А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц-17                                     Головуючий по першій

                     2010 рік                                            інстанції Соболєв В.А.

                                                                               Суддя-доповідач Лобов О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    22 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючої судді Акопян В.І.

суддів Лобова О.А., Новохатньої В.А.

при секретарі Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника за довіреністю ОСОБА_4, на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 30 липня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділ частки в натурі зі спільної часткової власності.

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,    

В С Т А Н О В И Л А:

    У березні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким розділити в натурі належну їй і відповідачці на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 згідно запропонованого експертом варіанту.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що у добровільному порядку сторони не взмозі вирішити питання щодо поділу належної їм на праві спільної часткової власності квартири.

    Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 30 липня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_3, представник за довіреністю ОСОБА_4, в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильну оцінку наданих доказів, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно поклав у основу свого рішення висновок спеціаліста №1/3-08 від 28 січня 2009 року, оскільки експерт обґрунтував свій висновок  неіснуючими будівельними нормами і правилами.

    Вказаний висновок спеціаліста  не є належним доказом у розумінні ст.54, ст.57 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

    Відповідно до п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    З матеріалів справи вбачається, що садиба АДРЕСА_1 у м.Кременчуці на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_6 (12/25), ОСОБА_4 (13/75), ОСОБА_5 (26/75).

    ОСОБА_6 на праві власності належить частина будинку, яка позначена у технічному паспорті як квартира №1.  

    ОСОБА_4 і ОСОБА_5 належить на праві спільної часткової власності частина будинку, яка позначена у технічному паспорті як квартира №2, та складається з прибудови 2-1 площею 8,4 м.кв., санвузла 2-2 площею 2,9 м.кв., кімнати 2-3 площею 11,0 м.кв., кухні 2-4 площею 11,0 м.кв., кімнати 2-5  площею 11,3 м.кв., а також господарських будівель, а саме сараїв «Р» і «Е», погрібу «Д», колодязю «К».

    Сарай «Н» і гараж «Ж» є самочинним будівництвом.

    Будинок побудований у 1930 році.

    Між співвласниками садиби склався порядок користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку спеціаліста №1/3-08 від 28 січня 2008 року частина житлового будинку, співвласниками якого є ОСОБА_4 і ОСОБА_5 розподілу у натурі не підлягає.

Відповідно до  ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Проте реалізація такого права співвласника може бути обмежена безпосередньо законом або фактом неподільності речі (ч.2 ст.364 ЦК України).

 З метою перевірки доводів апеляційної скарги Апеляційним судом призначена у справі судова будівельно-технічна експертиза.

Згідно висновків експерта (№982 від 29 січня 2010 року, а.с.206 - 218) з урахуванням розміру ідеальних часток та технічного стану будинку не представляється можливим визначити варіанти поділу у натурі належної сторонам частини будинку.

Таким чином, предмет спору є неподільним, отже відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України позивачка ОСОБА_4 має право лише на грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості належної їй частки.

Оскільки такі вимоги позивачкою не заявлені, то суд відповідно до ст.11 ЦПК України не має правових підстав для вирішення цього питання.        

    За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу  ОСОБА_3, представника за довіреністю ОСОБА_4, відхилити.

Рішення  Автозаводського районного суду м.Кременчука від 30 липня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуюча                                                    В.І. Акопян

    Судді                                                             О.А. Лобов  

                                                                                 В.А. Новохатня