АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 04 "березня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Козака І.О.
Суддів — Демкович Ю.Й., Дикун С.І.
при секретарі – Вийванко О.В.
з участю сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Монастириського районного суду від 19 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Монастириської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, Монастириської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Заявлені вимоги мотивує тим, що 09 листопада 2005 року він по договору — купівлі — продажу викупив квартиру АДРЕСА_1 Тернопільської області. Згідно картографічних даних він повинен користуватися земельною ділянкою 0,17 га., якою користувалися і попередні власники будинковолодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Так як відповідачка ОСОБА_4 Огорожу між їхніми господарствами поставила по стіні його будинку та господарської споруди, чим захопила частину його земельної ділянки, тому просив суд задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Монастириського районного суду від 19 листопада 2009 року у позові ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю та недоведеністю заявлених позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Монастириського районного суду від 19 листопада 2009 року скасувати, вказуючи на те, що після набуття у власність ним зазначеного будинковолодіння, до нього перейшло і право на користування закріпленою за даним будинковолодінням земельною ділянкою. Крім цього межа між його земельною ділянкою та ОСОБА_4 проходить не по стіні його житлового будинку, як встановила ОСОБА_4, а на відстані 1,60 — 1,40 м від стіни будинку і господарської споруди.
Апелянт вказує також, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок земельно — технічної експертизи та інші докази, що підтверджують цей висновок, а послався на генплан 1989 року, який суперечить всім іншим документам, що є у справі.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_2
09.11.2005 року позивачем ОСОБА_3 було придбано суміжне з відповідачкою і належне ОСОБА_6 будинковолодіння АДРЕСА_1. Згідно записів земельно - кадастрової книги, за вказаним будинковолодінням рахується земельна ділянка площею 0,17 га.
Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частина ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Тобто, після набуття у власність ОСОБА_3 зазначене будинковолодіння, до нього перейшло і право на користування закріпленою за даним будинковолодінням земельною ділянкою.
Відмовляючи позивачу в позові про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд виходив з того, що межова границя між господарствами, що належить позивачу ( та попереднім власникам ) і господарством відповідачки завжди проходила по тильній стороні стіни належдного позивачу будинку.
Колегія не може погодитися з таким висновком суду, оскільки при вирішення даної справи суд неповно з"ясував оставини, що мають значення для справи, а тому прийшов до неправильного висновку.
Відповідно до висновку №2748 судової земельно-технічної експертизи від 27.06.2008 року, даного Тернопільським відділення КНДІСЕ, вбачається, що ОСОБА_4 незаконно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_3. Як вказано експертом, межа між земельними ділянками проходить по стіні житлового будинку ОСОБА_3 хоч фактично повинна проходити на відстані 1, 60 м. від цього будинку та 1, 40 м від нежитлового будинку ОСОБА_3.
Колегія погоджується з такими висновками експерта, так як вони підтверджуються іншими матеріалами справи, а саме:
0. кадастровим планом земельної ділянки ОСОБА_4 (а.с.14);
викопіюванням генерального плану забудови населеного пункту (а.с.13);
генеральними план - схемами будинковолодінь ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (попередніх власників будинковолодінь) (а.с.10, 11, 95), з яких вбачається, що межа між спірними ділянками не проходила по стіні будинку, що належить позивачу, а на відстані, зазначеній у вищевказаному висновку експертизи.
Крім того, висновок експертизи підтверджується також актом Монастириської міської ради від 03.07.2009 року (а.с.87 - 90); схемою розташування спірних земельних ділянок, виконаною землевпорядником Монастириської міської ради П.М.Пеляком (а.с.6,7); актом про встановлення межових знаків від 02.07.2007 року ( а.с.12); висновком про можливість добудови до житлового будинку ОСОБА_3; генпланом садиби ОСОБА_5 (колишнього власника належного тепер ОСОБА_3 будинковолодіння ) від 29.04.1961 року.
При таких обставинах колегія не може взяти до уваги генплан забудови земельної ділянки ОСОБА_4 від 27.09.1989 року, оскільки він суперечить усім вищевказаним матеріалам справи.
Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникові землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час користування ними.
Отже, оскільки відповідачка самовільно захопила частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки, то ця частина земельної ділянки підлягає поверненню її позивачу в межах, встановлених висновком земельно - технічної експертизи №2748 від 27.06.2008 року.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на піставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки суд, всупереч вимог закону, неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи, то таке рішення, відповідно до ст. 309 ЦПК України повинно бути скасоване з постановленням нового рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою слід задовольнити з мотивів, зазначених вище.
Вимоги позивача про вилучення земельної ділянки до задоволення не підлягають, оскільки, відповідно до вимог діючого земельного законодавства вилучення земельних ділянок проводиться від правомірних землекористувачів чи власників, а не від осіб, які самовільно захопили чужу земельну ділянку.
На підставі наведеного, керуючись ст. 307, ст.309, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Монастириського районного суду від 19 листопада 2009 року — скасувати, та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 Задовольнити частково.
Зобов”язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні частиною земельної ділянки ОСОБА_3, що знаходиться по АДРЕСА_1 відповідно до висновку земельно — технічної експертизи № 2748 від 27.06.2008 року шляхом перенесення огорожі ОСОБА_4 на відстань, яка вказана на додатку № 3 вищевказаної експертизи в наступних межах:
від т. З до Ж — 39,16 м;
від т. Ж до Е — 38,51 м;
від т. Е до З — 01,60 м.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Гловуючий :
Судді: