КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Юзюка О.М.
при секретарі Товкан І.І.
з участю сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-309 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача-позивача ОСОБА_1 – Хмельницького регіонального управляння Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному будівництву” про визнання права власності на Ѕ частину квартири, вселення, встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод в користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
11 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд. На підтвердження своїх вимог він вказує, що перебував в шлюбі з ОСОБА_3 з 15 липня 1995 року по 24.09.2007 ріку. 17.01.2001 року в них народилась донька Дарія. Під час шлюбу, як молода сім’я 28.11.2002 року вони уклали на ім’я дружини – ОСОБА_3 кредитний договір №215 про дольову участь в будівництві житла. 17.08.2005 року на ім’я дружини було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною вартістю 119712 грн. і 1919 грн. страхових платежів, а загалом 121631 грн. Тоді ж квартира стала предметом іпотеки. Сума кредиту 91393 грн. За час шлюбу ними сплачено суму вступного внеску і погашено кредиту на 37290 грн., залишок кредиту складає 84340 грн. 52 коп.. Після прийняття будинку в експлуатацію вони вселились в квартиру і зареєструвались в ній, однак, в липні 2007 року відповідачка поміняла замок і перестала впускати його в квартиру. Він вважає, що має право на Ѕ частину квартири, а тому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири, встановити порядок користування квартирою, виділивши йому кімнату 17,7 м2 з лоджією 1,7 м2 , ОСОБА_3 – кімнату 19,7 м2 з лоджією 1,7 м 2, залишивши решту приміщень в спільному користуванні, вселити його в спірну квартиру і зобов’язати ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою.
08.01.2008 року ОСОБА_3 звернулась з зустрічним позовом. Вона стверджує, що перебуваючи в шлюбі від свого імені уклала угоду дольової участі в будівництві і отримала
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Фурик Ю.П. Справа № 22ц-309
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 41,42,44
на своє ім’я свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Вона визнає, що перший внесок – 30000 грн. внесено з їх спільних з ОСОБА_2 коштів, решту внесків вона вносила сама, окрім того, з травня 2007 року вони разом не жили, а 24.09.2007 року їх шлюб розірвано. Після здачі будинку в експлуатацію, вони зареєструвались в спірній квартирі, але відповідач там ніколи не жив. Квартира потребувала ремонту, без якого була непридатна для проживання. 06.07.2007 року ОСОБА_2 поміняв замки в квартирі АДРЕСА_2 де вони жили і залишився там проживати. Вона самостійно, проживаючи в друзів провела ремонт в квартирі (дочка була у батьків). Чоловік там ніколи не жив. В зв’язку з цим, вона просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом в спірній квартирі.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 грудня 2009 року, позов ОСОБА_2 задоволений, а в зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 відмовлено. Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1. Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділити в користування: ОСОБА_2 жилу кімнату площею 17,7 кв.м з лоджією площею 1,7 кв.м.; ОСОБА_1 жилу кімнату площею 19,7 кв.м. з лоджією площою 1,7 кв.м.; кухню, туалет, ванну, кладову, два коридори залишити в загальному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Зобов’язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що все надбане в період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, а тому, на думку суду, сторони є власниками спірної квартири у рівних долях. Крім того, на думку суду, ОСОБА_1 безпідставно перешкоджала Андрушку в користуванні належним йому житлом.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Вона просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.12.2009 року і постановити нове рішення, яким задоволити її позов, а в позові ОСОБА_2 до неї відмовити. При цьому ОСОБА_1 посилається на порушення місцевим судом норм процесуального права, оскільки він при винесенні рішення не дав належної оцінки здобутим доказам і не вказав, чому він бере до уваги одні докази (з боку ОСОБА_2.) і відхиляє інші (з боку ОСОБА_1.). На думку апелянта, суд не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.10.2009 року , які доводять, що ОСОБА_2 є власником 3-х кімнатної квартинри АДРЕСА_2, в якій постійно проживає один.
На думку апелянтки, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Правильно встановивши, що спірна квартира знаходиться в іпотеці і вона, як позичальник зобов’язана на протязі 30 років сплачувати кредит, суд виділив ОСОБА_2 – Ѕ частину квартири, залишивши всі борги на ній. Судом також не враховано, що на дану квартиру затрачено лише 30000 грн. спільних коштів, а решту внесків по кредиту вона здійснювала за власні кошти. Вона вважає, що ОСОБА_2 має право лише на Ѕ частину сплачених сум по кредиту до травня 2007 року – на 18199 грн. 05 коп. Не враховано судом і того, що кредитор заперечує не заміну позичальника і вона самостійно зобов’язана погашати весь борг. ОСОБА_1 також вказує, що суд не дав належної оцінки актам огляду квартири з яких випливає, що ОСОБА_2 в даній квартирі ніколи не проживав, оскільки до 2007 року вона не була придатна до проживання, а після травня 2005 року вони разом не проживали.
Колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлені фактичні обставини, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що сторони з 15.07.1995 року по 24.09.2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, оскільки ці факти підтверджуються свідоцтвами про реєстрацію шлюбу і рішенням суду про розірвання цього шлюбу від 24.09.2007 року. При цьому, колегія суддів враховує, що спільне життя сторони припинили в травні 2007 року, оскільки цей факт встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24.09.2007 року і згідно ч.3 ст.61 ЦПК України має преюдиційне значення, оскільки в розгляді даної справи беруть одні і ті ж особи. Правильно встановив суд першої інстанції і факт наявності у сторін неповнолітньої дитини – дочки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки цей факт підтверджено свідоцтвом про народження дитини.
