за юридичною адресою, не свідчить про зміну позивачем свого місця знаходження про що він у встановленому порядку мав повідомити відповідача та прийняти заходи по переоформленню ліцензії.
Таким чином, суд вважає, що підстав для вирішення питання про внесення змін та переоформлення ліцензії у позивача не було, а тому у відповідача не було підстав для прийняття рішення про анулювання ліцензії відповідача з зазначених підстав.
Що стосується посилань позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки та порядку розгляду питання щодо анулювання виданої йому ліцензії, то в цій частині вони не знайшли свого підтвердження.
Судом встановлено, що і перевірка, і вирішення питання про анулювання ліценції проведені з дотриманням законодавства з цього приводу.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню та визнанню нечинним в частині, що стосується позивача у зв’язку з тим, що підстави для його прийняття не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 24 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 29 березня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги МПП «Стройенерго» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області про скасування наказу задовольнити .
Скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області № 6 –Л від 26.06.2009 року в частині Наказу п.3, п.1 Додатку 3 і визнати його у цій частині нечинним.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 29.03.2010 року.
СУДДЯ: Островська О.П.