АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-699/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: скарга на ухвалу Позарецька С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
іменем України
23 березня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі Шульга Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_3 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 лютого 2010 року по справі за позовом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі Банк) звернувся з даним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, мотивуючи тим, що 19 жовтня 2007 року між ЧОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-2/1479-07.
В рамках кредитної Генеральної кредитної угоди між Банком і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 010/02-2/1479-07 від 19.10.2007 року (Договір-1), згідно якого відповідачці надано кредит в сумі 250 000 грн. терміном на 60 місяців зі сплатою 16% річних.
В рамках Генеральної кредитної угоди між Банком і ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 010/02-2/1479-07 від 23.01.2008 року (Договір-2), відповідно до якого відповідачці надано кредит в сумі 162 000 грн. терміном на 60 місяців зі сплатою 16% річних.
В порушення умов кредитних договорів ОСОБА_5 не сплачується основна заборгованість за кредитом та відсотки за його користування. Станом на 29.09.2009 року за нею рахується заборгованість за кредитом, відсотками та пенею по Договіру-1 в сумі 263 881,48 грн . та по Договору -2 - 169 329,25 грн .
Крім того, між Банком та ОСОБА_6 укладено Договір поруки № 010/02-2/1479-07 від 19.10.2007 року, за яким останній взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_5, що виникли з умов Генеральної кредитної угоди - в повному обсязі.
Тому Банк просить стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказану заборгованість та судові витрати.
28 січня 2010 року від позивача до суду подана заява про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження права виїзду відповідпачів за межі України до моменту виконання ними своїх зобов’язань перед Банком.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 лютого 2010 року заяву Банку задоволено.
Постановлено тимчасово обмежити громадянам України ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право виїзду за межі України до моменту виконання ними своїх зобов’язань перед ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 і ОСОБА_7 – ОСОБА_3 просить ухвалу Придніпровського районного суду від 3 лютого 2010 року про забезпечення позову скасувати як незаконну, оскільки заходи забезпечення позову явно не відповідають позовним вимогам.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
При постановленні ухвали про задоволення заяви Банку про забезпечення позову, яке полягає в тимчасовому обмеженні відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_7 права виїзду за межі України до моменту виконання ними своїх зобов’язань перед Банком, суд послався на норми законодавчих актів, які регулюють порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України.
Колегія приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою та незаконною.
В роз’ясненнях, що містяться в п.3 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі Постанова) зазначено, що згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Крім того, в п. 4 Постанови роз’яснено, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як видно з матеріалів справи, Банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ним та відповідачкою ОСОБА_5
Ставлячи питання про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 право виїзду за межі України до моменту виконання ними своїх зобов’язань перед ЧОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», останній не надав суду доказів того, що відповідачі мають намір виїхати за межі України на постійне проживання з метою уникнення матеріальної відповідальності перед Банком.
Суд першої інстанції, в свою чергу, не перевірив дану обставину, не пересвідчився в цьому, та безпідставно застосував вказаний спосіб забезпечення позову.
При цьому судом також не враховано, що боржником перед Банком є ОСОБА_5, яка в даний час перебуває по догляду за дитиною до трьох років – сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому колегія погоджується з апелянтом про недоцільність застосування щодо неї вказаного обмеження.
Також судом не враховано і ту обставину, що кредитні договори забезпечені заставою, погодженою з Банком, яка забезпечує виконання зобов’язань (а.с.30,31).
Не вжито судом заходів при застосуванні до відповідачів саме даного способу забезпечення позову і не перевірено дані щодо частоти та мети виїзду за кордон відповідача ОСОБА_6, який, як він вказує в апеляції та підтверджує належними доказами, є фізичною особою-підприємцем, систематично здійснює короткострокові виїзди за межі України з підприємницькими цілями з метою отримання прибутків.
Дані обставини не перевірені судом та ніяким чином не спростовані, тоді як в названому вище п.4 Постанови ПВС України зазначено, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
В зв’язку з цим ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову Банку в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_3 задоволити.
Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 3 лютого 2010 року по справі за позовом ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати .
Відмовити ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Черкаської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та заборони ОСОБА_6 і ОСОБА_5 виїзд за межі України до виконання ними своїх зобов’язань перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Корнієнко