Судом також встановлено, що під час шлюбу, в порядку Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок надання довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла” від 29.05.2001 року №584, ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_2) 28 листопада 2002 року уклала кредитну угоду з Державним фондом сприяння молодіжному будівництву (далі Фонду) про отримання кредиту в сумі 76122 грн. терміном на 30 років на будівництво житла загальною площею 83 м2 згідно з проектом за адресою м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 1/1 під 3% річних (п. 2.7. угоди). При цьому, згідно п.4.4.4 угоди позичальник (ОСОБА_1) разом з членами сім’ї має право володіти збудованим житлом з моменту оформлення свідоцтва про право власності та укладення з Фондом договору застави. Лише після повного виконання зобов’язань за кредитною угодою (погашення кредиту, сплати відсотків та можливої пені) позичальник (ОСОБА_1) отримає в установленому законодавством порядку право розпоряджатись житлом. На підставі даної угоди був укладений договір №21.5 між ОСОБА_3, Фондом та ПП. „Альянс молодіжний житловий комплекс” про будівництво квартири, з внеском 30238 грн., як попередній внесок (а.с. 27, 28) і складено розрахунок за кредитом з щоквартальним платежем 941 грн. (сума заборгованості 91393 грн. (а.с. 21-33).
Після завершення будівництва і отримання на своє ім’я свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17.08.2005 року, ОСОБА_3 (ОСОБА_1) виконала умови угоди від 28.11.2002 року, уклала з Фондом договір іпотеки, згідно якого передала отриману квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку Фонду до повного погашення кредиту. Договором встановлено вартість квартири в сумі 119 712 грн. і суму кредиту, яка підлягає сплаті 76122 грн., з врахуванням відсотків і страхування борг визначено 91393 грн., які ОСОБА_3 зобов’язана сплатити протягом 27 років – до 31 грудня 2029 року щоквартальними платежами 941 грн.
Таким чином, як стверджує ОСОБА_1, станом на травень 2007 року подружжям було сплачено 36 398 грн. 10 коп., що практично співпадає з сумою визначеною ОСОБА_2 в позовній заяві – 37290 грн. 48 коп..
Названим доказам суд першої інстанції дав оцінку, визнавши спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя і розділив це майно в рівних долях.
Як видно з листа Хмельницького регіонального управління Фонду – ОСОБА_3 несе всю відповідальність по поверненню кредитних коштів та збереження квартири, як предмет іпотеки. Заміна ОСОБА_3 на ОСОБА_2 без згоди першої неможлива.
Тому, за ОСОБА_3 зберігається можливість звернутись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього вартості Ѕ частини кредиту по усій квартирі за виключенням уже сплачених за його участі.
Такий висновок суду випливає з пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року №7 „Про практику застосування судами законодавства, яке регулює право приватної власності громадян на житловий будинок” який встановлює, що с удам слід враховувати, що відповідно до правил кредитування приватного житлового будівництва позичальник до закінчення виплати одержаної позички не має права відчужувати збудований або капітально відремонтований за рахунок позички будинок без дозволу банку або підприємства (організації), що видали позичку.
При вирішенні спору про право власності на будинок обов'язок виплатити заборгованість по позичці за згодою позикодавця може бути покладено на інших співвласників - учасників будівництва. При відсутності такої згоди обов'язок виплати позички лежить на особі, яка її одержала. Ця обставина має прийматись судом до уваги при визначенні частки кожного учасника спільної власності і при вирішенні питання про грошові розрахунки між сторонами.
Підводячи підсумки викладеного, колегія суддів вважає, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає розподілу в рівних долях, оскільки надання кредиту і виділення квартири на умовах молодіжного кредиту можливе молодим людям в складі сім’ї. При виділенні як суми кредиту, так і самої квартири, її площі, враховувались обидві сторони, а той факт, що договір кредиту заключений лише з ОСОБА_1, не позбавляє ОСОБА_2 права власності на частину квартири, як не позбавляє і ОСОБА_1 права на стягнення компенсації за перебільшення її вкладу у кредиті з ОСОБА_2
В з в’язку з цим, судова колегія вважає, що решта позовних вимог ОСОБА_2 про вселення і встановлення порядку користування квартирою та зобов’язано ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користування житлом обґрунтовано задоволені місцевим судом.
Як вже було вказано, будинок в якому знаходиться спірна квартира був зданий в 2005 році, тоді ж на ім’я ОСОБА_3 23.06.2005 року було видано свідоцтво про право власності на квартиру.
Разом з тим, сім’я сторін зареєструвались в спірній квартирі з 05.05.2006 року.
В зв’язку з цим, оскільки ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири на нього не розповсюджується положення ЖК України про визнання таким, що втратив право на житло, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позов ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає.
Виходячи з викладеного, оскільки по справі безспірно доведено, що ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 у вселенні в спірну квартиру, користуванні нею, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позов ОСОБА_2 і в цій частині. Так, фактично, як сама ОСОБА_1, так і свідки з її сторони, а також надані нею акти свідчать про те, що ОСОБА_2 не має доступу до спірної квартири. Посилання ж на ці докази, як на обґрунтування визнання Андрушка таким, що втратив право на житло в цій квартирі, суд обґрунтовано відхилив, оскільки визнав, що ОСОБА_2 є власником спірної квартири, а отже не міг втратити право на житло в ній.
В зв’язку з викладеним, доводи апелянтки в цій частині не можуть бути взяті до уваги. Що стосується тверджень апелянтки про проведення нею ремонту і затрат на нього значних коштів, то оскільки позов з цього питання не заявлявся, вона може вирішити питання про стягнення з відповідача частини коштів за ремонт квартири, заявивши відповідний позов.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст.308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун