КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

 У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 року                                             м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області  

         в складі :  головуючого судді Шершуна В.В.

    суддів Костенка А.М., Харчука В.М.                        

                                                   при секретарі Товкан І.І.

                                 з  участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2      

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-363 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної злочином.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів  

в с т а н о в и л а :

15.10.2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд. На обґрунтування своїх вимог вона вказувала, що 23 серпня 2008 року біля 23 год. 30 хв. ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну подію, в результаті якої вона, як пасажир авто, яким керував ОСОБА_1 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вона вказувала, що затрати на лікування склали 2025 грн. 70 коп.. Крім того, як вказувала позивачка, діями відповідача їй завдана значна моральна шкода у вигляді тривалого фізичного болю, необхідності лікуватись, зміни звичного способу життя, через спотворення внаслідок паралічу правої половини обличчя. Ці моральні збитки вона оцінила в 10000 грн., а загалом просила стягнути з відповідача 12025 грн. 70 коп.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2025 грн. 70 коп. матеріальної шкоди та 7000 грн. моральної шкоди, а всього 9025 грн. 70 коп., а також на користь держави 59 грн. 50 коп. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

При цьому, суд виходив з того, що шкоду потерпілій спричинено злочинними діями відповідача, однак зменшив суму моральних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача з врахуванням його сімейного та матеріального стану.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення скасувати, як незаконне і винести нове рішення, яким вирішити питання про стягнення з нього шкоди заподіяної злочином в розмірах, що відповідають об’єктивним обставинам справи, доказам наданим позивачкою та з врахуванням його матеріального стану. Апелянт посилається на те, що висновки суду не

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Тончук Р.І.                      Справа № 22ц-363

Доповідач -  Шершун В.В.                                                                            Категорія № 30, 31          

відповідають обставинам справи, оскільки, на його думку, позивачка не довела свого позову в частині лікування в лікарні, а також неправильне застосування матеріального закону, оскільки, як він вважає, суд не врахував його матеріального і сімейного стану, а в рішенні не вказав яким діям і чому саме завдані такі моральні збитки і чим викликана така сума.

Колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Частина 1 ст.308 ЦПК України встановлює, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлює ч.2 ст.1187 ЦК України  шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

 Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 23 серпня 2008 року біля 23 год. 30 хв., в стані алкогольного сп’яніння, у м. Славуті на вул. Б.Хмельницького поблизу будинку № 139, керував автомобілем марки „ВАЗ-21013”, державний номер НОМЕР_1 під час виконання маневру повороту не справився з керуванням і допустив перекидання автомобіля, в наслідок чого пасажирка ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої закритої травми голови, що супроводжувалась забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, післятравматичним правостороннім отитом, невритами слухового та лицевого нервів, рани в правій виличній ділянці голови, поверхневих ран на поверхнях кистей рук, що згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я. За даним фактом щодо ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками ч.1 ст. 286 КК України. Постановою Славутського міськрайонного суду відт 19.06.2009 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за цей злочин і кримінальна справа закрита відповідно до ст.ст.1 п „б” та 6 Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року.

Разом з тим, ст.14 вказаного закону встановлює, що амністія не звільняє від обов’язку відшкодовувати заподіяну шкоду.

Крім того, сам ОСОБА_1 не заперечував своєї вини у скоєному, оскільки дав згоду на амністію і не заперечував обставин скоєного в судовому засіданні.

Тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_1 у спричиненні ОСОБА_2  середньої тяжкості тілесних ушкоджень. В зв’язку з цим, законним є висновок суду першої інстанції про зобов’язання відповідача відшкодувати позивачці витрати на лікування, оскільки факт знаходження її на стаціонарному лікуванні і необхідність відповідних ліків доведено довідкою Славутської ЦРЛ, а факт купівлі цих ліків – чеками і накладними аптек.

В зв’язку з цим, колегія суддів вважає надуманими твердження апелянта про те, що позивачка не довела як факту лікування так і розміру коштів затрачених на нього.

Що ж стосується стягнення моральної шкоди, то визначаючи його розмір місцевий суд врахував матеріальний і сімейний стан відповідача і згідно вимог ст.23 ЦК України при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховував характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, ступінь вини відповідача.

Тому, на думку колегії суддів, розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та справедливості і зміні не підлягає.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.

           Керуючись ст.ст. 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів  

у х в а л и л а :

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

           Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2009 року залишити без зміни.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий   /підпис/    

Судді  /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                                В.В. Шершун