Справа № 22ц-21904/2009 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (ІV) Кулігіна Т.Д.
Доповідач – Михайлів Л.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
22 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Рачук Я.І.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків па виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Лутоніної Надії Володимирівни,
представника третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Солонцова Ігоря Олександровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про перерахунок страхових сум та стягнення недоплати по страховим виплатам, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду), третя особа – Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «КЗРК») про перерахунок страхових сум та стягнення недоплати по страховим виплатам, посилаючись на те, що працюючи на шахті «Жовтнева» ВО «Кривбасруда» (правонаступник – ВАТ «КЗРК»), протягом тривалого часу у шкідливих умовах підземним слюсарем, кріпильником, він отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 22.05.1995 року йому первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності.
Підприємством було призначено й виплачувалося відшкодування шкоди здоров’ю у зв’язку з втратою профпрацездатності, нарахування якого позивач вважає правильним до 01.01.1996 року, потім таке нараховування, на його думку, здійснювалось неправильно без застосування усіх коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві.
Враховуючи те, що починаючи з 01.04.2001 року страхові виплати на його користь здійснює Відділення Фонду у неправильному розмірі, просив суд стягнути з останнього на його користь суму недоплати з 06.11.2004 року по 06.11.2007 року в розмірі 3930,44 грн., а також щомісячні страхові виплати, починаючи з 06.11.2007 року в розмірі 180,23 грн. до зміни обставин, які тягнуть перерахунок страхових виплат.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_2 одноразово заборгованість по щомісячних страхових виплатах в розмірі 2945,65 грн. за період з 06.11.2004 року по 06.11.2007 року.
Зобов’язано Відділення Фонду виплачувати на користь ОСОБА_2 щомісяця, починаючи з 01.11.2007 року страхові виплати в розмірі 143,39 грн. до зміни обставин, які тягнуть перерахунок страхових виплат.
Стягнуто з Відділення Фонду у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 1,50 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки ухвалюючи рішення, суд безпідставно залучив Відділення Фонду до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи, не надав належної правової оцінки економічному обґрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів, не перевірив чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати, не витребував відомості про нарахування та одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, не надав оцінки доказам щодо не збільшення фонду зарплати на підприємстві за оспорюваний період. Крім того, судом стягнуто недоплату за період, що перевищує три роки.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Відділення Фонду, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, працюючи протягом тривалого часу на шахті «Жовтнева» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ВАТ «КЗРК», в шкідливих умовах праці, на посадах підземного слюсаря, кріпильника, отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 22.05.1995 року ОСОБА_2 первинно встановлено 10% втрати професійної працездатності. З 15.05.1995 року відсоток втрати працездатності не змінювався.
Згідно наказу № 420 від 10.07.1995 року позивачеві призначені і виплачувались виплати у відшкодування шкоди, виходячи із його середньомісячної заробітної плати в розмірі 8211830 крб., розрахованої за період з 01.06.1994 року по 01.06.1995 року, що відповідає діючому на той час законодавству.
Спір виник з приводу неправильного, на думку позивача, застосування коефіцієнтів при здійсненні перерахування щомісячних платежів втраченого заробітку за умови підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством неправильно розраховані суми відшкодування шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я позивача, оскільки здійснюючи перерахунок втраченого заробітку, підприємство неправильно застосувало коефіцієнти реального росту зарплати замість коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Колегія суддів не може погодитися з зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року (надалі – Правил), перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та виробничими об’єднаннями і ЦК профспілок трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України на 1995–2000 рр., а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов’язаної з виконанням трудових обов’язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.
Отже, якщо при зростанні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру), підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок не має.
ВАТ «КЗРК» в межах своїх повноважень та, виходячи із своїх фінансових можливостей, визначило розмір коефіцієнтів зростання тарифних ставок і посадових окладів.
Оскільки в оскаржуваний період 1996-2000рр. підприємством правильно застосовані коефіцієнти при здійсненні перерахування щомісячних платежів втраченого заробітку, а саме: 1,25 з 10.01.1996 року, 1,15 з 01.07.1999 року, 1,1 з 01.01.2000 року, 1,193 з 01.05.2000 року, та правильно визначено розмір відшкодування шкоди на момент передачі справи ОСОБА_2 до Відділення Фонду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов про перерахунок сум відшкодування шкоди.
В порушення ч.1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження фактичного підвищення заробітної плати за оспорювані періоди.
За вище вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – скасуванню на підставі п. п. 2, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушенням норм матеріального права, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2, 4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок страхових сум та стягнення недоплати по страховим виплатам - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: