Справа № 22ц-928/2010р.                                          Головуючий у 1 інстанції: Ткаченко О.Д.

                                                                                           Доповідач: Іванова І.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 року                                       Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

                                                        Головуючого –Іванової І.П.

                                                      Суддів: Карташова О.Ю., Украінцевої Л.Д.

                                                       при секретарі: Соколовій О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 25 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину за
законом на земельну частку (пай) недійсним та визнання за позивачкою
право власності на 1/4 частину майнового паю, 1\4 частину земельної ділянки
(паю)     та     1/8     частину     житлового     будинку; позовом ОСОБА_3 до о відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай)
недійсним та визнання за позивачкою права власності на 1/4 частину
майнового паю, 1\4 частину земельної ділянки (паю) та 1/8 частину
житлового     будинку;

- за зустрічним позовом гр. ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування на майновий пай згідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат^ сумі 4384 гривні ,-

                                                                           встановила:

      Рішенням Біловодського районного суду у задоволенні вимог ОСОБА_3 та  ОСОБА_1  повністю відмовлено за  безпідставністю.

            Позовні вимоги гр. ОСОБА_2 задоволено частково.Визнано за ОСОБА_2 право власності на майновий сертифікат серії ЛУ № 027834 на ім'я ОСОБА_5 як за спадкоємцем за законом.

            В дохід держави з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стягнуто по 653,17 гривень судового збору, з врахуванням матеріального становища позивачів за первісними позовами по 1 гривні на ІТЗ з судового розгляду справи.

            На користь ОСОБА_2 з ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 стягнуто по 17 гривень судового збору, по 40 гривень витрат на ІТЗ  судового розгляду справи.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення Біловодського районного суду Луганської області від 25 листопада 2009 року скасувати. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не вірно оцінив докази, не  взяв до уваги  їхні  пояснення відносно того, що ОСОБА_2 ввила всіх в оману.

            Суд першої  інстанції встановив наступні обставини. ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 є рідними сестрами. У лютому 2002р.  помер їх  батько, ОСОБА_5, після  його смерті відкрилась спадщина, яка складалась з земельного та майнового паїв, а також жилого  будинку  у с.Литвинівка Біловодського  району  Луганської  області. 20 серпня 2002р. ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. ОСОБА_6, їхня  мати, відмовилась  від спадщини на користь ОСОБА_2, оскільки проживала з нею.

            Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, які з’явились в  судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає  апеляційну  скаргу такою, що не  підлягає задоволенню.

             Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний  суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої  інстанції в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої  інстанції.

             Апелянт вказує, що суд першої  інстанції  не взяв до уваги, що ОСОБА_2 обманом отримала свідоцтво про право на спадщину, що вона про цей обман  дізналась  тільки у 2007р. Такий  довід ОСОБА_1 не  відповідає  дійсності.

             Як встановлено  в  судовому  засіданні, крім  ОСОБА_2 з заявою про прийняття  спадщини до  нотаріальної  контори  ніхто не звертався, на день смерті ОСОБА_5, діти  з ним не проживали. Як пояснила ОСОБА_2,  будинок, в якому мешкали батьки, був ветхий, його розібрали, а мати  проживала з нею. Іншого сторони не надали. Суд  першої  інстанції  правильно вказав, що позивачі  ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не  довели, що померлому  батьку належав житловий будинок або  земельна ділянка.        

            Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.                                                            

           Твердження  ОСОБА_1 про неможливість звернення до  нотаріальної контори з причини свого скрутного матеріального становища,  надумані, оскільки подача заяви про бажання  прийняти спадщину не потребує  матеріальних  затрат. Відповідно до ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963р), заяву про прийняття спадщини необхідно було  подати до нотаріальної контори на протязі шести місяців.  

             При розгляді справи суд першої  інстанції у відповідності до ч.4ст.10 ЦПК України сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи, докази оцінені у їх сукупності, як передбачено ст.212 ЦПК України.

             Рішення суду ухвалено з додержанням  норм матеріального  та  процесуального права, тому  підстав  для  його скасування  колегія  не знаходить.

               Керуючись п.1ч.1ст.307,ст.308, п.1ч.1ст.314, ст.315 ЦПК України судова колегія ,

                                                                    ухвалила:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

              Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 25 листопада 2009 року залишити без змін.

             Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України безпосередньо.

               Головуючий:

              Судді: