Справа № 22ц-844 Головуючий в 1 інстанції: Чехов С.І.
Доповідач: Луганська В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді: Луганської В.М.,
суддів: Галан Н.М., Дронської І.О.
при секретарі: Віхровій А.В,
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міловського районного суду Луганської області від 01 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди в наслідок скоєння злочину,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, на обгрунтування якого зазначив, що 12 січня 2009 року вироком Міловського районного суду Луганської області відповідач ОСОБА_1 був засуджений у скоєнні відносно нього злочину по ч. 2 ст. 125 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням до нього ст. 75 КК України, цивільний позов не розглядався у кримінальній справі. В наслідок скоєного злочину відповідач ОСОБА_1 завдав йому моральної шкоди яку він оцінює у сумі 5 000 грн. Крім того, йому завдано матеріальну шкоду, яка складається з витрат понесених на проведення судової-медичної експертизи за рахунком № 329 від 14 травня 2008 року , витрат на лікування. Усього витрати на лікування та проведення судово-медичної експертизи складають 2 208, 44 грн. Крім того він поніс витрати при доставці його у лікарню при наймі водія ОСОБА_3 якому заплатив 800 грн. Всього витрати склали для нього у сумі 3008,44 грн. Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у сумі 5000 грн. та матеріальну шкоду у сумі 3008,44 грн. а також понесені судові витрати при подачі позовної заяви до суду у сумі 50 грн.
Рішенням Міловського районного суду Луганської області від 01 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 1846,02 грн., моральну шкоду у сумі 1 000 грн., в іншій частині заявлених вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на обставини викладені в апеляційній скарзі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до 1. ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності, Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків тощо.
Судом встановлено, що відповідно до вироку Міловського районного суду Луганської області від 12 січня 2009 року ОСОБА_1 було засуджено та визнано винним в скоєні злочину передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням іспитового строку на 3 роки.
Згідно з вказаним вироком ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень. З приводу злочинних дій відповідача ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Луганській обласній клінічній лікарні з 25.09.по 11.10. 2007 року, що підтверджується матеріалами кримінальної справи, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов щодо відшкодування матеріальної шкоди частково, виходив з того, що позивачу завдано шкоди у розмірі 1224, 61 грн., які він поніс на лікування та харчування. Про те з таким висновком районного суду колегія суддів судової палати погодитись не може враховуючи наступне.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, які були досліджені в судовому засіданні, ОСОБА_2 в ході досудового слідства надав товарні чеки щодо придбання ним ліків, при дослідженні наданих доказів суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що потерпілим придбавались у тому числі і ліки для лікування цукрового діабету, а в матеріалах справи відсутні докази того, що це захворювання сталося внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень відповідачем та, що ці обставини знаходяться в причинному зв’язку. Як вбачається із матеріалів кримінальної справи (а.с. 7-24) сума витрат на лікування позивача складає 981, 62 грн., витрати на харчування 48, 53 грн., витрати на проведення судово-медичної експертизи 571, 41 грн., а всього матеріальна шкода складає – 1601, 56 грн., тому рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає зміні.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Задовольняючи позов у частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу заподіяно моральну шкоду, але при визначені розміру коштів на її відшкодування не врахував обставин заподіяння шкоди та наслідків, що настали.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03. 1995р. № 4, з гідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, зокрема враховується характер та тривалість страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.
При цьому колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вирішила, що 200 грн. є достатньою сумую, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди і в цій частині рішення суду підлягає зміні.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Доводи апеляційної скарги, про те, що апелянтом сплачено за лікування на користь лікарні 1 321, 35 грн. за лікування ОСОБА_2 і підстав для стягнення витрат на лікування не має, не заслуговують уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину. Як вбачається із вироку Міловського районного суду Луганської області від 12.01.2009 року з відповідача стягнуто на користь Луганської обласної лікарні 1 321, 21 грн., тобто вироком суду не стягувалися кошти на лікування на користь потерпілого ОСОБА_2
У решті рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи, і підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 314, 316, 318 ЦПК України, судова колегія,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Міловського районного суду Луганської області від 01 грудня 2009 року змінити, скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 1846, 02 грн., та моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. і в цій частині постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1 601, 56 грн., судові витрати у розмірі 50,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200 грн., на користь держави судовий збір у розмірі 51, 00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: судді:
Справа № 22ц-844 Головуючий в 1 інстанції: Чехов С.І.
Доповідач: Луганська В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
25 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді: Луганської В.М.,
суддів: Галан Н.М., Дронської І.О.
при секретарі: Віхровій А.В,
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міловського районного суду Луганської області від 01 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди в наслідок скоєння злочину,
В С Т А Н О В И Л А:
Зважаючи на складність у викладені повного тексту рішення, колегія суддів судової палати вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 314, 316, 318 ЦПК України, судова колегія,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Міловського районного суду Луганської області від 01 грудня 2009 року змінити, скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 1846, 02 грн., та моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. і в цій частині постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1 601, 56 грн., судові витрати у розмірі 50,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200 грн., на користь держави судовий збір у розмірі 51, 00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: судді: