АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –185/2010 Головуючий по 1-й інстанції
Куцин В.М.
Суддя-доповідач:Дорош А.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гасія Ю.В.
Суддів: Карнаух П.М., Дорош А.І.
при секретарі Киві А.М.
за участю
позивача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 листопада 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виселення особи без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку, третя особа Миргородський МВ ( з обслуговування м. Миргород та Миргородського району) ГУМВС України в Полтавській області , -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 листопада 2009 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд суду або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. 391 ЦК України, згідно якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається із матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 14.05.2007 р. позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарчими спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_4 є сином позивача. Згідно поданої 17.12.2007 р. заяви відповідач зі згоди позивача зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, як член сім»ї, що підтверджується заявою про реєстрацію місця проживання (а.с. 4, 8, 44).
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що у відповідності до вимог ст..ст. 156, 64, 157, 116 ЖК України, відповідач вселений в спірний будинок як член сім»ї позивача, в ході судового розгляду справи позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували встановлені законом підстави виселення членів сім»ї та бувших членів сім»ї власника будинку.
Як встановлено колегією суддів, вірно встановивши фактичні обставини справи та визначивши відповідно до них правовідносини, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач, будучи сином позивача, за його згодою, як член сім»ї у 2007 році вселений у спірний будинок батька, має право на користування жилим приміщенням у ньому, як бувший член сім"ї власника відповідно до вище вказаних норм ЖК України. Крім цього, відповідач значиться зареєстрованими у ньому (а.с. 37).
Згідно ст.. 156 ЖК України припинення сімейних відносин не позбавляє колишніх членів сім»ї права користуватися займаним приміщенням.
Як вбачається із матеріалів справи, об»єктом власності – є жиле приміщення, тому режим проживання в ньому регулюється нормами ЖК, а не нормами ЦК України, на які посилається позивача як на підставу звернення до суду. Інших підстав для виселення відповідача, як колишнього члена сім»ї, із займаної квартири позивач не вказав.
Посилання позивач про порушення місцевим судом вимог ст.. 391 ЦК України не заслуговує на увагу, оскільки у даному випадку спірні правовідносини сторін регулюються нормами ЖК України, які були дотримані місцевим судом при вирішення даного спору.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків місцевого суду, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
С У Д Д І :