АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці 21 квітня 2009 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Станковської Г.А.
суддів Давнього В.П.
Кифлюка В.Ф.
при секретарі Гавалешко П.С.
за участю прокурора Хомицької Т.Б.
адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2006 року.
Цим вироком: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернівці, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, раніше судимий вироком Ленінського районного суду м. Чернівці від 23 червня 1999 року за ст. 140 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі, вироком Ленінського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2002 року за ст. ст. 185 ч.2, 71 КК України на один рік п'ять місяців і 23 дні позбавлення волі, -
- засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
Справа № 11-115/09 р. Головуючий у І інстанції
Категорія: ст.186 ч.2 ОСОБА_6
КК України Доповідач: Станковська Г.А.
Міра запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишена підписка про невиїзд. Зараховано ОСОБА_5 в строк відбуття покарання час його тримання під вартою з 11 по 14 серпня 2006 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець м. Чернівці, росіянин, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, охоронець поліклініки ЗСМ №2, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий, -
- засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Міра запобіжного заходу залишена підписка про невиїзд.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за те, що вони 10 серпня 2006 року біля 21-30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_3, відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_7 майно потерпілої ОСОБА_8, а саме: мобільний телефон «ЛЖ В 2100» вартістю 554 грн. та зарядний пристрій до мобільного телефону, вартістю 25 грн., на загальну суму 579 грн., заподіявши потерпілій матеріальну шкоду.
На вказаний вирок адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 подала апеляцію в якій просить вирок суду скасувати, а справу відносно її підзахисного закрити за недоведеністю його участі у скоєнні злочину, оскільки, на її думку, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та не відповідають фактичним обставинам справи.
Засуджений ОСОБА_5 у своїй апеляції просить вирок суду стосовно нього скасувати, а справу закрити за недоведеністю його участі у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України. Крім того, вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у скоєнні злочину не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не заперечував проти направлення справи на додаткове розслідування, захисників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які підтримали доводи своїх апеляцій і не заперечували проти направлення справи на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи без проведення часткового судового слідства, оскільки привід для доставки потерпілих ОСОБА_8 не був виконаний та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів судової палати у кримінальних справах вважає, що вказані апеляції підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, органом слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення в тому, що вони вступивши між собою у попередню змову 10.08.2006 року приблизно в 21 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_3, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, відкрито, з корисливих спонукань, а ОСОБА_5 ще і повторно, викрали у ОСОБА_7 майно ОСОБА_8, а саме мобільний телефон '' ЛЖ-В-2100'' вартістю 554 грн. та зарядний пристрій до нього, вартістю 25 грн., після чого з місця скоєння злочину скрилися, чим завдали потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 579 грн.
Районний суд, розглядаючи справу, встановив фактичні обставини справи, але дослідженим доказам дав невірну юридичну оцінку, що призвело до невірного застосування кримінального закону.
В основу обвинувального вироку покладені покази потерпілого ОСОБА_7 і тільки в тій їх частині, що стосувались вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , але не зроблений аналіз показів, який доводить, що вони були непослідовними на протязі всього як досудового, так і судового слідства і усунути їх під час апеляційного розгляду також не було можливості.
У відповідності до вимог ст. 22 КПК України органи досудового слідства зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, та обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в процесі досудового слідства ці вимоги закону не були виконані в повному об’ємі, в результаті чого окремі обставини, важливі для правильного вирішення справи, не виявлені.
Так, як видно з матеріалів кримінальної справи, ні на досудовому слідстві, ні в суді не було належним чином досліджено питання про дійсну суму заборгованості ОСОБА_7 перед ОСОБА_4 та вартість мобільного телефону, який був відданий в залог. Не перевірений факт вимагання грошей чи телефону у потерпілого ОСОБА_7 саме ОСОБА_4 та чи давав він вказівки ОСОБА_5 з цього приводу. Не усунуті також і суттєві розбіжності в показах потерпілого та показах свідків в тій частині чи від'їжджав ОСОБА_4 і чи заходив разом з ОСОБА_5 до помешкання потерпілого. Не в повній мірі з'ясовано питання і про дії ОСОБА_5 під час розмови з ОСОБА_8 в помешканні останньої.
Тому виникла необхідність проведення додаткових слідчих дій з використанням можливостей досудового слідства для повного та всебічного дослідження обставин інкримінованого злочину, з'ясуванню питання про суб'єктивну сторону діяння, вчиненого кожним з підсудних.
Досудовим слідством та судом не розкрито суті зазначених в обвинуваченні мотивів їх дій, не встановлено, які конкретно дії умисно вчинив кожний з них по відношенню до потерпілих.
Залежно від встановленого досудовому слідству слід правильно кваліфікувати дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства.
Оскільки під час апеляційного часткового слідства не були виконанні ухвали суду про судові доручення, колегія суддів була позбавлена можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись ст.ст. 365,366,367,368 ч.2 п.1, 374 ч.1 п.4 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2006 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити прокурору Шевченківського району м. Чернівці на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити - підписку про невиїзд.
Головуючий суддя Станковська Г.А.
Судді Давнього В.П.
Кифлюка В.Ф.