Справа № 22ц-20271\10 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (І) Валуєва В.Г.
Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
09 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Євтодій К.С.
за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Лутоніної Надії Володимирівни.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – Державне підприємство РУ імені Кірова, про відшкодування шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – Державне підприємство РУ імені Кірова, про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що він, працюючи підземним прохідником 4 розряду, зривником, на шахті «Артем» РУ імені Кірова отримав професійне захворювання, у зв’язку з чим висновком МСЕК від 29.07.1991 р. йому первинно установлено 15% втрати професійної працездатності, 20% з 13.09.1992 року та з 28.06.1995 року -25% втрати професійної працездатності безстроково.
У зв'язку з професійним захворюванням підприємством було призначено й виплачувалося на його користь суми у відшкодування шкоди, нарахування яких позивач вважає правильним до 01.12.1995 року, потім таке нараховування, на його думку, здійснювалось неправильно без застосування усіх коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві.
Вважає, що сума щомісячної страхової виплати повинна складати на 1 квітня 2001 року 190,65 грн. Однак з квітня 2001 року Відділення Фонду почало виплачувати йому страхові виплати у розмірі 142,60 грн.
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги й в остаточній редакції уточненої позовної заяви, просив суд стягнути з Відділення Фонду на його користь недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 01.04.2001 року по 01.02.20009 року в сумі 8875,42 грн. й щомісячні страхові виплати в сумі613,89 грн., починаючи з 01.02.2009 року до наступного перерахунку згідно діючого законодавства України.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_4 одноразово недоплату по щомісячних страховим виплатам в розмірі 7359,48грн. за період з 13.07.2003 року по 01.02.2009 року та щомісячні страхові виплати в порядку втраченого заробітку в розмірі 613,89 грн., починаючи з 01.02.2009 року з подальшим перерахунком згідно діючого законодавства України.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_4, оскільки ухвалюючи рішення, суд не надав належної правової оцінки економічному обґрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів, не перевірив чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати. Крім того, суд стягнув суму недоплати за строк який перевищує три роки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працюючи підземним прохідником 4 розряду, зривником, на шахті «Артем» РУ імені Кірова отримав професійне захворювання, у зв’язку з чим висновком МСЕК від 29.07.1991 р. йому первинно установлено 15% втрати професійної працездатності, 20% з 13.09.1992 року та з 28.06.1995 року -25% втрати професійної працездатності безстроково.
Відповідно позивачеві призначені і виплачувались виплати у відшкодування шкоди, виходячи із його середньомісячної заробітної плати в розмірі 16018 крб., розрахованої за січень-квітень 1992 року та відкоригованої на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів на момент встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що відповідає діючому на той час законодавству.
Спір виник з приводу неправильного, на думку позивача, застосування коефіцієнтів 1.25 замість 2.5 з 01.12.1995 року та 1,178 замість 1,97 з 01.01.1998 року, при здійсненні перерахування щомісячних платежів втраченого заробітку за умови підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством неправильно розраховані суми відшкодування шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я позивача, оскільки здійснюючи перерахунок втраченого заробітку, підприємство неправильно застосувало коефіцієнти реального росту зарплати замість коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції.
Обчислення середньомісячного заробітку для визначення розміру відшкодування шкоди потерпілим на виробництві, які зазнали ушкодження здоров'я до 1992 року і яким після 1992 року МСЕК встановлюють втрату професійної працездатності, проводиться з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992 року «Про заходи виконання Постанови Верховної Ради України від 29.04.1992 року «Про підвищення соціальних гарантій для населення».
Відповідно до абз. 5 п. 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року (надалі – Правил), середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров’я.
Надалі проведено перерахунок відшкодування шкоди судом, що відповідає матеріалам справи і узгоджується з нормами матеріального права - п. 28 Правил в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Розраховуючи розмір відшкодування шкоди ОСОБА_4О.в період до 24.10.1997 року, суд першої інстанції правильно застосував п. 28 Правил в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року, згідно з яким, при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів перерахунок відшкодування шкоди проводиться незалежно від середньомісячного заробітку відповідного працівника, а з 24.10.1997 року застосовано даний пункт Правил в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1100 від 03.10.1997 року, за яким перерахування розміру відшкодування шкоди проводиться у разі:
- підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в порядку визначеному законодавством;
- підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств,
і при цьому враховується середньомісячний заробіток відповідного працівника, а саме: перераховнаий або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Суд першої інстанції застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів лише у випадках, коли розмір відшкодування шкоди у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не є більшим середньомісячного заробітку за професією позивача.
Посилаючись в апеляційній скарзі на незаконність рішення суду, Відділення Фонду жодного доказу на підтвердження цього не надало, клопотань про витребування доказів, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій не заявляло, тоді як за змістом ч.1 ст. 304 ЦПК України - справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою «Про апеляційне провадження».
Відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України особи , які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов’язані подати усі наявні у них докази.
Статтею 60 ЦПК України також покладено обов*язок довести ті обставини, на які посилається кожна сторона як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання в скарзі Фонду соціального страхування на ті обставини, що суд стягнув з відповідача Фонду недоплату за строк, який перевищує три роки є безпідставним. Оскільки, як убачається з матеріалав справи позивач звернувся до суду з позовом 13.07.2006 року \а.с.2т.1\, тому судом правильно стягнуто суму з 13.07.2003 року відповідно до вимог ст.ст.67-70 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, відносно застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів, порушення строку позовної давності та інші доводи є необґрунтованими та не спростовують висновків суду, тому апеляційну скаргу слід відхилити відповідно до ст.308 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: