АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-607/2010 Головуючий по першій інстанції
Категорія: 51, 52 Пироженко В.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Корнієнко Н.В.
РІШЕННЯ
іменем України
2 березня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.І.
суддів Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі Іскра І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад", третя особа - Територіальна державна інспекція праці у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
26 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Третьою особою по справі вказав Територіальну державну інспекцію праці у Черкаській області.
Позов мотивує тим, що згідно з наказом №170к від 17.08.2004 року він зарахований на посаду інженера-конструктора 1 категорії в ЦКБ «Сокіл» Державного підприємства Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад".
12.10.2009 року згідно наказу по ДП НВК «Фотоприлад» він звільнений з займаної посади на підставі п.6 ст.36 КЗпП України (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці).
Вважає своє звільнення незаконним та необгрунтованим, оскільки в зв’язку із звільненням на підставі п6 ст.36 КЗпП скорочення працюючих не відбувається, тоді як його посада інженера-конструктора 1 категорії скорочена, про що зазначено в наказі №215 від 10.08.2009 року.
Крім того, його не було повідомлено про наступне звільнення за п.6 ст.36 КЗпП та не отримано згоду профспілкового органу при скороченні по п.1 ст.40КЗпП, так як він є членом профспілки ЦКБ «Сокіл».
Після ознайомлення з наказом б/н 22.07.2009 року про переведення його з посади інженера-конструктора на посаду старшого інженера, він дізнався, що ця посада вигадана для пенсіонерів і посадова інструкція не розроблена. Тому він в письмовій заяві, поданій на ім’я начальника КВ-1 ЦКБ «Сокіл» Хоменко О.Я., відмовився від переведення та не підписав наказ щодо переведення на посаду старшого інженера з окладом 1 540 грн. і фактично залишився на посаді інженера-конструктора першої категорії, мінімальний оклад якого за новим штатним розкладом з 1.07.2009 року складає 1750 грн., хоча з липня по жовтень 2009 року він отримував заробітну плату 1 100 грн. на місяць, що є порушенням ст.ст. 96,97 КЗпП.
При остаточному розрахунку в день звільнення, в порушення ст.44 КЗпП, йому не виплачено вихідну допомогу та невірно нараховано компенсацію за невикористані відпустки, так як нараховували із 1 100 грн., а не з 1 750 грн. за липень-жовтень 2009 року.
Також зауважує, що при скороченні кваліфікованих спеціалістів 1 категорії, йде набір молодих спеціалістів на посади інженерів-конструкторів 3 категорії та залишаються на своїх посадах наукові та ненаукові пенсіонери.
Неодноразово намагався потрапити на прийом до генерального директора НВК з поясненнями ситуації, проте не зміг. На дві письмові заяви відповіді також не отримав. Натомість отримав багато неприємностей, так як відсторонили від роботи, покарали матеріально, принижували честь і гідність, виводили із стану душевного спокою та психічної рівноваги, чинили тиск на співробітників щодо спілкування з ним, у боязні перед звільненням тримали не один рік, чим завдали невиправної шкоди можливостям жити повноцінним життям та реалізувати свої плани і можливості. Порушення законних прав вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому моральну шкоду, нанесену йому з боку відповідача, він оцінює у 5 000 грн.
При поновленні його на роботі відповідач зобов’язаний виплатити йому 15 983 грн.:
- середнього заробітку за період з 1.07.2009р. по 30.09.2009 р. в сумі 5 250 грн. (1 750 х 3 міс.). + 477 грн. за 6 днів (з 1.10.2009р. по 12.10.2009р.) + компенсація за невикористані відпустки в сумі 3 831 грн./ 82х(1100х3 + 1750х3)/183/;
- вихідної допомоги в сумі 1425 грн. (1100х3 + 1750х3)/6;
- моральної шкоди в сумі 5 000 грн.;
- компенсацію за час вимушеного прогулу з 13.10.2009 р. по дату поновлення на роботі з окладом 1 750 грн. на місяць.
Усвідомлюючи неможливість продовжувати працювати на вказаному підприємстві, просить після поновлення його на роботі за п.1 ст.235 КЗпП зобов’язати адміністрацію НВК «Фотоприлад» звільнити його за п.1 ст.40 КЗпП – за скороченням штатів, як і планувалося в першій частині наказу №215 від 10.08.2009р.
Виходячи з вищевикладеного, просить суд:
1.Визнати незаконним його звільнення з посади інженера-конструктора 1 категорії НВК «Фотоприлад» по п.6 ст.36 КЗпП.
2.Поновити на посаді інженера-конструктора 1 категорії НВК «Фотоприлад».
3.Стягнути з відповідача на його користь: заробітну плату за період з 1.07.2009р.по 12.10.2009 р. за новим окладом посади інженера-конструктора 1 категорії НВК «Фотоприлад», встановленим 1.07.2009 року;перераховану компенсацію за невикористані відпустки; невиплачену вихідну допомогу; заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13.10.2009 року до дня поновлення на роботі.
4.Зобов’язати відповідача відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
5.Зобов’язати адміністрацію НВК «Фотоприлад» скоротити його з посади інженера-конструктора 1 категорії НВК «Фотоприлад» по п.1 ст.40 КЗпП.
6.Залучити до участі у справі як третю особу Територіальну державну інспекцію праці в Черкаській області.
7.Судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, подавши про це заяву та просив визнати незаконним його звільнення, поновити на посаді інженера-конструктора 1 категорії, виплати недоотримані 4 509 грн. заробітної плати, компенсацію за час вимушеного прогулу, починаючи з 13.10.2009 року в сумі 3 980 грн., компенсацію за невикористану відпустку 474 грн., 1 787 грн. вихідної допомоги та моральну шкоду в сумі 5 000 грн., а всього 13 489 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Вирішено поновити ОСОБА_3 на посаді інженера-конструктора 1 категорії НВК «Фотоприлад».
Стягнуто з НВК «Фотоприлад» на користь ОСОБА_3: заробітну плату за період з 1.07.2009 року по 12.10.2009р. в сумі 2 110,91 грн.; заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.10.2009р. по 21.12.2009р. в сумі 3 886,59 грн.; вихідну допомогу в сумі 1 745 грн.; 520,70 грн. компенсації за невикористану відпустку та 500 грн. моральної шкоди, а всього 8 763,20 грн.
Стягнуто з НВК «Фотоприлад» на користь держави мито в сумі 87,63 та 37 грн. витрат по оплаті ІТЗ розгляду справи.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник ДП НВК «Фотоприлад», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним з підстав неправильного застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення з ДП НВК «Фотоприлад» 2 110,91 грн. невиплаченої зарплати за період з 1.07.2009р. по 12.10.2009р., вихідну допомогу при звільненні в сумі 1 745 грн. та 520,70 грн. компенсації за невикористану відпустку. В іншій частині позову відмовити.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
При ухваленні рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_3 з посади інженера-конструктора 1 категорії НВК «Фотоприлад» відбулося з порушенням трудового законодавства.
Колегія суддів вважає, що судом неповно з’ясовані обставини справи, в результаті цього допущено порушення норм матеріального права, оскільки в частині позову про стягнення вихідної допомоги застосовано закон, який не підлягав застосуванню, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.
Встановлено, що згідно з наказом №170к від 17.08.2004 року позивач ОСОБА_3 зарахований на посаду інженера-конструктора 1 категорії в ЦКБ «Сокіл» Державного підприємства Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад".
На ім’я генерального директора НВК «Фотприлад» його заступником, за погодженням з начальником юрвідділу, була подана службова записка про те, що в зв’язку із зміною штатного розпису ЦКБ «Сокіл» в секторі розробки електронних схем КО-1 ЦКБ «Сокіл» скорочена посада інженера-конструктора 1 категорії, яку займав ОСОБА_3 з окладом 1 100 грн. Згідно нового штатного розкладу там введена нова посада старшого інженера з окладом 1 540 грн. В зв’язку з відмовою ОСОБА_3 переходити на нову посаду і відсутністю вакантної посади інженера-конструктора 1 категорії, останній підлягає звільненню у встановленому порядку в зв’язку з скороченням штатів. При цьому надається наказ про переведення б/н і б/д, в якому зазначено, що ОСОБА_3 з переведенням не погодився, поставивши свій підпис (а.с.6,7).
В зв’язку з цим 10. 08. 2009 року за №215 по підприємству видано наказ «Про скорочення штатів» , яким наказано звільнити інженера конструктора 1 категорії КВ-1 ЦКБ «Сокіл» ОСОБА_3 за п.6 ст.36 КЗпП з 6.10.2009 року. Звільнення провести згідно чинного законодавства в зв’язку з змінами в штатному розписі ЦКБ «Сокіл», так як в секторі розробки електронних схем КВ-1 скорочена посада інженера-конструктора 1 категорії (а.с.5).
Відповідно до ст.49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві.
11.08.2009 року ОСОБА_3 було попереджено про наступне звільнення з посади інженера-конструктора 1 категорії за п.6 ст.36 КЗпП 12.10.2009р. в зв’язку зі змінами в організації виробництва. Йому запропонована інша робота на цьому підприємстві на посаді старшого інженера-конструктора.
Наказом № 344к від 12.10.2009 року ОСОБА_3 звільнений з займаної посади на підставі наказу № 215к від 10.08.2009 року (а.с.30).
Відповідно до п.6 ст.36 КЗпП підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.
Згідно роз’яснень в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» з подальшими змінами і доповненнями – припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
Відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку відбулося скорочення посади інженера-конструктора 1 категорії в секторі розробки електронних схем КВ-1 в зв’язку з змінами в штатному розписі ЦКБ «Сокіл».
Тому звільнення ОСОБА_3 могло бути проведено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України – розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.
Оскільки при звільненні з зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, тому і було запропоновано ОСОБА_3 іншу посаду – старшого інженера.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому він підлягає поновленню на займаній посаді.
В зв’язку з цим обґрунтованим є рішення суду і в частині стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за період з 1.07.2009 року по 12.10.2009р. в сумі 2 110,91 грн., заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 13.10.2009р. по 21.12.2009р. в сумі 3 886,59 грн., як передбачено ч.2 ст.235 КЗпП, а також в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 520,70 грн. та моральної шкоди.
Слід звернути увагу на те, що сума стягнення за невикористану відпустку є донарахованою різницею в посадових окладах ОСОБА_3 за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу проведено судом відповідно до пунктів 1, 2, 3, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 за останні два місяці роботи працівника.
Проводячи відповідні підрахунки, колегія суддів погоджується, що судом визначені та стягнуті суми також правильно, про що не заперечує і сам апелянт, зокрема не заперечує розмір заробітної плати, з якої проводилися дані розрахунки.
Що стосується стягнення з відповідача вихідної допомоги , то колегія суддів приходить до висновку, що суд необґрунтовано стягнув з відповідача дану суму, оскільки відповідно до вимог ст.44 КЗпП вихідна допомога виплачується працівникові при припиненні трудового договору з підстав, в т.ч. зазначених в п.1 статті 40 цього Кодексу. Тоді як в даному випадку працівник поновлюється на роботі і трудовий договір продовжує діяти.
Тому оскаржуване рішення відповідно до ст.309 ЦПК в частині стягнення з відповідача вихідної допомоги підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга щодо даної обставини також підлягає до задоволення.
Що стосується позову в частині стягнення моральної шкоди, то статтею 237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому суд правильно прийшов до висновку, що така шкода позивачу завдана, стягнувши при цьому її розмір, який є спів розмірним одержаним позивачем моральним стражданням і переживанням.
Інші підстави скасування рішення, зазначені в апеляційній скарзі, в тому числі, що стосується зміни формулювання причин звільнення позивача, не впливають на його законність, оскільки такі позовні вимоги ОСОБА_3 не ставилися, зустрічний позов щодо даної обставини відповідачем також не подавався.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ДП НВК «Фотоприлад» задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 21 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад", третя особа - Територіальна державна інспекція праці у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди в частині стягнення з ДП НВК «Фотоприлад» на користь ОСОБА_3 вихідної допомоги – скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову про стягнення з Державного підприємства Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" на його користь вихідної допомоги.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя Н.В. Корнієнко