Справа №22ц-607 2010 р. Головуючий в 1 інстанції Орендовський А.В.
Категорія: 5 Доповідач: Воронцова Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року лютого місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Прокопчук Л.П.
Суддів: Воронцової Л.П.,
Вадзінського П.О.
При секретарі: Остренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Скадовського районного суду від 31 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Скадовської міської ради, виконкому Скадовської міської ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Херсонській області, відділу Держокзему у Скадовському районі про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні будинком, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсними договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2008 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду, уточненим в ході розгляду справи до ОСОБА_2, Скадовської міської ради, виконкому Скадовської міської ради, Інституту державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Скадовської міської ради, відділу земельних ресурсів Скадовського району про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні будинком, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилається на те, що на підставі нотаріально-посвідчених договорів купівлі-продажу від 22.05.2006 року вона є власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованих у АДРЕСА_1 та земельної ділянки 0,524 га.
Рішенням виконкому Скадовської міської ради від 20.09.2006 року №189 їй було дозволено знести старий будинок та побудувати двохквартирний 10-кімнатний будинок з вбудованими господарськими спорудами по індивідуальному проекту.
Вона знесла старий будинок та влітку 2006 року на його місці розпочала будівництво нового житлового будинку, два поверхи якого
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 13 листопада 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_4 у користуванні 20/100 частини будинку АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_5 з цієї частини будинку без надання іншого жилого приміщення та знаття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просив його скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 27.12.2007 року між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу 20/100 частин будинку АДРЕСА_2, згідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продали, належну їм частку будинку, а ОСОБА_4 придбав та розрахувався з продавцями сплативши обумовлену суму його вартості, що підтверджується договором купівлі-продажу нотаріально посвідченим від 27.12.2007 року та заявою продавців від 27.12.2007 року нотаріально посвідченою про отримання ними грошей (а.с.5-7).
Відповідно до п.14 даного договору, продавці зобов’язалися знятися з реєстраційного обліку та звільнити вказану нерухомість у строк до 05.03.2008 року, однак ОСОБА_5 на момент звернення ОСОБА_4 до суду – 16.10.2009 року продовжує проживати у будинку та не знявся в реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з принципу непорушності права власника, закріпленого у ст.391 ЦК України та обов’язку продавця передати товар покупцеві.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду, оскільки до них він дійшов у порушення норм процесуального і матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його часткового скасування.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки ОСОБА_4 є власником частини спірної домобудівлі і не може, як власник користуватися нею внаслідок проживання в будинку колишнього власника ОСОБА_5 та реєстрації останнього у спірній будівлі, позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню відповідно до ст.391 ЦК України, про що обґрунтовано зазначив суд.
Разом з тим, безпідставне посилання суду на задоволення вимог відповідно до положень ст.662, 663 ЦК України, оскільки дані норми права регулюють договірні зобов’язання, а ст.391 ЦК забезпечує право негаторного позову, тому посилання суду в мотивувальній частині рішення на задоволення позовних вимог на підставі ст.ст.662, 663 ЦК України слід виключити.
Окрім того, судом порушено принцип диспозитивності. Так, позивачем не пред’являлися позовні вимоги про виселення без надання іншого жилого приміщення, тоді як суд постановив рішення про виселення відповідача саме у такий спосіб, вийшовши за межі позовних вимог. Рішення суду підлягає скасуванню в частині зазначення «без надання йому іншого жилого приміщення».
Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.128, 130 ЦПК України колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не є підставою для скасування рішення суду і висновки суду у справі не спростовують.
Посилання апелянта на ту обставину, що судом не досліджувалися обставини підписання ним заяви від 27.12.2007 року про отримання остаточного розрахунку вартості домобудівлі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спірні правовідносини вони не стверджують і не спростовують, не ґрунтуються на законі і висновки суду не спростовують.
Посилання ОСОБА_5, на те, що він з сім’єю проживав у спірній домобудівлі у зв’язку з фактичним укладенням договору найму житла спростовуються відсутністю такого письмового договору та не підтверджено відповідачем доказами, тому висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 13 листопада 2009 року посилання на задоволення позовних вимог на підставі ст.ст.662, 663 ЦК України.
Це ж рішення суду у частині «без надання йому іншого жилого приміщення» - скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Л.П.Воронцова
Судді: О.М.Полікарпова, П.О.Вадзінський
Копія вірна: Л.П.Воронцова
от