Справа № 22ц-1036 Головуючий в 1 інстанції: Бугера О.В.
Доповідач: Луганська В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді: Луганської В.М.,
суддів: Васюкової В.І., Оробцової Р.І.
при секретарі: Віхровій А.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Полі-Пак”, товариства з обмеженою відповідальністю „Полі-Пак Принт”, 3-я особа у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2008 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, на обгрунтування якого зазначила, що вона перебувала на відповідному обліку у центрі зайнятості, самостійно шукала роботу, за оголошенням приблизно 14-15 липня 2008 року звернулась до ТОВ „Полі-Пак Принт”. В той же день написала заяву про прийом на роботу в ТОВ „Полі-Пак Принт” на посаду контролера ОТК цеху № 10, заяву передала із трудовою книжкою до відділу кадрів, її було направлено для проходження медичного огляду та видано тимчасовий пропуск. 21.07.2008 року принесла медичну довідку та передала її у відділ кадрів, отримала постійний пропуск, ознайомилась із наказом про прийом на роботу та 22.07.2008 року вийшла на роботу в цех № 10. В цей же день, позивачка була переведена з контролю на склад, але вже наприкінці зміни начальник цеху повідомив її про необхідність написати заяву про звільнення та зазначив на те, що на наступний день на роботу можна не виходити. Внаслідок цього вона була змушена оформити перевід до цеху № 4 ТОВ „Полі-Пак”. 23.07.2008 року, написала заяву про переведення її на роботу до 4 цеху ТОВ „Полі-Пак”, відповідну заяву підписала у начальника цеху № 10 ТОВ „Полі- Пак Принт” та начальника цеху ТОВ „Полі-Пак”. При цьому трудову книжку їй не віддали, повідомивши, що самостійно передадуть її до відділу ТОВ „Полі-Пак”. З 24.07.2008 року вона приступила до виконання своїх обов’язків, працювала за текучим графіком по 12 годин з 7-00 ранку до 19-00 та з 19-00 до 7-00 години. Графік роботи визначав начальник ПДО ОСОБА_4 Відпрацювавши на підприємстві з 24.07.2008 року по 02.08.2008 року, після нічної зміни вранці 02.08.2008 року начальник ПДО повідомила їй про те, що вона не пройшла випробування та їй потрібно звернутись до відділу кадрів. У віхідні дні відділ кадрів не працює, у зв’язку з чим 02.08.2008 року вона звернулась до директора ОСОБА_2, з метою з’ясувати причину звільнення, просила видати наказ про звільнення, але останній відмовився щось пояснювати та взагалі зазначив, що позивачка не зможе довести, що вона працювала на ТОВ «Полі-Пак». Начальник відділу кадрів вивела її за прохідну. 04.08.2008 року коли вона звернулась із вимогою видати трудову книжку, розрахункові, ознайомити із наказом про звільнення її на територію ТОВ «Полі-Пак» не впустив охоронець.Після цього їй вручив охоронець обхідний лист. На неодноразові звернення з приводу отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення, розрахункових до відділу кадрів, керівництва ТОВ «Полі-Пак» відповідні документи не були видані. Це змусило її звертатись до органів прокуратури, інспекції праці, управління праці та соціального захисту населення. Вважала, що такі дії є незаконними. Просила суд поновити її на роботі з 04.08.2008 року на посаді учетчіка-кладовщика цеху № 4 ТОВ „Полі-Пак”. Стягнути з відповідача ТОВ „Полі-Пак” середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2008 року по день поновлення на роботі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнути з відповідача ТОВ „Полі-Пак” невиплачену заробітну плату за липень-серпень 2008 року, моральну шкоду в сумі 5000 гривень та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 10 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено за необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апелянт підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на обставини викладені в апеляційній скарзі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати вважає, що скарга не підлягає з наступних підстав.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності, суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених вимог позивача.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що не було встановлено перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з відповідачем. Колегія суддів судової палати погоджується з таким висновком, такий висновок суду підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
При укладанні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоровя та інші документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Згідно до роз’яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992 року №9 зі змінами п. 7, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до керівництва ТОВ „Полі--Пак” з приводу її працевлаштування, позивачці було видано тимчасовий пропуск, про те їй було відмовлено у прийомі на роботу.
Колегія суддів вважає, що факт видачі позивачу тимчасового пропуску, та можливість перебувати на території підприємства не може розцінюватися як перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем.
Позивачкою не було надано суду доказів того, що відповідачем видавався наказ про її працевлаштування, крім того, позивачкою не було надано доказів того, що вона була допущена до роботи у ТОВ „Полі-Пак Прінт” чи у ТОВ „Полі-Пак” у якості контролера та у якості учьотчика- кладовщика за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Посилання апелянта на ту обставину, що судом першої інстанції не було викликано та не допитано свідків, які б підтвердили, що вона дійсно працювала у відповідача спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка у судовому засіданні заявляла клопотання про виклик до суду свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_8, ОСОБА_7 При розгляді справи суд зобов’язував відповідача забезпечити явку в судове засідання свідків на яких посилалась позивач. Про те відповідачем було зазначено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 М, ОСОБА_8, ОСОБА_7 не знаходились і не знаходяться у трудових відносинах з ТОВ „Полі-Пак”, ТОВ „Полі-Пак Принт” в підтвердження цього відповідачем було надано суду копії книги реєстрації трудових книжок, копії журналів видачі трудових книжок, які спростовують факт знаходження, зазначених позивачем осіб у трудових відносинах з відповідачем.
Відповідно до ст. 136 ЦПК України у заяві про виклик свідка зазначаються його ім’я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити.
При заявлені клопотання про допит свідків у судовому засіданні позивачка посилалася на те, що вона з вказаними особами працювала, про те місце проживання свідків не зазначила і не могла назвати. Суд був позбавлений можливості направити зазначеним свідкам судові повістки за місцем їх проживання. Крім того, як вбачається із матеріалів справи в ході судового засідання позивачка не наполягала на допиті зазначених нею свідків у суді.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, та не є підставою для скасування рішення суду.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районого суду м. Луганська від 10 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: судді:
Справа № 22ц-1036 Головуючий в 1 інстанції: Бугера О.В.
Доповідач: Луганська В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
18 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді: Луганської В.М.,
суддів: Васюкової В.І., Оробцової Р.І.
при секретарі: Віхровій А.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 10 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Полі-Пак”, товариства з обмеженою відповідальністю „Полі-Пак Принт”, 3-я особа у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
Зважаючи на складність у викладені повного тексту ухвали, колегія суддів вважає за необхідне проголосити її вступну та резолютивну частини.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районого суду м. Луганська від 10 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: судді: